Матеріальна відповідальність працівників: види та обмеження

1. Коли застосовується матеріальна відповідальність
2. Як застосовується матеріальна відповідальність
3. Коли матеріальна відповідальність не застосовується
4. Види матеріальної відповідальності працівників
5. Коли застосовують обмежену матеріальну відповідальність
6. Висновки

Коли застосовується матеріальна відповідальність

За загальним правилом ст. 131 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) роботодавець зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи й забезпечення повного збереження дорученого їм майна, а ті, своєю чергою, зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації та вживати заходів до запобігання шкоді. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків працівники несуть матеріальну відповідальність, у випадках:

1. Нанесення установі прямої дійсної шкоди. Під прямою дійсною шкодою, за визначенням ВССУ в Узагальненні практики застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну роботодавцю (додаток до Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 № 12, далі – Узагальнення № 12), слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для установи провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов’язків, грошові виплати.
2. Протиправної поведінки працівника, а саме, порушення ним покладених на нього трудових обов'язків. Нести відповідальність за не схоронність майна, яке йому передали для зберігання, використання в процесі роботи або з іншою метою, у період після закінчення робочого часу і до його початку, працівник не може. Такий висновок п. 5 Узагальнення № 12.
3. Вини у діях або бездіяльності працівника.
4. Прямого причинного зв'язку між протиправною та винною дією чи бездіяльністю працівника та шкодою, яка настала.

Як застосовується матеріальна відповідальність

Матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності (ст. 130 КЗпП).

Шукаєте перевірену кадрову інформацію? Наші довідники – завжди актуальні та оновлюються відповідно до законодавства

Наказ (розпорядження) роботодавці видають не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної шкоди. Його має бути звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові (ст. 136 КЗпП), тобто дня, коли роботодавець дізнався про заподіяння шкоди або за всіма об'єктивними обставинами мав дізнатися (постанова ВС від 18.01.2022 у справі № 265/3204/17).

Згідно зі ст. 128 КЗпП при кожній виплаті зарплати загальний розмір відрахувань не може перевищувати 20%.

Якщо працівник звільнився і відмовляється від відшкодування, роботодавець має право звернутись до суду з позовом про примусове стягнення. Якщо працівник не згодний з рішенням роботодавця про стягнення, він так само може оскаржити таке рішення у передбачений законодавством спосіб.

На звернення роботодавця до суду встановлено строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ч. 3 ст. 233 КЗпП). Строки звернення до суду застосовують незалежно від заяви сторін – постанова ВС від 19.04.2023 у справі № 483/242/20. Однак, річний строк може бути продовжений судом за умови його пропущення стороною з поважних причин (ст. 234 КЗпП).

Докладно питання фінансової, адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності розглянули у модулі 10 нашого курсу Професія «Кадровик з нуля до профі: прийняття, звільнення, відпустки, військовий облік».

Коли матеріальна відповідальність не застосовується

Не можна притягнути працівника до матеріальної відповідальності за шкоду, яка:

1. Відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику. Згідно з Уузагальненням № 12 таким ризиком є шкода, що сталася при відшукуванні або випробуванні нових, виправданих у даних обставинах технологічних прийомів роботи, якщо були застосовані всі доступні заходи для запобігання шкоди і якщо при цьому неможливо було досягти бажаного результату в інший спосіб або для цього були потрібні значні витрати, що перевищують шкоду.
2. Заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Поняття крайньої необхідності наведено в ст. 39 Кримінального кодексу України та ст. 18 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
3. Не отриманий прибуток. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами (ч. 4 ст. 130 КЗпП).

Втім, навіть сукупність всіх наявних ознак для притягнення працівника до відповідальності не завжди означає повне відшкодування шкоди.

Види матеріальної відповідальності працівників

Матеріальна відповідальність працівників може бути:

1. обмеженою (найчастіше всього);
2. повною;
3. колективною (бригадною);
4. підвищеною.

В бюджетній сфері, у тому числі ОМС, два останні види матеріальної відповідальності через їх специфіку не застосовують.

Далі розглянемо підстави для застосування обмеженої матеріальної відповідальності. А про повну, колективну (бригадну) та підвищену матеріальну відповідальність ми обов’язково розповімо окремо.

Коли застосовують обмежену матеріальну відповідальність

Обмежена матвідповідальність може застосовуватися майже до всіх категорій працівників у разі сукупності ознак, перелічених на початку статті.

Розмір такої відповідальності визначається виходячи з прямої дійсної шкоди, заподіяної працівником, проте він не може перевищувати середньомісячного заробітку такого працівника (ч. 1 ст. 132 КЗпП). Таким чином:

1. якщо розмір збитку не перевершує середньомісячного заробітку працівника, шкоду він відшкодовує в повному обсязі (крім упущеної вигоди);
2. якщо перевищує – матвідповідальність для працівника настає в розмірі його середньомісячного заробітку. Стягнути з працівника більше неможливо.

Крім того, відповідно до ст. 133 КЗпП обмежену матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, проте у межах середньомісячного заробітку, несуть:

1. працівники – за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів, у т. ч. під час їх виготовлення, а також інструментів, техніки, вимірювальних приладів, спеціального одягу й інших предметів, виданих їм установою у користування;
2. керівники підприємств та їхні заступники, керівники структурних підрозділів на підприємствах, їхні заступники, якщо шкоду заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку та зберігання матеріальних, грошових або культурних цінностей, їх розкраданням, знищенням та зіпсуттям, невжиттям необхідних заходів для запобігання простоям, випуску недоброякісної продукції.

Відшкодувати шкоду у розмірі середньомісячного заробітку працівник може добровільно та внести кошти на рахунок установи. В іншому випадку відшкодування в зазначеному розмірі здійснюється за наказом (розпорядженням) роботодавця чи в судовому порядку, як описано вище.

Висновки

1. У переважній більшості випадків роботодавці застосовують обмежену відповідальність.
2. Будь-яка матеріальна відповідальність установлюється виключно за наявності вини особи, щодо якої її застосовують.
3. Працівники можуть самостійно покрити шкоду завдану підприємству. Інакше шкоду в межах середнього заробітку працівника роботодавець може стягнути за наказом.

Анна ГОНЧАР, юрист

Шаблони та зразки документів:

Наказ про притягнення до відповідальності

Заява про незгоду працівника з притягненням до дисциплінарної та матеріальної відповідальності

Статті на тему:

Повна матеріальна відповідальність працівників: коли застосовується