Працівників було проінформовано про право на додаткові соціальні відпустки на дітей (стаття 19 Закону України «Про відпустки»), а також про перелік документів що підтверджують право на такі відпустки. Чи несе роботодавець відповідальність за ненарахування компенсації за додаткові соціальні відпустки при звільненні, якщо працівник не надав своєчасно підтвердних документів, але надає такі документи під час звільнення?
Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України). Право на відпустку працівника закріплене у статті 45 Конституції України.
Закон України від 15.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров’я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до вимог статті 141 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП), роботодавець зобов’язаний неухильно додержувати законодавства про працю, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту, в тому числі уважно розглядати звернення та подані документи, що стосуються надання додаткових соціальних відпусток матерям і батькам та надавати такі відпустки, як цього вимагає Закон.
Працівники, своєю чергою, зобов’язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження роботодавця (стаття 139 КЗпП).
Відповідно до ст. 19 Закону про відпустки, додаткова соціальна відпустка надається працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину – особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Роботодавець не зобов’язаний самостійно відстежувати сімейний стан кожного співробітника, а з урахуванням норм Закону України від 01.06.2010 №2297-VI «Про захист персональних даних» не має права цього робити.
Так само роботодавець не несе обов’язку самостійно нараховувати чи компенсувати такі відпустки, якщо працівник не подав відповідних документів
Проте, доведення інформації в усній формі не є достатніми та належними заходами з боку роботодавця, що створюють відповідні організаційні умови для реалізації права на відпустку, з огляду на наступне:
- законодавством не встановлено вичерпного переліку документів, які працівник повинен подати для підтвердження свого статусу, наприклад, розлученою жінкою, що виховує дитину без батька;
- законодавство не передбачає строку давності, після якого працівник втрачає право на додаткові соціальні відпустки на дітей, а також позбавлення права на такі відпустки у разі несвоєчасності подання документів, що в період дії воєнного стану може бути зумовлене об’єктивними причинами.
- працівник має право на компенсацію за всі невикористані дні додаткових соціальних відпусток на дітей при звільненні, якщо він підтвердить свій статус, незалежно від того, чи подавав він заяву на цю відпустку під час роботи.
Таким чином роботодавець для уникнення конфліктів зацікавлений у створенні умов, за яких кожен працівник є обізнаним щодо своїх прав, а у разі спірних питань, пов’язаних з реалізацією свого права на додаткові соціальні відпустки, передбачені статтею 19 Закону про відпустки, має можливість звернутися за отриманням відповідних роз’яснень, або зі скаргою на дії посадових осіб, якщо вважає, що його права порушені.
Отже, роботодавцю рекомендовано:
- Вжити відповідних заходів для врегулювання питань надання відпусток (порядку врахування права, надання документів тощо) в локальних актах за участю професійної спілки або уповноважених представників трудового колективу.
- Враховувати принципи Рекомендації №130 Міжнародної організації праці (МОП) «Про розгляд скарг» (1967 рік) як складової кадрової політики. Це сприятиме створенню умов у разі спірних питань може без страху осуду чи тиску звернутися із заявою (скаргою) для її неупередженого розгляду і прийняття рішення по суті.
Якщо роботодавець безпідставно не надав щорічну додаткову відпустку або не провів розрахунок під час звільнення (стаття 116 КЗпП), він може бути притягнутий до фінансової відповідальності (стаття 265 КЗпП)
Посадові особи за порушення законодавства про працю несуть:
- дисциплінарну відповідальність (ст. 147 – 150 КЗпП);
- адміністративну відповідальність (стаття 41 КУпАП);
- кримінальну відповідальність за статтями 172, 175 ККУ (в окремих випадках, наприклад якщо обмеження права на відпустки здійснювалося свідомо із застосуванням тиску. Невиплата передбачених законодавством виплат (компенсації при звільненні за невикористані дні відпусток) не проводилася умисно тривалим строком за наявності коштів);
- матеріальну відповідальність (статті 130, 133, 134 КЗпП).
Питання про наявність порушення роботодавцем та його посадовими особами законодавства про працю вирішується за результатами заходів нагляду (контролю), які здійснюються відповідно до статті 259 КЗпП Державною службою України з питань праці, органами місцевого самоврядування – на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, а також за рішенням суду, що набрало законної сили.
Також відповідні позиції щодо відшкодування середньої заробітної плати (стаття 117 КЗпП) та моральної шкоди (стаття 237-1 КЗпП) у разі невиплати компенсації за невикористані дні щорічних додаткових відпусток на дітей, зокрема при несвоєчасному наданні працівниками документів, викладені у:
- Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №520/2226/19.
- Ухвалі Великої Палати Верховного Суду у справі №755/16704/24.
Джерело: Держпраці
Схожі публікації:
Соціальна відпустка на дітей: роботодавцям пояснили, коли можна відмовити працівниці
Компенсація за невикористану соцвідпустку на дітей: Верховний Суд змінює підхід
Мінікурс на тему:
Соцвідпустка на дітей: чи потрібна заява
