Ви дізнаєтесь:
- Про особливості залучення до роботи по договору з нефіксованим робочим часом.
- В якій формі укладається договір з нефіксованим робочим часом.
- Про відповідальність за недотримання критеріїв для укладання договорів.
Законом №2421, прийнятим на базі законопроекту №5161, до КЗпП вводиться поняття трудового договору з нефіксованим робочим часом. Це так званий «фріланс», тепер уже легалізований в українському трудовому законодавстві. Закон підписаний Президентом і набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування. Які революційні зміни у трудовому законодавстві передбачає новий закон?
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати роботу виникає виключно у разі її надання роботодавцем відповідно до трудового договору, без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно. Отже, до останнього часу при укладанні трудових відносин працівникам завжди встановлювався чіткий графік роботи. Наприклад, з понеділка по п’ятницю, з 9 до 18. І навіть якщо працівник залучався на умовах неповного робочого часу, одну годину на тиждень, то його вихід на роботу також фіксувався. Як бачимо, з набранням чинності Закону №2421 ситуація змінилася і тепер роботодавці отримали можливість залучати працівників до роботи за потребою або у разі необхідності у виконанні обов’язків цим працівником. Але виключно на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом. Для усіх інших видів трудових договорів години роботи, які і раніше, мають фіксуватися. Зверніть увагу, що при регулюванні у трудових відносин на умовах нефіксованого робочого часу на перше місце виходить письмовий трудовий договір.
При цьому у статті 24 КЗпП уже закріплено, що трудовий договір з нефіксованим робочим часом обов’язково укладається у письмовій формі. Висуваються вимоги і до змісту трудового договору з нефіксованим робочим часом. Такий трудовий договір повинен містити, зокрема, інформацію про: спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків; спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання; інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (це так звані базові години та дні). Разом із тим, оскільки письмовий трудовий договір є основою для трудових відносин при роботі з нефіксованим робочим часом, то озвучений пакет обов’язкових пунктів є мінімальним. У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом також відображається інформація про способи, розміри і строки оплати праці, надання відпусток та детально прописуються інші права і обов’язки працівника та роботодавця. Більш того, у трудовому договорі з нефіксованим робочим часом можуть встановлюватися додаткові підставі для його припинення, які повинні бути пов’язані із здібностями чи поведінкою працівника, або іншими причинами економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру. Проте незважаючи на такі договірні трудові відносини все ж таки є моменти і законодавчого регулювання. Наприклад, кількість базових годин, тобто годин під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень. По суті це звична для нас нормальна тривалість робочого часу. Але вводиться і нове поняття «мінімальна тривалість робочого часу». Це означає, що працівник, з яким укладено трудовий договір з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця має відпрацювати не менше 32 годин. При цьому зарплата працівника з нефіксованим робочим часом виплачується за фактично відпрацьований час. І ось якщо працівник відпрацює у роботодавця менше 32 годин на календарний місяць, то зарплата йому все одно буде виплачена за 32 години робочого часу. Це додатковий стимул для роботодавця залучати працівників до роботи та гарантії для працівників в оплаті праці.
Якщо вам формат роботи на умовах нефіксованого робочого часу підходить, то не поспішайте вводити його масово. Справа у тому, що кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець. Роботодавець, який використовує працю менше ніж 10 працівників, може укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.
Вирішили знехтувати правилами і укласти абсолютно з усіма працівниками трудові договори з нефіксованим робочим часом, у такому разі очікуйте на штрафи, відповідно до статті 265 КЗпП, яку також відкоригували під трудові договори з нефіксованим робочим часом. Так у разі порушення допустимої кількості трудових договорів з нефіксованим робочим часом передбачено штраф у трикратному розмірі мінімальної зарплати за кожного працівника. А в тому разі, якщо з працівником укладено трудовий договір з нефіксованим робочим часом, а він працює як звичайний працівник – очікує штраф як за неоформлені трудові відносини. У такому випадку роботодавцям загрожує штраф у десятикратному розмірі мінімальної зарплати за кожного працівника. До юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку 1-3 груп застосовується попередження.
І на останок «ложка дьогтю». При нефіксованому робочому часі трудові відносини побудовані на письмовому трудовому договорі. При цьому примірну форму трудового договору з нефіксованим робочим часом має затвердити Мінекономіки. На це міністерству відведено аж 3 місяці. Тому незважаючи на те, що норми про трудові відносини з нефіксованим робочим часом вписані у КЗпП, до затвердження Мінекономіки примірної форми трудового договору з нефіксованим робочим часом, по суті застосування такого виду трудових відносин неможливо.
Підводимо підсумки. Президент підписав Закон №2421 на базі законопроекту №5161, яким внесено зміни до КЗпП у частині запровадження трудових договорів з нефіксованим робочим часом. В основу таких трудових відносин покладено письмовий трудовий договір, в якому власне і мають визначатися усі права і обов’язки працівника та роботодавця. Примірну форму трудового договору з нефіксованим робочим часом має затвердити Мінекономіки. На це міністерству відведено 3 місяці.
Маєте професійні питання за темами відео?
Отримайте вичерпні відповіді та роз’яснення експертів Кадрової Платформи №1 у сервісі «Консультації».
