Верховний Суд по даній справі вказав, що з аналізу частин першої-другої статті 38 КЗпП висновується: сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку.
За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення. Таким чином, роботодавець вправі звільнити працівника із займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але із зазначенням дати звільнення.
При цьому особа підлягає звільненню у випадку коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Отже, доводи особи про те, що роботодавець мав звільнити його лише після завершення двотижневого строку, передбаченого частиною першою статтею 38 КЗпП, є безпідставними. Оскільки вказаний строк, насамперед, спрямований на захист роботодавця від раптового звільнення працівника, а не додатковим часом для працівника для обдумування свого рішення про звільнення з роботи.
Можливість відкликати працівником подану ним заяву про звільнення протягом двотижневого строку, передбаченого статтею 38 КЗпП для попередження роботодавця про своє звільнення (у випадку, якщо сторони не узгодили інший строк для звільнення), є додатковим механізмом, який захищає інтереси обох сторін щодо продовження трудових правовідносин, у разі зміни обставин, які слугували передумовою для припинення трудового договору.
При цьому, за домовленості сторін, яка відображається в заяві працівника у вигляді бажаної дати звільнення з роботи, яка підписана роботодавцем і погоджена в установленому законом порядку, звільнення працівника може бути здійснено раніше в межах визначеного статтею 38 КЗпП двотижневого строку.
Джерело: постанова ВС від 06.03.2024 у справі № 380/16801/22