Інструкція з охорони праці для електрогазозварника

_________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № ____

для електрогазозварника

 

І. Загальні положення

1.1. Дія інструкції поширюється на працівників, що працюють на підприємстві, та встановлює вимоги безпеки праці відповідно до вимог охорони праці і правил поводження під час виконання ними робіт та користування засобами індивідуального і колективного захисту.

1.2. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 09.03.2022  № 441, Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 № 9, Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 09.01.1998 № 4, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006 № 258, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417, та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. До роботи електрогазозварником допускають осіб, не молодших 18 років, які пройшли медичний огляд, спеціальну підготовку та перевірку теоретичних знань і практичних навичок та мають кваліфікаційне посвідчення із записом про допуск до цих робіт, а також пройшли спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) та щорічну перевірку знань з отриманням спеціального посвідчення, вступний і первинний інструктажі з охорони праці та мають групу з електробезпеки не нижче ніж ІІ. Електрогазозварники, які мають право самостійно підключати зварювальне обладнання до електромереж, повинні мати III групу з електробезпеки.

До газозварювання всередині замкнених ємностей та просторів у важкодоступних місцях, плазмової обробки металів, а також до верхолазних робіт не допускають жінок.

1.4. Новоприйняті працівники після первинного інструктажу на робочому місці проходять стажування протягом 2–15 робочих змін відповідно до наказу по підприємству.

1.5. Працівників, які не засвоїли інструктажів та показали незадовільні результати під час перевірки знань безпечних методів роботи, до самостійної роботи не допускають. Вони зобов’язані знову пройти інструктаж та перевірку знань.

1.6. Тимчасові вогневі роботи виконуються за нарядом-допуском відповідно до Правил пожежної безпеки в Україні.

1.7. Електрогазозварник зобов’язаний:

−       виконувати тільки ту роботу, яку доручив йому керівник, і не передоручати свою роботу будь-кому іншому;

−       бути уважним, не відволікатися від роботи самому та не відволікати інших;

−       не допускати до робочої зони сторонніх осіб;

−       працювати на устаткуванні, виданому йому та закріпленому за ним, і не передавати різаки, пальники, редуктори, шланги іншим особам;

−       не курити та не вживати їжу на робочому місці; їсти можна лише під час встановлених перерв у спеціально відведених для цього місцях;

−       працювати у спецодязі із застосуванням захисних засобів відповідно до чинних норм;

−       працювати лише за умови достатньої освітленості робочої зони;

−       утримувати своє робоче місце в чистоті, а інструмент та обладнання — у справному стані у спеціально відведеному для цього місці;

−       не захаращувати робоче місце, а також проходи до пожежного інвентарю та пожежних кранів;

−       дотримуватися правил особистої гігієни, правил внутрішнього трудового розпорядку та трудової дисципліни.

1.8. Електрогазозварнику заборонено:

−       розпочинати роботу у стані алкогольного, наркотичного або медикаментозного сп’яніння, у хворобливому або втомленому стані;

−       працювати на несправному обладнанні, а також у разі пошкодження ізоляції проводів, підключених до обладнання;

−       розміщувати постійні місця для вогневих робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях;

−       зварювати, різати або паяти свіжопофарбовані конструкції та вироби, доки повністю не висохне фарба;

−       виконувати вогневі роботи в одязі та рукавицях зі слідами мастил і жирів, бензину, гасу й інших горючих рідин;

−       зберігати у зварювальних кабінах одяг, горючі рідини й інші горючі предмети та матеріали;

−       допускати, щоб електричні проводи стикалися з балонами зі стисненими, зрідженими й розчиненими газами;

−       виконувати вогневі роботи на апаратах і комунікаціях, заповнених горючими й токсичними матеріалами, а також на тих, що перебувають під тиском негорючих рідин, газів, парів та повітря або під електричною напругою;

−       проводити вогневі роботи на елементах будинків, виготовлених із металевих конструкцій з горючими й важкогорючими утеплювачами;

−       працювати біля неогороджених або незакритих люків, прорізів, колодязів.

