Чи виплачується вихідна допомога сумісника? Напишіть у коментарях.

При звільненні працівника роботодавець повинен провести з ним остаточний розрахунок, виплатити всі належні працівнику суми. Як правило це заробітна плата за відпрацьовані дні, лікарняні, якщо працівник хворів, та компенсація за невикористану відпустку. Але в певних випадках працівники мають право ще на один вид виплати – вихідну допомогу при звільненні. Виплачують таку допомогу не завжди і не часто, тому і виникає безліч питань. Тож давайте розставимо всі крапки над «і», щоб ви, після перегляду цього випуску, точно знали коли, кому та в якому розмірі виплачують вихідну допомогу.

Перше питання, коли виплачують вихідну допомогу?

Вихідну допомогу виплачують працівникам при припиненні трудового договору. Проте її виплачують не завжди, а тільки при звільненні за відповідними підставами, серед яких немає підстави «за угодою сторін». Такі підстави перелічені у статті 44 КЗпП. Перелічимо їх. Спочатку про найрозповсюдженіші випадки виплати вихідної допомоги.

Вихідну допомогу виплачують при звільненні працівника у разі його відмови від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також у разі відмови від продовження роботи у зв’язку із зміною істотних умов праці. Нагадаю, що звільнення за цими підставами передбачене п. 6 ст. 36 КЗпП.

Наступні випадки виплати вихідної допомоги, пов’язані із звільненням за ініціативою роботодавця. А саме: при скороченні чисельності або штату працівників, тобто при звільненні відповідно п. 1 ст. 40 КЗпП; при виявленні невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, яке перешкоджає продовженню даної роботи; в разі відмови працівнику в наданні допуску до державної таємниці (п. 2 ст. 40 КЗпП); а також поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП). В усіх цих випадках працівнику виплачують вихідну допомогу в розмірі не менше середньомісячної зарплати.

Наступний випадок, виплата вихідної допомоги при звільненні працівника внаслідок порушення роботодавцем законодавства про працю колективного чи трудового договору. Тобто, якщо роботодавець, наприклад, виплачує зарплату один раз на місяць, порушує процедуру надання відпустки, не оплачує роботу працівника у святкові дні тощо, то такі порушення трудового законодавства можуть бути підставою для звільнення працівника саме в наслідок порушення роботодавцем законодавства про працю колективного чи трудового договору. Нагадаю, що підстава такого звільнення прописана у ст. 38-39 КЗпП. Причому звільнитися працівник може у визначений ним строк, тобто без попередження роботодавця про звільнення за два тижні. І якщо працівник в заяві про звільнення зазначив саме цю підставу звільнення (ч. 3 ст. 38 КЗпП), то роботодавець не вправі змінювати правову підставу розірвання трудового договору на ч. 1 ст. 38 КЗпП. Отже, роботодавці будьте уважні та не порушуйте трудове законодавство, адже при звільненні за цією підставою, ви зобов’язані будете виплатити вихідну допомогу та ще й у підвищеному розмірі, у розмірі передбаченому колдоговором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Йдемо далі. Ще одна підстава для виплати вихідної допомоги передбачена у ст. 44 КЗпП це припинення повноважень посадових осіб, у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток. Зверніть увагу, вимога статті 44 КЗпП щодо виплати вихідної допомоги поширюється як на основних працівників, так і на сумісників (внутрішніх і зовнішніх). Тобто, при звільненні сумісника за підставами, які ми щойно розглянули, йому виплачується вихідна допомога на загальних підставах.

Ми розглянули випадки виплати роботодавцем вихідної допомоги при звільненні працівників, які перелічені в ст. 44 КЗпП. Але не тільки кодексом, а й іншими законодавчими актами також передбачена виплата вихідної допомоги при звільненні. Наприклад, виплатити вихідну допомогу у підвищеному розмірі слід працівникам чорнобильцям. Так у разі звільнення працівників у зв’язку з ліквідацією, реорганізацією підприємства, скороченні чисельності або штату працівників, тобто п. 1 ст. 40 КЗпП, і які віднесені до 1-2 категорій осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи або її учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та віднесені до категорії 3, то таким працівникам виплачують вихідну допомогу у розмірі тримісячної середньої зарплати. Зазначену допомогу роботодавці виплачують спочатку за рахунок власних коштів, а згодом органи соцзахисту відшкодовують роботодавцям понесені витрати. Механізм такого відшкодування прописаний у Порядку №936. При цьому будьте уважні, виплата допомоги в трикратному розмірі за рахунок коштів бюджету не звільняє підприємство від обов’язку виплатити середньомісячний заробіток за рахунок власних коштів за ст. 44. Тож якщо ви звільняєте працівника – чорнобильця у зв’язку зі скороченням штату, то він має право як на вихідну допомогу у розмірі середньомісячної зарплати за ст. 44 КЗпП, та ще й на вихідну допомогу в розмірі трьох середніх зарплат за рахунок державних коштів.

Окрема підстава та розмір вихідної допомоги передбачені для сезонних та тимчасових працівників. Так вихідна допомога для сезонних працівників виплачується у розмірі тижневого середнього заробітку, а для тимчасових – у розмірі триденного середнього заробітку.

Підсумки. При звільненні працівників за окремими підставами слід виплачувати їм вихідну допомогу. У разі звільнення за угодою сторін виплата вихідної допомоги КЗпП не передбачена. У разі звільнення працівника за власним бажанням у зв’язку з невиконанням роботодавцем норм трудового чи колективного договору, розмір вихідної допомоги не менше трьох середніх зарплат.

***