Інструкція з охорони праці для осіб, які користуються вантажопідіймальними машинами, що керуються з підлоги

________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ ________________________

^{(посада керівника підприємства}

_____________________________

^{( підпис, ім’я ПРІЗВИЩЕ)}

________________ № __________

^{(число, місяць, рік)}

 

Інструкція з охорони праці № __

для осіб, які користуються вантажопідіймальними машинами, що керуються з підлоги

 

І. Загальні положення

1.1. Дія інструкції поширюється на всі виробничі дільниці, що користуються вантажопідіймальними машинами, що керуються з підлоги, та встановлює вимоги безпеки праці відповідно до вимог охорони праці і правил поводження з машинами, механізмами та засобами індивідуального і колективного захисту.

1.2. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», Правил охорони праці під час вантажно-розвантажувальних робіт, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 19.01.2015 № 21, наказу Міністерства охорони здоров’я України від 09.03.2022  № 441 «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах».

1.3. До керування вантажопідіймальною машиною з підлоги і зачіплювання вантажу на гак допускаються особи віком не молодше 18 років з числа робітників основних професій, які пройшли відповідне навчання за розробленою власником програмою, перевірки навичок з керування машиною та зачіплювання вантажів, вступний інструктаж з охорони праці та інструктаж на робочому місці.

1.4. Інструктаж щодо керування вантажопідіймальною машиною з підлоги, підвішування вантажу на гак повинен проводитися перед початком роботи (первинний інструктаж), а потім через кожні 3 місяці (повторний інструктаж).

В процесі роботи працівник також проходять:

- позаплановий інструктаж у разі введення в дію нових або переглянутих нормативних актів з охорони праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

- при зміні технологічного процесу, зміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на стан охорони праці;

- при порушеннях працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж тощо;

- при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

- при перерві в роботі виконавця робіт більше ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – понад 60 днів;

- цільовий інструктаж:

- при виконанні разових робіт, не передбачених трудовим договором;

- при ліквідації аварії, стихійного лиха;

- при проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.

Результати інструктажу заносяться в «Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці», в журналі після проходження інструктажу повинні бути підписи особи, яка інструктує, та охоронника.

1.5. Інструкція видається всім особам, які керують вантажопідіймальними машинами з підлоги, під розписку.

1.6. Власник повинен застрахувати працівника від нещасних випадків та професійних захворювань.

В разі пошкодження здоров'я працівника з вини власника, він (працівник) має право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

1.7. За невиконання даної інструкції працівник несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

1.8. Працівник повинен:

1.8.1. Знати специфіку роботи підприємства; будову та правила безпечної експлуатації вантажопідіймальних машин, що керуються з підлоги, якими керує працівник, а також інструкцію заводу-виробника.

1.8.2. Виконувати правила пожежної безпеки.

1.8.3. Вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках.

1.8.4. Не допускати сторонніх осіб на своє робоче місце.

1.8.5. Не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці.

1.8.6. Користуватися спецодягом та засобами індивідуального захисту.

1.8.7. Співпрацювати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати можливих заходів щодо усунення будь-якої ситуації, що створює загрозу її життю чи здоров'ю або людям, які її оточують та навколишньому природному середовищу.

1.8.8. Піклуватися про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт або під час знаходження на території підприємства.

1.9. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які діють на працівника:

1.9.1. Протяги.

1.9.2. Незадовільні метеорологічні фактори.

1.9.3. Недостатня освітленість робочої зони.

1.9.4. Незахищені струмоведучі частини електрообладнання.

1.9.5. Рухомі (у тому числі обертові) частини виробничого обладнання та інструменту.

1.9.6. Підвищений рівень шуму та вібрації на робочому місці.

1.9.7. Підвищена запиленість та загазованість робочої зони.

1.10. Працівник забезпечується спецодягом: костюм віскозно-лавсановий, куртка та брюки віскозно-лавсанові на теплій підкладці, кожушок (черговий), боти, каска, окуляри, рукавиці.

1.11. Працівник повідомляє безпосередньому керівнику про усі ситуації, що можуть загрожувати життю і здоров'ю людей, про кожний нещасний випадок, який стався на виробництві, про погіршення стану свого здоров'я, у тому числі про прояв ознак захворювання.

1.12. Працівник зобов'язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку, режиму праці та відпочинку і виконувати вимоги інструкції з охорони праці.

1.13. У випадках травмування і несправностей в роботі обладнання працівник має негайно припинити роботу і повідомити свого безпосереднього керівника про те, що трапилося, надати собі або іншому працівнику першу долікарську допомогу та організувати, за необхідності, транспортування потерпілого до лікувально-профілактичного закладу.

