Мобілізованому не виплачують середню: які штрафи?

Роботодавець зобов’язаний зберігати зарплату мобілізованому за рахунок власних коштів

Всім вам відома норма ч. 3 ст. 119 КЗпП України, згідно з якою за категоріями працівників, зазначеними в цій статті, зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток на підприємстві/установі/організації незалежно від порядкування, форми власності та у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працюють на час призову. Проте виявляється, що багато роботодавців не сплачують середній заробіток зазначеним в Кодексі категоріям працівників і наводять свої аргументи. 

Один з них звучить так. В другому реченні ч. 3 ст. 119 Кодексу зазначено, що таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, існує думка, що роботодавець лише зберігає середній заробіток на весь час служби, а сплата покладається на державу.

Другий аргумент, який мені доводилося чути. У нас зараз важки фінансовий стан, важливо зберегти зарплату тим, хто працює, а мобілізованим кошти все одно виплатить Держава.

Це вкрай не вірні думки, оскільки роботодавець повинен не тільки зберігати, але й сплачувати середню заробітну плату. І зобов’язання по сплаті жодним чином не залежить від того чи сплачує такому працівнику Держава. Був період, коли роботодавцям компенсували витрати середнього заробітку за рахунок коштів Державного бюджету, але зараз роботодавці повинні за рахунок власних коштів зберігати середній заробіток мобілізованим працівникам. 7 червня на засіданні Комітету Верховної ради, при розгляді законопроєкту №7251, підтримано правку, яка врегульовує питання звільнення роботодавця від обов’язку збереження середнього заробітку працівникам, призваним на військову службу, із залишенням для цих працівників місця роботи і посади. Але до того моменту, поки все на рівні законопроєкту, роботодавець повинен сплачувати середній заробіток категоріям працівників, які зазначені в ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Умови звільнення від відповідальності за порушення строків оплати праці

Що ж у нас хорошого для тих роботодавців, які дійсно не мали змоги сплачувати середній заробіток мобілізованим? Коли можна затримати виплату? Звертаю вашу увагу, йдеться лише про відтермінування виплати, її затримку, а не про несплату взагалі. Згідно з ч. 3 ст. 10 Закону №2136, роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або з інших обставин непереборної сили. Крім того, у нас є лист ТПП від 28.02.2022 р. №2024/02.0-7.1. Цим листом торгово-промислова палата України повідомила про засвідчення факту настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24 лютого 2022 року. Звертаю вашу увагу, що форс-мажорні обставини можуть існувати не лише в цивільно-господарських, але і в трудових відносинах. Крім статті Закону №2136 і листа ТПП є ще обіцянки Держпраці не застосовувати штрафи у разі об’єктивної неможливості виконувати вимоги трудового законодавства з причин військової агресії.

Ніби є багато всього на користь того роботодавця, який вчасно не платить, але дуже хочу, щоб ви вірно розуміли коли дійсно можна без наслідків затримати виплати, а коли цього категорично не потрібно робити. Йдеться про реальні обставини і про обов’язковий зв'язок між війною і неможливістю здійснити виплату вчасно. Якщо у вас просто стало менше  клієнтів, навіть якщо ці клієнти позникали з причини війни, це не форс-мажор, це звичайний підприємницький ризик. Ми ж пам’ятаємо, що підприємництво це діяльність на власний ризик. Якщо роботодавець вирішив економити і прийняв рішення платити тільки тим хто працює, адже такі кадри треба будь-що зберегти. Це також зовсім не об’єктивна неможливість, це не причина не платити, тут немає жодної непереборної сили. Мінекономіки надавало власний коментар, в якому вказувало, що у випадку порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, роботодавець повинен довести, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.

Адміністративна та фінансова відповідальність за порушення вимог щодо виплати середнього заробітку

Що ж загрожує роботодавцю та його посадовим особам, які порушують вимоги щодо оплати середнього заробітку працівникам? В першу чергу це адміністративна відповідальність, передбачена ст. 41 КУпАП. Увага на слайд. Порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, від 50 до 100 нмдг. Звісно що такий штраф не особливо лякає, але ж є ще один вид відповідальності, це матеріальна відповідальність суб’єкта господарювання. Увага на слайд. Відповідно до ст. 265 КЗпП, за недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку 1-3 груп застосовується попередження, до всіх інших суб’єктів – штраф в чотирикратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного працівника, стосовно якого скоєно це порушення. При цьому одночасно до відповідальності може бути притягнуто і підприємство (за ст. 265 КЗпП) і його посадову особу (за ст. 41 КУпАП). Тобто правопорушення фактично одне, а відповідальність і на керівника, і на саме підприємство. З ФОПом трохи інакше, у нього немає посадової особи, він сам собі посадова особа. Є судова практика, відповідно до якої коли збігається суб’єкт відповідальності та вид порушення, то застосовується лише одне покарання. У випадку з ФОПом подвійної відповідальності можна буде уникнути.

Кримінальна відповідальність керівника за безпідставну невиплату зарплати

І на останок про кримінальну відповідальність. Зараз на слайді можете бачити ст. 175 Кримінального кодексу України. Відповідно до якої за безпідставну і умисну не виплату заробітної плати більш ніж на один місяць, керівник підприємства чи ФОП, що не виплачує заробітну плату, може бути притягнутий до відповідальності у вигляді штрафу від 500 до 1000 нмдг або у вигляді виправних робіт на строк до 2 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років. Не можу сказати, що в Україні часто порушують кримінальні справи за невиплату заробітної плати, а тим більше, що ці справи приводять до вироку. Але про таку відповідальність слід пам’ятати. Ну і наявність такої відповідальності в законодавстві, це хороший аргумент кадровика, бухгалтера, юриста для свого керівника, який має намір незаконної економії коштів через невиплату коштів тим, хто боронить нашу Країну.

Підсумки. Не дивлячись на те, що перевірки дотримання трудового законодавства сьогодні не проводяться, що Держпраці обіцяло не штрафувати за порушення, які сталися під час війни, а фінансова відповідальність суб’єкта господарювання за ст. 265 КЗпП настане лише в разі невиконання припису, пам’ятайте про важливість своєчасної виплати. Адже буде не тільки накопичуватися заборгованість, ще й доведеться виплатити компенсацію втрати частини доходів.

Маєте професійні питання за темами відео?

Отримайте вичерпні відповіді та роз’яснення експертів Кадрової Платформи №1 у сервісі «Консультації».