Воєнний стан продовжено: нові реалії кадровика

Указом Президента від 06.02.2023 р. №58/2023, який підтримала Верховна рада, продовжено строк дії воєнного стану до ранку 20 травня 2023 року. Це означає, що продовжує діяти Закон №2136. Одним з ключових моментів Закону №2136 є те, що під час дії воєнного стану не застосовується ст. 73 КЗпП. Це означає, що 8 березня, 16 квітня (це Великдень), 1 і 9 травня не вважаються святковими днями у розумінні трудового законодавства. Ці дні мають бути визначені робочими або вихідними, залежно від графіка роботи вашого підприємства. Наприклад, якщо мова йде про стандартну п’ятиденку з вихідними днями у суботу і неділю, то наказом слід визнати 8 березня, це середа, робочим днем.

Норми тривалості робочого часу на березень, квітень, травень 2023 року

При цьому пам’ятайте, немає святкових днів, немає і скорочення на одну годину тривалості передсвяткового робочого дня. Наприклад, робочий день 7 березня у загальному випадку становить 8 годин. Крім того, не застосовується норма про те, що у разі збігу святкового і вихідного дня, вихідний день переноситься на наступний після святкового. Отже, 17 квітня, наступний день за Великоднем, є робочим днем. З урахуванням усіх окреслених нюансів воєнного стану, на підприємстві наказом мають бути затверджені норми тривалості робочого часу у березні, квітні й травні. При цьому норма тривалості робочого часу для стандартної п’ятиденки з двома вихідними днями у суботу та неділю становить: для березня 23 робочих дні та 184 години; для квітня – 20 робочих днів і 160 годин; для травня 23 робочих дні та 184 години.

Якщо ж ви бажаєте все ж таки щоб ваші працівники, наприклад, відпочивали 8 березня, а не працювали, то цей день можна визнати таким, робота у який не проводиться і наказом затвердити норму тривалості робочого часу з урахуванням цього корективу.

Визначення періоду щорічної відпустки та соціальної відпустки на дітей в період дії ВС

Переходимо до відпусток. У ч. 1 ст. 12 Закону №2136 визначено: у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік. Тобто обмежити тривалість можна виключно щорічної основної відпустки. Щорічних додаткових відпусток це правило не стосується. При цьому обмежити 24 календарними днями допустимо тільки щорічну основну відпустку за поточний робочий рік. І головне, тривалість щорічної основної відпустки може бути обмежена. А це означає, що роботодавець має право самостійно вирішувати, застосовувати зазначене обмеження або ні. Звісно у Законі №2136 ще існує норма про те, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки. Проте, знову ж таки, застосовувати або ні цю норму, вирішує роботодавець самостійно. І, крім того, таке обмеження слід все ж таки розглядати як узгодження періоду надання щорічної відпустки між працівником і роботодавцем. А ось кому дійсно може бути відмовлено у наданні будь-якої відпустки, крім відпустки по вагітності та пологах і до трьох років, так це працівникам об’єктів критичної інфраструктури.

Під час воєнного стану не застосовується норма ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки. Отже, при визначенні періоду щорічної відпустки, соцвідпустки на дітей, 8 березня, 16 квітня, а також 1 і 9 травня слід враховувати як звичайні календарні дні, не збільшуючи період щорічної відпустки або соцвідпустки на дітей. Наприклад, працівнику надається щорічна основна відпустка з 1 березня 2023 року тривалістю 14 календарних днів. ЇЇ період з 1 по 14 березня, тобто рівно 14 календарних днів. Не зважаючи на те, що фактично на цей період припадає 8 березня.

Йдемо далі. Відпустка без збереження зарплати, через воєнний стан, за ч. 3 ст. 12 Закону №2136, яка надається будь-якому працівнику за його заявою, але за згодою роботодавця, може бути надана по 19 травня 2023 року включно. Аналогічно, по 19 травня надається відпустка без збереження зарплати працівникам через воєнний стан зі статусом ВПО і що пробувають за кордоном. Але тут є суттєвий нюанс: відпустка без збереження зарплати за ч. 4 ст. 12 Закону №2136 надається тривалістю до 90 календарних днів, які виділені на увесь час воєнного стану з урахуванням усіх продовжень. Тому якщо працівник уже використав усі 90 календарних днів неоплачуваної відпустки, оформленої саме за ч. 4 ст. 12 Закону №2136, то він уже не може претендувати на неї. Натомість працівник може звернутися до роботодавця із проханням надати відпустку без збереження зарплати за іншими підставами. Через воєнний стан за ч. 3 ст. 12 Закону №2136, через карантин або сімейні обставини. Пам’ятайте, у наказі про надання відпустки без збереження зарплати через воєнний стан має бути посилання на новий указ Президента та підставу, ч. 3 або 4 ст. 12 Закону №2136, за якою і надається ця відпустка. І головне, у наказі чітко має бути визначена дата початку, дата закінчення і тривалість цієї відпустки.

Попередження про зміну істотних умов праці в період дії воєнного стану

І на останок, під час дії воєнного стану, про зміну істотних умов праці можна попередити працівника безпосередньо за день до запровадження нових умов праці. Тобто не дотримуючись двомісячного строку попередження. Крім того, допустимо призупиняти дію трудового договору, якщо і працівник, і роботодавець не можуть виконувати свої зобов’язання по ньому. А також укладати усний трудовий договір навіть у тих випадках, коли ст. 24 КЗпП диктує укласти його письмово.

Підсумки. Воєнний стан продовжено до 20 травня. Це означає, що 8 березня, 16 квітня, 1 і 9 травня слід вважати робочими або вихідними днями, залежно від графіка роботи вашого підприємства. Якщо вказані дні припадають на період щорічної відпустки або соцвідпустки на дітей, то період цих відпусток не збільшується. Відпустка без збереження зарплати через воєнний стан за ч. 3 або 4 ст. 12 Закону №2136 може бути знову оформлена по 19 травня включно.