Кадрово-облікові документи: особова справа, особова картка П-2, табель і електронне ведення

Додаткові матеріали

Презентація

Зразок заповнення Розділу ІІІ особової картки працівника П-2

Текстове розшифрування відео

Шановні колеги, мої вітання! Ми з вами на четвертому уроці, і сьогодні будемо заповнювати третій розділ особової картки П-2, який стосується професійної освіти працівника. Також поговоримо, коли ці дані необхідно вносити.

Перед вами зразок заповнення цього розділу (див. презентацію). Будь ласка, уважно зверніть увагу на його назву — професійна освіта на виробництві за рахунок роботодавця. Це означає, що цей розділ заповнюється лише в тому випадку, якщо працівник отримує освіту або підвищує кваліфікацію за рахунок підприємства. У цьому розділі вказується: назва структурного підрозділу, період навчання, вид навчання, тип курсів (наприклад, підвищення кваліфікації керівників або працівників юридичних служб), форма навчання (очна або заочна) і документ, що підтверджує професійну освіту, який був виданий (свідоцтво, диплом чи довідка).

Цей розділ заповнюється лише тоді, коли працівник проходить професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації за рахунок підприємства. Таке навчання може проходити як безпосередньо на підприємстві, так і у відповідних навчальних закладах, з якими укладено договір. Якщо роботодавець організовує навчання своїх працівників за власний рахунок, то цей розділ заповнюється.

Згідно із законодавством, роботодавець зобов'язаний проводити виробниче навчання працівників за його рахунок з метою підвищення кваліфікації, і це передбачено ст. 201 Кодексу законів про працю. Наприклад, педагоги та медичні працівники повинні проходити курси підвищення кваліфікації не рідше, ніж раз на п'ять років. Цей обов’язок також може бути зазначений у колективному договорі чи галузевій угоді.

Що стосується витрат роботодавця на підвищення кваліфікації, то за законом ці витрати не включаються до складу оподатковуваного доходу працівників.

Тепер давайте детальніше розберемося, що таке професійне навчання. Воно може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або у професійно-технічних та вищих навчальних закладах на договірних умовах. Це також регулюється Законом №4312 «Про професійний розвиток працівників». Професійне навчання організовується відповідно до порядку, визначеного центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сфері праці, трудових відносин і зайнятості, а також у сфері освіти.

Роботодавець може здійснювати як формальне, так і неформальне професійне навчання працівників. Розглянемо ці два типи навчання більш детально, щоб ви могли правильно заповнити цей розділ.

Формальне професійне навчання — це навчання працівників робітничим професіям, що включає первинну професійну підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації. Воно може здійснюватися безпосередньо у роботодавця або на договірних умовах у професійно-технічних навчальних закладах, на підприємствах, в установах, організаціях. Для працівників, які за класифікацією професій належать до категорії керівників, професіоналів, фахівців, це може бути перепідготовка, стажування, спеціалізація, підвищення кваліфікації, що організовується на договірних умовах у вищих навчальних закладах. За результатами формального професійного навчання працівнику видається документ про освіту встановленого зразка.

Неформальне професійне навчання — це навчання працівників за їх згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця, за рахунок коштів роботодавця з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності. Результат неформального навчання за робітничими професіями підтверджується у визначеному законодавством порядку. Для цього є спеціальний Порядок №340, який врегульовує ці питання.

У чому різниця між формальним і неформальним навчанням? Формальне навчання передбачає офіційне документальне підтвердження у вигляді диплома, сертифіката, свідоцтва або іншого документа, що затверджений державою чи відповідним органом. Неформальне навчання не передбачає видачі таких офіційних документів, і результат навчання може підтверджуватися лише внутрішніми документами підприємства, такими як довідка чи сертифікат, що не має юридичної сили документів про освіту.

Що стосується звичайних семінарів або курсів, на яких не видаються документи про освіту, то ці курси не повинні бути зазначені в третьому розділі. Тобто, якщо працівник проходить курси, на яких не видаються офіційні документи про освіту, ці курси не є підставою для заповнення цього розділу.

До зустрічі на наступному уроці!