1.9. Під час роботи на електрогазозварника можуть діяти такі шкідливі та небезпечні виробничі чинники:

а) фізичні:

−       підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може статися через тіло людини;

−       підвищений рівень електромагнітних та іонізуючих випромінювань;

−       підвищена яскравість світла;

−       підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

−       підвищений рівень шуму на робочому місці;

−       підвищена температура поверхонь обладнання та матеріалів;

−       підвищені або понижені температура, відносна вологість та швидкість руху повітря на робочому місці;

−       недостатня освітленість робочої зони;

−       машини, що рухаються;

−       рухомі елементи обладнання;

−       конструкції, що руйнуються;

−       іскри, бризки й викиди розплавленого металу та шлаку;

−       системи, що перебувають під тиском;

−       розташування робочого місця на висоті;

б) хімічні: підвищений рівень зварювального аерозолю і газів у повітрі робочої зони;

в) психофізіологічні:

−       фізичні перевантаження — статичні та динамічні;

−       нервово-психічні перевантаження: перенапруження зорового аналізатора, емоційне перенапруження.

1.10. Електрогазозварника забезпечують костюмом бавовняним із вогнезахисним просочуванням або костюмом зварника (строком на 12 міс.), черевиками шкіряними (12 міс.), рукавицями брезентовими (1 міс.). На зовнішніх роботах узимку додатково: курткою утепленою (36 міс.), штанами утепленими (36 міс.).

Для захисту очей працівників від випромінювання, іскор і бризок розплавленого металу та його пилу застосовують захисні окуляри.

Для захисту обличчя під час електрозварювання металів працівників забезпечують захисними щитками для обличчя.

Для захисту рук електрогазозварників забезпечують рукавицями, виготовленими з іскростійкого матеріалу з низькою електропровідністю.

Не дозволяється використовувати рукавиці та спеціальний одяг із синтетичних матеріалів типу лавсан, капрон, які не мають захисної властивості, руйнуються від випромінювань зварювальної дуги й можуть займатися від іскор і бризок розплавленого металу, спікатися при зіткненні з нагрітими поверхнями.

Для захисту ніг від опіків бризками розплавленого металу, механічних травм, переохолодження під час роботи на відкритому повітрі взимку, перегрівання під час зварювання виробів із підігрівом працівників забезпечують спеціальним взуттям. Заборонено застосовувати взуття з відкритою шнурівкою і металевими цвяхами.

Під час зварювальних робіт в умовах підвищеної небезпеки враження електричним струмом (зварювання у резервуарах, замкнених, важкодоступних просторах тощо) електрогазозварників, крім того, забезпечують діелектричними рукавичками, галошами або діелектричними гумовими килимками й у разі дотику до холодного металу — наколінниками та наплічниками.

Під час роботи на висоті електрогазозварник повинен користуватися вогнестійким запобіжним поясом та страхувальним канатом із карабіном.

Під час роботи в замкнених чи важкодоступних просторах необхідно надягати захисні каски.

Під час робіт усередині газонебезпечних підземних споруд і резервуарів необхідно застосовувати рятувальні пояси та канати. Рятувальні пояси повинні мати наплічні ремені з боку спини з кільцем на їх перетині для закріплення рятувального канату. Пояс слід підганяти так, щоб кільце розміщувалося не нижче лопаток. Заборонено застосовувати пояси без наплічних ременів.

1.11. Над переносними й пересувними електрозварювальними установками, які використовують на відкритому повітрі, потрібно спорудити навіси з негорючих матеріалів для захисту від атмосферних опадів. Заборонено виконувати електрозварювальні роботи на відкритому повітрі під час дощу або снігопаду за відсутності навісів над електрозварювальним обладнанням та робочим місцем електрогазозварника.

1.12. Заборонено виконувати зовнішні зварювальні роботи на висоті за швидкості вітру 10 м/с і більше, при ожеледиці, грозі або тумані, який утруднює видимість у межах фронту робіт, а також за недостатньої освітленості та якщо температура повітря вище ніж +35 ºС або нижче ніж −20 ºС.

1.13. Під час огляду кисневих трубопроводів електрогазозварник повинен користуватися переносними світильниками напругою не вище ніж 12 В у герметичній апаратурі.

1.14. Робота поблизу струмопровідних пристроїв електроустановок допускається лише за нарядом-допуском для робіт в електроустановках при огородженні місця робіт щитами із застережливими плакатами на них: «СТІЙ! НАПРУГА!»

1.15. У разі зварювання важких громіздких виробів для їх переміщення та повертання необхідно застосовувати вантажопідіймальні пристрої.

1.16. Усі роботи щодо встановлення зварювальних установок, підключення їх до мережі, відключення, ремонту та нагляду за їх станом у процесі експлуатації повинен виконувати електротехнічний персонал, що має групу з електробезпеки не нижче ніж ІІІ. Виконувати вказані роботи електрогазозварнику, що має лише ІІ групу з електробезпеки, заборонено.