1.14. Не допускаються до роботи працівники у стані алкогольного, наркотичного чи токсикологічного сп’яніння.

1.15. Під час укладання трудового договору працівники повинні бути ознайомлені у письмовій формі з умовами праці на робочому місці.

1.16. Місця проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути рівні, мати тверде, рівне покриття та ухил не більше 5°.

1.17. Для проходу (підйому) працівників на робоче місце для безпечного пересування повинні бути передбачені тротуари, сходи, містки, трапи, які повинні бути справні, розраховані на робоче навантаження і застосовуватися відповідно до свого призначення.

1.18. На місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт повинна забезпечуватися можливість руху транспортних засобів, засобів механізації і працівників без зустрічей і перетинань технологічних потоків.

1.19. Площа вантажно-розвантажувальних майданчиків повинна забезпечувати відстань між габаритами транспортних засобів не менше ніж 1 м. При проведенні навантаження і розвантаження поблизу будинку відстань між будинком і транспортним засобом з вантажем повинна бути не менше ніж 0,8 м.

1.20. Для правильного розміщення транспортних засобів під час навантаження сипучих вантажів необхідно визначити місце зупинки транспортних засобів та нанести розмежувальні лінії.

1.21. Територія відкритих складських площадок повинна утримуватися в чистоті.

Відходи пакувального матеріалу, сміття необхідно збирати в сміттєві баки, розташовані за межами складської площадки, і вчасно вивозити.

1.22. Працівник повинен пам’ятати, що вантажопідіймальні крани і машини, механізми тощо належать до переліку устатковання підвищеної небезпеки, на застосування якого має бути виробником або постачальником такого устаткування оформлений дозвіл Держпраці.

Забороняється експлуатувати крани за відсутності виданого Держпраці дозволу.

1.23. Робоче місце працівника та взаємне розташування його елементів мають відповідати характеру роботи, забезпечувати зручне положення машиніста, його безпечність, можливість виконання робочих маніпуляцій.

1.24. Електроустаткування транспортних засобів із приводом від акумуляторних батарей повинне забезпечувати безвідмовну роботу приладів освітлення, сигналізації та електричних контрольних приладів, а також виключати можливість іскроутворення в проводах і затискачах. Проводи електроустаткування повинні мати неушкоджену ізоляцію.

1.25. Машиністу вантажопідіймального устаковання не дозволяється:

Виконувати самостійно ремонт вантажопідіймального механізму, його механізмів або електроустаткування, огляд і ремонт головних тролеїв і струмознімників, а також заміну запобіжників (плавких вставок).

Виконувати огляд і очищення крана при ввімкненому рубильнику в кабіні кранівника.

Вмикати рубильник і керувати механізмами при перебуванні на його галереї людей, винятки допускаються для слюсарів і електромонтерів при огляді ними механізмів крана; в цьому випадку кранівник виконує команди лише особи, яка здійснює огляд, і може ввімкнути рубильник і механізми крана за його командою, якщо вона перебуває в зоні видимості кранівника.

Залишати на настилі галереї або на візку крана інструмент, а також незакріплене устаткування або деталі.

Скидати будь-що донизу.

Виходити і сходити з механізму під час його руху.

Здійснювати заклинювання контакторів,  виводити з дії гальма, кінцеві вимикачі, блокуючі контакти і електричний захист.

 

2. Вимоги безпеки перед початком робіт

2.1. Надягти справний спецодяг, спецвзуття, а при необхідності − засоби індивідуального захисту (окуляри, рукавиці та інше).

2.2. Під час роботи на механізмах спецодяг необхідно заправити таким чином, щоб його не могли захопити обертові або рухомі частини механізму; волосся необхідно заправити під головний убір.

2.3. Оглянути робоче місце, прибрати з-під ніг все, що заважає роботі. Якщо підлога слизька (облита водою, мастилом та ін.), необхідно її витерти або посипати піском, тирсою.

2.4. Перевірити справність вантажозахоплюючих пристроїв, наявність на них бірок або клейма − перевірити на ньому інвентарний номер, вантажопідйомність, дату випробування та наявність обривів окремих дротинок, спрацювання та корозії понад встановлені норми для стропів, виготовлених із сталевих канатів; наявність витяжки та спрацювання більше 10 % діаметра кільця ланцюга.

