Відпускний стаж з 24.12.2023: ТОП-3 кейси

Зміни в порядоку зарахування періоду неоплачуваних відпусток до відпускного стажу

24 грудня 2023 року - це день набрання чинності Законом №3494 та дата, з якої кардинально змінився порядок зарахування періоду перебування у неоплачуваних відпустках до відпускного стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Яких саме неоплачуваних відпусток торкнулись зміни розглянемо детальніше, а потім перейдемо до практики.

З 24 грудня 2023 року ч. 1 ст. 26 Закону «Про відпустки» зазнала змін. По-перше, максимальна тривалість її збільшена з 15 до 30 календарних днів на рік. По-друге, з 24 грудня 2023 року період відпустки без збереження зарплати за сімейними обставинами не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Тобто всі 30 календарних днів перебування у неоплачуваній відпустці відтепер не будуть зараховуватися до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Якщо на робочий рік працівника, за який надається щорічна основна відпустка, приходиться період неоплачуваної відпустки за сімейними обставинами, то належні дні щорічної основної відпустки слід визначати розрахунковим шляхом і відповідно працівник за такий рік буде мати право на щорічну основну відпустку не повної тривалості, а на меншу кількість днів. Умови для надання відпустки без збереження зарплати через воєнний стан за ч. 3 ст. 12 Закону №2136 не змінилися, але змінився її вплив на відпускний стаж. Так з 24 грудня 2023 року період відпустки без збереження зарплати через воєнний стан не входить до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. А от за період до 24 грудня 2023 року нічого не змінюється, той період ще потрапляє до відпускного стажу і за нього набігають дні щорічної основної відпустки. Важливий момент: у питанні визначення відпускного стажу відштовхуватися потрібно саме від періоду відпустки без збереження зарплати, через сімейні обставини або воєнний стан, а не її оформлення.

Нова підстава для надання відпустки без збереження зарплати

Зверніть увагу, з 24 грудня 2023 року почала діяти нова підстава для надання неоплачуваної відпустки без збереження зарплати передбачена ч. 3 ст. 26 Закону «Про відпустки», зокрема через загрозу збройної агресії проти України. Її період також не зараховується до відпускного стажу.

Отже, з 24 грудня 2023 року період відпустки без збереження зарплати через сімейні обставини та воєнний стан і загрозу збройної агресії проти України не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.

Що це означає на практиці? Розглянемо три топові ситуації.

І так, ситуація перша. У рамках свого робочого року з 30 січня 2023 року до 29 січня 2024 року працівник перебував у відпустці без збереження зарплати за сімейними обставинами тривалістю 30 календарних днів з 25 грудня 2023 року до 23 січня 2024 року. Як період перебування у неоплачуваній відпустці відобразиться на тривалості щорічної основної відпустки? Відразу відмічу, що неоплачувана відпустка за сімейними обставинами бере початок вже після 24 грудня 2023 року, тому весь період відпустки вже не зараховується до відпускного стажу, а це прямий шлях до визначення тривалості щорічної основної відпустки розрахунковим шляхом. На першому етапі нам потрібно визначити скільки днів щорічної основної відпустки приходиться на один календарний день робочого року. Для цього повну тривалість щорічної основної відпустки, а в нашому випадку це 24 календарні дні, поділяємо на тривалість конкретного робочого року працівника. Святкових днів у робочому році немає, тому одразу ділимо на 365. Далі підраховуємо відпускний стаж. Для цього, оскільки святкових днів у робочому році немає, від 365 віднімаємо 30 (тривалість відпустки без збереження зарплати через сімейні обставини, яка не зараховується до відпускного стажу), отримуємо 335 днів. Перемножуємо дробове число з першого етапу та отриманий відпускний стаж і розуміємо, що за робочий рік працівнику належить щорічна основна відпустка тривалістю 22 календарні дні, а не регламентовані 24 календарні дні.

Друга ситуація. Працівник у рамках робочого року з 2 березня 2023 року по 1 березня 2024 року перебуває у відпустці без збереження зарплати через воєнний стан з 16 листопада 2023 року до 13 лютого 2024 року. Подивімось як це позначиться на тривалості щорічної основної відпустки. Перш за все відзначимо, що неоплачувана відпустка була оформлена до набрання чинності Закону №3494, однак попри це період відпустки без збереження зарплати через воєнний стан поділяємо на дві складові. Період 16 листопада 2023 року до 23 грудня 2023 року включно зараховується до відпускного стажу. А період з 24 грудня 2023 року до 13 лютого 2024 року не зараховується до відпускного стажу, а це прямий шлях до визначення тривалості щорічної основної відпустки пропорційним шляхом. Як і у попередній ситуації спочатку визначаємо кількість днів щорічної основної відпустки, що приходиться на один календарний день робочого року. Для цього загальну кількість днів щорічної основної відпустки за повністю відпрацьований робочий рік, 24 календарні дні, ділимо на 366, оскільки на робочий рік припадає 29 лютого, святкових і неробочих днів немає. Йдемо далі. Визначаємо стаж у робочому році, що дає право на щорічну основну відпустку. Оскільки в нашому прикладі відпустка без збереження зарплати через воєнний стан припала на період після 24 грудня 2023 року, то вона не входить до відпускного стажу, тому від загальної тривалості днів робочого року (366) віднімаємо 52 календарні дні відпустки без збереження зарплати через воєнний стан, що прийшлися на період з 24 грудня 2023 року до 13 лютого 2024 року. Отримали 314. Перемножили дробове число і 314. Бачимо, що за робочий рік з 2 березня 2023 року до 1 березня 2024 року працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 21 календарний день.

Ситуація третя. Працівник має право на щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарні дні. На робочий рік працівника з 15 січня 2023 року до 14 січня 2024 року прийшлася відпустка без збереження зарплати через воєнний стан тривалістю 90 календарних днів з 18 серпня 2023 року до 15 листопада 2023 року. Що із тривалістю щорічної основної відпустки в цьому випадку? Перше на що треба звернути увагу, це період неоплачуваної відпустки через воєнний стан, він повністю приходиться на період до дати набрання чинності Законом №3494, тобто до 24 грудня 2023 року. Отже, весь період відпустки без збереження зарплати через воєнний стан зараховується до відпускного стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. Тому працівник за робочий рік з 15 січня 2023 року до 14 січня 2024 року має право на всі 24 календарних дні щорічної основної відпустки. Додаткові розрахунки проводити не потрібно.

Підсумки

Отже, з 24 грудня 2023 року період відпустки без збереження зарплати через сімейні обставини, воєнний стан, загрозу збройної агресії проти України не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. При цьому орієнтуватися слід саме на період надання вказаних неоплачуваних відпусток, а не на дату їх оформлення. Варто відзначити, що як і раніше тривалість неоплачуваних відпусток за ст. 25 Закону «Про відпустки» зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку. З них не потрапляють у відпускний стаж тільки доглядові неоплачувані відпустки до 6, 16 і 18 років. При цьому відпустка без збереження зарплати ВПО та що перебуває за кордоном, оформлена на підставі ч. 4 ст. 12 Закону №2136, також не зараховується до відпускного стажу, не залежно від періоду її надання, до чи після 24 грудня 2023 року.