Працівники держорганів: за кордон – тільки у відрядження!
«У відрядженні треба працювати, а не відпочивати», – так вирішив Президент, підписавши Указ від 23.01.2023 р. № 27/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23 січня 2023 року "Про деякі питання щодо перетину державного кордону України в умовах воєнного стану"».
Отже, що сталося? Цим Указом Голова держави фактично заборонив виїжджати за кордон, зокрема керівникам державних органів та їх заступникам, а також керівникам структурних підрозділів державних органів, працівникам, заброньованих на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування. Вони зможуть їздити за кордон виключно в службові відрядження. У зв’язку із цим підлягають коригуванню Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою КМУ від 27.01.1995 р. № 57.
Нові форми документів щодо застосування праці іноземців
Постановою від 24.01.2023 р. № 68 Кабінет Міністрів затвердив «Технічний опис, зразок бланка та форми заяв для отримання, внесення змін і продовження строку дії дозволу на застосування праці іноземців» і скасував аналогічну постанову від 15.11.2017 р. № 858.
Головною ж зміною цього нового документу стало те, що під час воєнного стану резиденти Дія.Сіті можуть брати на роботу іноземців і осіб без громадянства за гіг-контрактами без отримання дозволу на застосування їхньої праці, які вони отримували раніше.
Розслідування нещасних випадків: змінено процедуру
Кабінет Міністрів затвердив постанову від 20.01.2023 р. № 59 «Про внесення змін до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», якою вніс зміни до зазначеного Порядку № 337. Зокрема, зміни передбачають процедуру розслідування нещасних випадків у період воєнного стану. Передбачається, що спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися як з працівниками, так і особами, як працюють на умовах цивільно-правового договору, ФОПами та особами, які фактично допущені до роботи без оформлення трудового договору. Спецрозслідування нещасного випадку з вказаними працівниками та особами підлягають ті нещасні випадки, що сталися під час виконання ними трудових обов’язків внаслідок воєнних і бойових дій, а саме бомбардувань, ракетних і артилерійських обстрілів.
Який головний висновок ми можемо зробити? Отже, якщо роботодавець не оформив працівника на роботу, а з ним стався нещасний випадок під час обстрілів, то тепер з’являються законні підстави для спецрозлідування обставин і відповідно притягнення роботодавця до відповідальності.
Випробування у воєнний час: можна всім?
Держпраці нагадало роботодавцям правила встановлення випробування під час дії воєнного стану. Нагадаємо, що в ст. 27 Кодексу законів про працю вказано, що строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з профспілкою – шести. Тоді як строк випробування для робітників не може перевищувати 1 місяця. Разом із тим у ст. 26 Кодексу законів про працю закріплено категорії осіб, яким взагалі заборонено встановлювати випробування при прийнятті на роботу… за мирних часів.
Разом з тим під час дії воєнного стану застосовується Закон України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. 2 якого дозволено при працевлаштуванні під час дії воєнного стану встановлювати випробування для будь-якої категорії працівників. Це означає, що під час воєнного стану випробування може бути встановлено, зокрема, для осіб, які не досягли вісімнадцяти років; для молодих робітників після закінчення професійних училищ і фахівців вищих навчальних закладів; для осіб з інвалідністю, направлених на роботу за рекомендаціями МСЕК; для вагітних жінок і одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; а також для внутрішньо переміщених осіб.
Відпустка без збереження зарплати через воєнний стан: 90 к. дн. і все?
Держпраці надало роз’яснення про особливості надання відпусток без збереження через воєнний стан працівникам, які перебувають за кордоном або мають статус внутрішньо переміщеної особи. Нагадаємо, що така відпустка надається на підставі ч. 4 ст. Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Так ось, загальна тривалість відпустки без збереження зарплати, яку оформлено саме за підставою ч. 4 ст. 12 Закону № 2136, може надаватися тривалістю не більше 90 календарних днів. Тобто протягом усього воєнного стану з урахуванням усіх продовжень працівнику як такому, що перебуває за кордоном або має статус ВПО, може надаватися відпустка без збереження зарплати за ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 тривалістю до 90 календарних днів. Ці 90 календарних днів можуть використовуватися частинами, але у підсумку знов таки за увесь час воєнного стану ця відпустка має становити не більше 90 календарних днів.
Для оформлення відпустки без збереження зарплати за ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 працівник, який виїхав за межі України або набув статусу ВПО, звертається за місцем своєї роботи з відповідною заявою, а роботодавець видає наказ. При цьому відпустка без збереження зарплати працівникам за кордоном і внутрішньо переміщеним особам надається в обов’язковому порядку, роботодавець не може відмовити працівнику в її наданні в разі наявності підстав.
Після закінчення відпустки без збереження зарплати за ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 ВПО чи працівник, який перебуває за кордоном, може оформити відпустку без збереження зарплати через воєнний стан відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону № 2136. Неоплачувана відпустка за ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 надається всім категоріям працівників незалежно від їх місцеперебування та статусу, але за згодою між працівником і роботодавцем. Тож роботодавець має право відмовити в наданні відпустки без збереження зарплати, яка надається за ч. 3 ст. 12 Закону № 2136.
Відпустки по-новому… поки що в законопроєкті
Законопроєктом № 8313 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» передбачаються зміни в порядку надання відпусток.
Так, Кодекс законів про працю і Закон України від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» пропонується доповнити новим обов’язком роботодавця. Передбачається, що в разі мобілізації працівника йому має виплачуватися грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної відпустки до його увільнення. Проте слід підкреслити: поки що йдеться виключно про законодавчу ініціативу, яку вже не вперше винесено в законопроєкт. Тож зараз згідно із чинними нормами трудового законодавства у роботодавця немає обов’язку виплачувати грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в разі мобілізації працівника. Мобілізованому працівнику грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки виплачується на загальних підставах, а саме обов’язково при звільненні та за бажанням працівника в разі використання ним за робочий рік 24 календарних днів щорічної відпустки.
Крім того, законопроєктом передбачається збільшення максимальної тривалості відпустки без збереження зарплати через сімейні обставини з 15 календарних днів до 30 календарних днів.
Також очікуються зміни і до ст. 12 Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» стосовно розширення кола роботодавців, які мають право відмовляти в наданні відпусток під час дії воєнного стану. Нагадаємо, що зараз роботодавці мають право відмовити в наданні відпусток, крім відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами та для догляду за дитиною до 3 років, працівникам, які залучені на об’єктах критичної інфраструктури. А от законопроєкт передбачає, що під час дії воєнного стану роботодавець матиме змогу відмовляти в наданні відпусток ще й працівникам, залученим до виконання робіт, виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання або замовлення.
Ще один пакет змін стосується документальних підстав для надання відпустки при народженні дитини. Нагадаємо, що право на таку відпустку має, зокрема, батько дитини, який не перебуває в зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, але спільно проживає з нею. Так, ось у разі підтримки законопроєкту для цілей реалізації права на відпустку при народженні дитини, такий батько має надавати рішення суду про спільне проживання, спільний побут, взаємні права та обов’язки матері та батька дитини.
Законопроєкт уже аналізувала Тетяна Мойсеєнко на одному з наших вебінарів, запис доступний передплатникам KadroLand. Ми і надалі будемо слідкувати за просуванням законопроєкту в залі засідання Верховної Ради, і в разі отримання ним статусу Закону, про всі його нюанси ви дізнаєтеся першими.