Сумісництво: чи завжди оформлювати трудовий договір

Поняття «сумісництво

Сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи. Тобто є основне місце роботи, є сумісництво. При чому сумісництво може бути як зовнішнє, так і внутрішнє сумісництво. І я наголошую, доволі часте запитання, ось зараз державним комунальним зняли жодні обмеження щодо сумісництва. Я завжди пояснюю, в добі 24 години. Є основне місце роботи, я безпроблемно після основного місця роботи, як у студентські роки, після навчання можу піти там у ресторан, у кафе тощо працювати. Так? Є сумісництво. І ще є одне сумісництво. Так от, насправді це три трудових договори, які між собою не пов’язані. І жодна охорона праці тут не причепиться, навіть якщо це буде в межах одного роботодавця. Тому що це трудовий договір один, я ж безпроблемно можу відпрацювавши у вас піти на ніч десь. Можу. Ви це будете контролювати? Не будете. Далі, відпрацювавши там, можу десь на пів ночі кудись піти в інше місце, якби не було комендантської години. Так от, будь ласка, розглядайте між собою основне місце роботи як окремий трудовий договір і сумісництво як окремий трудовий договір. І сумісництво в мене ніколи за годинами не може перетинатися з основним місцем роботи, тому що «у вільний від основної роботи час».

Види сумісництва

Сумісництво зовнішнє в іншого роботодавця, сумісництво внутрішнє в того самого роботодавця. Між зовнішнім і внутрішнім сумісництвом є одна невеличка відмінність, про яку я скажу, вона пов’язана з особливими справами. Всі інше у них абсолютно однакове. У них у кожного своя відпустка. У них у кожного свої лікарняні за перші п’ять днів. І немає різниці це зовнішнє сумісництво чи внутрішнє сумісництво, там підходи лишаються ті самі, це два абсолютно незалежних між собою трудових договори, які ніколи в одиничку не складаються. Вони окремо проходять в Д1, окремими рядочками, як с трудовою, без трудової книжки, тому внутрішнє сумісництво ніколи не складається з основним місцем роботи.

Прийняття на роботу за сумісництвом: документальне оформлення

Як ми приймаємо за сумісництвом? Якщо це зовнішнє сумісництво, ми звісно просимо працівника надати всі необхідні мені документи, які передбачені статтею 24 КЗпП. Тобто громадянин зобов’язаний надати мені трудову книжку, якщо вона є. Якщо немає трудової книжки - навіть відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб. І жодних звісно тут виключень для сумісників немає. Тобто ви бачите, стаття 24 чітко передбачає. По внутрішньому сумісництву, мені в принципі ці документи непотрібні. Я їх брав коли брав працівника на роботу.

Ми обов’язково пересвідчуємося чи немає обмежень на сумісництво. Зараз обмеження на сумісництво по факту лишилося у тому антикорупційному законі для держслужбовців, ОМС і тощо. Щодо всіх інших, бо зараз вже ж начальник відділу кадрів медичного КНП хоче сумісництва, будь ласка, зараз обмежень немає. Головний бухгалтер хоче сумісництва, будь ласка, зараз обмежень немає з 25 листопада. Далі визначаємо режим роботи. Далі обов’язково сумісник мені, чи зовнішній, чи внутрішній, пише заяву або ми оформлюємо письмовий трудовий договір. Тобто він пише заяву «прошу прийняти мене на таку-то посаду за сумісництвом», якщо це не буде неповний робочий день з зазначенням конкретного графіка роботи, а не «прошу прийняти мене на 0.5 ставки». Ви приймаєте на окремий трудовий договір, де будете формувати окремий трудовий договір або з повним, або з неповним робочим днем. Слово «ставка» там ніде немає бути. Тепер, з 24 березня сторони самостійно визначають форму трудового договору, поки під час війни можна навіть відступити від обов’язкових випадків, ч. 1 ст. 24 КЗпП. Потім, після війни, можна укласти трудовий договір, письмовий, навіть з тим працівником, який в нас давно працює. Жодних проблем тут немає. Далі я складаю наказ, не «надати 0.5 сумісництва», а «прийняти на роботу за сумісництвом» того-то на таку-то посаду з такого-то числа з таким-то конкретним графіком роботи, якщо це ненормований робочий час. Інколи можна взагалі жах зустріти: «перевести на 0.5 ставки». Перевести можна на іншу посаду, на 0.5 ставки ви не переведете. Далі. Я складаю наказ про прийняття на роботу, це такий самий окремий наказ про прийняття на роботу, я звісно повідомляю в податкову, у податковій зазначають, що це сумісник. Мені абсолютно неважливо зовнішнє це сумісництво чи внутрішнє сумісництво. Далі я ознайомлююсь звісно з умовами трудового договору. А дуже багато хто не знає, що з 19 липня по новим працівникам треба ознайомити з дев’ятьма пунктами ч. 1 ст. 29 КЗпП і не просто в наказі все це зазначити, а дати працівнику такий інформаційний лист на три аркуші або це все прописати повністю в письмовому трудовому договорі, це зараз є обов’язок, що я маю знати де моє робоче місце, яка автівка за мною закріплена, яка у мене буде відпустка, які у мене підстави звільнення і тощо. Так? Ну ви всі в курсі. Частина 1 ст. 29, ви ознайомлюєте з умовами трудового договору.

Ви обов’язково оформлюєте особову картку працівника, причому незалежно внутрішнього чи зовнішнього сумісництва, в мене піде окремий табельний номер, у мене іде окремий табель, окрема особова картка, у мене буде свій облік відпусток, які зараз можуть бути взагалі навіть в окремий час. При цьому у сумісника я не заповнюю графу 6, адже основне місце роботи є не останнім, а теперішнім. Я не заповнюю графу 8, на дату прийняття на роботу за сумісництвом працівник з останнього (основного) місця роботи не звільнений. Ось всі ці дві графи в особовій картці, які я не буду заповнювати по суміснику. Ну інші графи я заповнюю так само як і для основних працівників.

Якщо це зовнішнє сумісництво, я на нього оформлюю окрему особову справу. Якщо це внутрішнє сумісництво, особову справу, яка в мене і так ведеться за основним місцем роботи, я докладаю заяву про сумісництво, ось ту, що він написав і я докладаю копію або витяг з наказу про сумісництво. Ну звісно копія, якщо я прийняв одного сумісника. Можливо в цьому наказі у мене два сумісники, тому я в цьому випадку докладу туди витяг. Ось єдина відмінність внутрішнього сумісництва і зовнішнього сумісництва.

Ну і сумісник, який має доступ до персональних даних, він дає письмове зобов’язання про нерозголошення персональних даних, які йому було доведено або які йому стали відомі у зв’язку з виконанням професійних чи якихось службових трудових обов’язків.