2.5. Перевірити справність основних деталей та вузлів вантажопідіймальної машини − надійність кріплення захисного заземлення до кнопки керування; відсутність заїдання кнопок управління в гніздах; стан гака (спрацювання зіва не більше 10 % первинної висоти вертикального перерізу гака, відсутність тріщин та надривів на поверхні, наявність шплінта гайки та легкість прокручування гайки в гайковій обоймі); роботу гальм контрольним вантажем або вантажем, близьким до вантажопідйомності механізму підіймання цієї машини, шляхом підіймання на висоту 200-300 мм з наступною витримкою в такому положенні протягом 10 хв; роботу обмежувача висоти підіймання гака; справність освітлення місця роботи.

2.6. У разі виявлення несправності вантажопідіймальної машини або вантажозахоплюючих пристроїв, а також при закінченні строку чергового випробування необхідно негайно повідомити про це керівника робіт і без його вказівок до роботи не приступати.

2.7. Ліквідовувати самому несправності механізмів та електрообладнання забороняється.

2.8. Переконатися у відсутності на механізмі сторонніх предметів, що можуть впасти вниз під час руху.

2.6. Переконатися у відсутності на механізмі і на кранових коліях ремонтного персоналу або сторонніх осіб.

 

3. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Користуватися тільки тими вантажопідіймальними машинами, на яких дозволено робити після одержання інструктажу.

3.2. Під час роботи бути уважним, не відволікатися на сторонні справи та розмови, не відвертати увагу інших робітників.

3.3. Обв'язування та зачіплювання вантажу проводити тільки згідно зі схемами стропування, які повинні бути вивішені на місці виконання робіт.

3.4. Для обв'язування вантажу, що піднімається, необхідно застосовувати стропи, які відповідають масі вантажу, що піднімається, з урахуванням числа гілок канату або ланцюга та кута їх нахилу.

Довжина каната та ланцюгів повинна бути такою, щоб кут між ними не перевищував 90 градусів.

3.5. Не піднімати вантаж, маса якого перевищує вантажопідйомність машини, яка вказана на трафареті.

3.6. Не допускати підйому гака вантажопідйомної машини до обмежувача висоти.

3.7. При обв'язуванні вантажу, який має гострі ребра (кути), необхідно мати підкладки для запобігання ушкодженню стропів.

3.8. Дрібноштучні вантажі (поковки, відливки, заготовки, готові деталі та ін.) необхідно переміщати в спеціальній тарі; при цьому заповнення її повинно бути не вище бортів.

Тара повинна бути справною та мати маркування (номер, вантажопідйомність, власну вагу та призначення).

3.9. При підійманні та опусканні вантажу, встановленого поблизу стіни, колони, штабеля, залізничного вагону, верстата або іншого обладнання, не знаходитись самому і стежити за тим, щоб інші особи не знаходились між вантажем і вказаними частинами будівлі або обладнання.

3.10. Не піднімати вантаж, що засипаний землею або примерз до землі, закладений іншими вантажами, закріплений болтами або залитий бетоном, а також метал і шлак, який захолонув у печі або приварився після зливання.

3.11. При підійманні вантажу, близького за масою до дозволеної вантажопідйомності, його необхідно попередньо підняти на висоту 200−300 мм та перевірити надійність дії гальма.

В усіх випадках перед підійманням вантажу необхідно впевнитись у тому, що вантаж надійно обв'язаний і не зможе випасти або розсипатись під час його транспортування.

3.12. У разі виявлення неправильного або ненадійного обв'язування, зачеплення вантажу його необхідно опустити і провести стропування заново. Необхідно пам'ятати, що утримувати стропи, які сповзають з вантажу при його підйомі чи транспортуванні, а також направляти його ударами молотка чи лома забороняється.

3.13. При переміщенні вантажу в горизонтальному напрямку він повинен бути піднятий не менше ніж на 0,5 м вище предметів, що зустрічаються на шляху. Вантаж необхідно піднімати плавно без ривків і розкачування.

Під час переміщення вантажу в горизонтальному напрямку необхідно знаходитись від нього на безпечній відстані, не проходити вузькими місцями та захаращеними проходами.

3.14. При перекосі вантажу не вирівнювати його масою свого тіла. Для розвороту, а також запобігання самовільному розвороту довгомірних та громіздких вантажів під час їх підйому та переміщення необхідно застосовувати відтяжки (канати та ін.).

3.15. На місці установлення вантажу повинні бути попередньо покладені відповідної міцності підкладки для того, щоб стропи або ланцюги могли бути легко і без перешкод витягнуті з-під вантажу.

3.16. Не підтягувати вантаж по землі, підлозі чи рейках при косому натягу вантажного канату вантажопідіймальної машини. Для цього необхідно встановлювати спеціальні блоки, які забезпечують вертикальне положення вантажного канату.

