Відпустка з подальшим звільненням: порядок дій

Працівник звільняється в останній день відпустки, які кадрові документи ви оформлюєте? Пишіть у коментарях.

Працівник звільняється і у нього є невикористані дні щорічної відпустки. Тут є два варіанти розвитку подій. Варіант 1, звільняємо працівника і при остаточному розрахунку виплачуємо грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки. Варіант 2, надаємо працівнику щорічну відпустку і звільняємо його в останній день цієї відпустки.

Про другий варіант і поговоримо з вами більш докладно. При використанні відпустки з подальшим звільненням йдеться у ст.3 Закону про відпустки. І тут слід розрізнювати, йдеться про припинення/розірвання безстрокового трудового договору, або про припинення строкового трудового договору.

Почнемо з безстрокового трудового договору. У ч. 1 ст. 3 Закону про відпустки вказано: «За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки». А тепер про нюанси застосування цієї норми. Як бачимо, відпустка з подальшим припиненням/розірванням безстрокового трудового договору надається за бажанням працівника. Роботодавець не може настоювати на застосуванні цієї норми, адже ч. 1 ст. 3 Закону про відпустки йдеться саме про бажання працівника використати відпустку з подальшим звільненням. Якщо працівник звернувся з таким проханням, роботодавець має його задовольнити. Чому? Річ у тім, що у ч. 1 ст. 3 Закону про відпустки сказано, що працівнику має бути надана невикористана відпустка з наступним звільненням. І реалізація ч. 1 ст. 3 Закону про відпустки можлива при припиненні/розірванні безстрокового трудового договору (крім звільнення за порушення трудової дисципліни). Про підстави для розірвання трудового договору, які вважаються порушенням трудової дисципліни, сказано у п. 22 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992 р. №9, ви бачите їх на слайді. Це звільнення за пунктом 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП. Тобто звільнення через систематичне невиконання працівником, без поважних причин, свої обов’язків, прогул, поява на роботі в нетверезому стані, вчинення за місцем роботи розкрадання, одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником підприємства або його заступником, головним бухгалтером або його заступником. Але навіть виключаючи такі підстави для звільнення, при застосуванні норми про використання відпустки з подальшим звільненням з підстав де ініціатором виступає роботодавець слід бути обачними. Справа в тому, що при використанні відпустки з подальшим розірванням трудових відносин, день звільнення це останній день відпустки. У той же час, згідно зі статтею 40 КЗпП, звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, не допускається у період перебування працівника у відпустці (крім випадків повної ліквідації підприємств). Тому безпечніше застосовувати норму про надання відпустки з подальшим звільненням у випадках коли йдеться про припинення трудового договору з ініціативи працівника або за нейтральних підстав.

Тепер про використанні відпустки з подальшим припиненням строкового трудового договору. Увага на ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки. «У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищив строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки». Розберемо цю норму. Знову ж таки, ініціатором використання відпустки з подальшим припиненням строкового трудового договору виступає працівник. Якщо працівник звернувся з проханням, роботодавець може задовольнити або відмовити. Річ у тім, що у ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки уже вказано, що працівнику може надаватися відпустка з подальшим припиненням строкового трудового договору. І реалізація ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки можлива виключно при звільненні за п. 2 ст. 36 КЗпП, а саме закінчення строку дії трудового договору. Ми знаємо, що при припиненні строкового трудового договору, днем звільнення є останній день цього строкового трудового договору. Наприклад, у строковому трудовому договорі вказано, що строк його дії закінчується 30 вересня 2021 року, тож і днем звільнення має бути 30 вересня і не днем більше. Річ у тім, що за вимогою ст. 39-1 КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору, трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається подовженою на невизначений строк. Отже, якщо не звільнити працівника 30 вересня, то вже з 1 жовтня строковий трудовий договір трансформується у безстроковий і звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП стає недоступним. А тепер подивіться, у разі використання відпустки з подальшим припиненням строкового трудового договору ч. 2 ст. 3 Закону про відпустки допускає, що час відпустки повністю або частково може перевищувати строк договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Якщо строк дії трудового договору спливає, приміром, 30 вересня, то вважають що це остання дата з якої працівнику може бути надана щорічна відпустка із подальшим звільненням. Наприклад, надається щорічна відпустка тривалістю 14 календарних днів з 30 вересня. У такому випадку звільнити працівника за п. 2 ст. 36 КЗпП необхідно в останній день цієї відпустки, тобто 13 жовтня.

Порядок оформлення відпустки з подальшим припиненням як безстрокового так і строкового трудового договору однаковий. Працівник пише заяву про надання йому відпустки з подальшим звільненням: прошу надати мені щорічну основну відпустку тривалістю 14 календарних днів, з 30.09.2021 р. з подальшим звільненням за угодою сторін, в останній день відпустки. Заява може бути одна, а от наказів треба видати два. Один про надання щорічної основної відпустки, а другий про звільнення за угодою сторін. Чому, запитаєте ви. Справа у тому, що наказ про надання щорічної основної відпустки має строк зберігання 5 років, а наказ про звільнення – 75 років. Саме такі строки наведені у Переліку №578/5. При виданні наказів про щорічну основну відпустку і про звільнення, можна застосовувати типові форми, затверджені наказом Держкомстату №489, або ж власно розроблені, з урахуванням обов’язкових реквізитів типової.

Ремарка. За період щорічної основної відпустки працівник може заробити собі ще дні цієї відпустки. Перевірте це, та за необхідності, при проведенні остаточного розрахунку, виплатіть грошову компенсацію. У день звільнення, що є останнім днем відпустки, працівнику необхідно видати копію наказу про звільнення, провести з ним остаточний розрахунок, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

***