3.17. Перед опусканням вантажу оглянути місце, на яке вантаж необхідно опускати, і впевнитись, що виключена можливість його падіння, перекидання або сповзання на землю.

3.18. При перервах в роботі та її закінченні не залишати вантаж в підвішеному стані.

3.19. Забороняється виконувати навантажувально-розвантажувальні роботи під час маневрів.

3.20. У місцях проведення навантажувально-розвантажувальних робіт із застосуванням вантажопідіймальних кранів і машин згідно з наказом по підприємству розробляються, затверджуються роботодавцем та вивішуються схеми стропування вантажів і перелік вантажів, які завантажуються або розвантажуються, з вказівкою їх маси.

3.21. У виробничих і складських приміщеннях забороняється виконувати роботи автонавантажувачами, не обладнаними фільтрами (нейтралізаторами вихлопних газів).

3.22. Висота штабелів вантажів (окрім баласту, який розвантажується для колійних робіт) не повинна перевищувати 1,2 м під час розміщення їх на відстані від крайньої рейки не ближче ніж 2 м, і заввишки більше 1,2 м під час розміщення їх на відстані від крайньої рейки не ближче ніж 2,5 м.

3.23. Не допускаються роботи на вантажопідіймальній машині (кран, перевантажувач кранового типу) поза приміщенням при швидкості вітру, що перевищує значення, зазначене в паспорті машини, а також в снігопад, туман, дощ, які знижують видимість у межах робочої зони.

3.24. Не допускаються роботи на вантажопідіймальній машині, якщо температура навколишнього повітря нижче значень, зазначених у паспорті машини.

3.25. Знімні вантажозахоплювальні пристрої (стропи, траверси) до пуску в роботу повинні бути піддані повному технічному огляду відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.01-07 та повинні мати бирки, на яких зазначені дата огляду, інвентарний номер пристрою та його максимальна вантажопідіймальність.

3.26. На підіймально-транспортному устаткуванні та механізмах повинні бути позначені їх гранична вантажопідіймальність, їх інвентарний або реєстраційний номер, дати наступних часткового і повного технічних оглядів. Маса переміщуваного вантажу повинна включати масу вантажозахоплювальних і знімних пристосувань і тари.

3.27. Проходи між стелажами та штабелями повинні бути від 0,8 м до 1,2 м залежно від операцій, які виконуються. Проходи між стіною і штабелем повинні бути не менше ніж 1 м.

3.28. Робочі місця, розташовані від підлоги на рівні 0,6 м і вище, повинні мати огородження.

3.29. При висоті штабеля, стелажа більше 1,3 м необхідно передбачати пристрої або пристосування, що дозволяють стропальникові безпечно підніматися до верхньої зони штабеля, стелажа та виконувати стропальні роботи, не перебуваючи безпосередньо на штабелі, стелажі, контейнері або вантажі.

3.30. Машиніст вантажопідіймального механізму повинен опустити вантаж і припинити роботу краном:

У випадку поломки або зіпсування механізму.

У випадку спадання канатів з барабана або блоків, утворення на канатах петель або виявлення пошкоджень канатів.

При несправності приладів та пристроїв безпеки.

Якщо корпуси електроустаткування або металеві конструкції обладнання знаходяться під напругою.

Якщо часто спрацьовує струмовий або тепловий захист електродвигунів.

 

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Підняти гак вантажопідіймальної машини, відключити її від електромережі.

4.2. Вантажозахоплювальні пристрої скласти у відведене для них місце.

4.3. Привести до ладу робоче місце − скласти у відведене місце матеріали, деталі, прибрати сміття.

4.4. Вимити руки, обличчя теплою водою з милом, при можливості прийняти душ.

4.5. Повідомити керівника робіт про всі недоліки, помічені під час роботи.

 

5. Вимоги безпеки в аварійній ситуації

5.1. За можливості не створювати паніки, приступити до ліквідації аварійної ситуації.

5.2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Попередити про те, що сталося, безпосереднього керівника. Якщо є потерпілі, надати їм першу медичну допомогу; за необхідності викликати «швидку медичну допомогу».

5.3. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно:

- негайно припинити роботу;

- вжити заходів щодо евакуації людей та рятування матеріальних цінностей;

- при необхідності відключити від електромережі технологічне обладнання та електроінструменти.

5.4. Надання першої медичної допомоги.

5.4.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: при потраплянні на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття "піску" або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500-700 мл (2-3 стакани) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим - 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, при можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Перша допомога при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) при необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) - сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків - ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь - шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь - у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь - омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації - охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь - поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) при можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не ушкодити уражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; при необхідності викликати пожежну частину.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника по усуненню аварійної ситуації.