1.17. Роботи в замкнених або важкодоступних просторах має виконувати електрогазозварник під контролем двох спостережних осіб, одна з яких повинна мати групу з електробезпеки не нижче ніж II. Ці особи перебувають зовні, щоб контролювати, чи безпечно електрогазозварник виконує роботи. Електрогазозварник повинен мати запобіжний пояс із лямками та страхувальним канатом, кінець якого міститься у спостережної особи.

1.18. Заборонено виконувати зварювальні роботи на закритих посудинах, що перебувають під тиском, або посудинах, які містять легкозаймисті чи вибухонебезпечні речовини. Електрозварювання і різання цистерн, баків, бочок, резервуарів та інших ємностей з-під паливних і легкозаймистих рідин, а також горючих та вибухонебезпечних газів без попереднього ретельного очищення, пропарювання цих ємностей і видалення газів вентилюванням заборонено. Зварювальні роботи у вказаних ємностях проводять за згодою особи, яка відповідає за безпечне проведення зварювальних робіт, після особистої перевірки ємностей.

1.19. У разі будь-якого відлучення з робочого місця електрогазозварник повинен вимикати зварювальний апарат.

1.20. Під час перерв у роботі, а також наприкінці робочої зміни зварювальну апаратуру необхідно відключати від електромережі, а шланги – від’єднувати та вивільняти від горючих рідин і газів.

1.21. Якщо погіршилося самопочуття під час виконання трудових обов’язків, з’явився біль в очах, слід негайно припинити роботу, попередити свого керівника та звернутися по медичну допомогу.

1.22. Окрім вимог цієї інструкції, електрогазозварник зобов’язаний дотримуватися також Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, Правил охорони праці під час експлуатації обладнання, що працює під тиском, Правил пожежної безпеки в Україні, інструкції з безпечної експлуатації обладнання підприємства-виробника, інструкцій з охорони праці для конкретних видів робіт – наприклад, під час експлуатації посудин, що працюють під тиском.

1.23. За порушення вимог цієї інструкції працівника притягують до відповідальності згідно з чинним законодавством.

 

2. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Місця проведення зварювальних та інших вогневих робіт, пов’язаних із нагріванням деталей до температур, за яких можуть зайнятися матеріали й конструкції, можуть бути:

постійними, які організовують у спеціально обладнаних для цього цехах, майстернях чи на відкритих майданчиках;

тимчасовими, коли вогневі роботи проводять безпосередньо в будинках, які зводять або експлуатують, спорудах та на території об’єктів під час монтажних робіт.

Постійні місця проведення вогневих робіт визначають розпорядчі документи керівника підприємства. Огороджувальні конструкції в цих місцях – перегородки, перекриття, підлога – мають бути з негорючих матеріалів. Для електрозварювальних установок та зварювальних постів, призначених для постійних електрозварювальних робіт у будівлях, потрібно передбачити спеціальні вентильовані приміщення зі стінами з негорючих матеріалів.

Заборонено розміщувати постійні місця проведення вогневих робіт у вибухо- та пожежонебезпечних приміщеннях.

2.2. У службових приміщеннях робочі місця електрогазозварників мають бути відокремленими від інших робочих місць та проходів негорючими екранами – ширмами, щитами – висотою не менше ніж 1,8 м. Під час зварювання на відкритому повітрі такі огорожі слід ставити в разі одночасної роботи декількох електрогазозварників поблизу один від одного та на дільницях інтенсивного руху людей.

2.3. У приміщенні для електрозварювальних установок потрібно передбачити достатні за шириною проходи, які забезпечують зручність і безпеку виконання зварювальних робіт та доставку виробів до місця зварювання і назад, але не менше ніж 0,8 м.

2.4. Площа окремого приміщення для електрозварювальних установок має бути не менше ніж 10 м². При цьому площа, вільна від обладнання та матеріалів, має бути не менше ніж 3 м² для кожного зварювального поста. Стіни кабіни мають бути заввишки 2 м, зазор між стінкою і підлогою – 50 мм. Ця щілина має бути огородженою сіткою з негорючого матеріалу з розміром чарунок не більше ніж 1,0 мм × 1,0 мм, а під час зварювання у середовищі захисних газів – 300 мм.

2.5. Проходи між однопостовими джерелами зварювального струму, перетворювальними установками зварювання мають бути завширшки не менше ніж 0,8 м, між багатопостовими – не менше ніж 1,5 м. Відстань від одно- та багато-постових джерел зварювального струму до стіни має бути не менше ніж 0,5 м.

Проходи між групами зварювальних трансформаторів повинні мати ширину не менше ніж 1 м. Відстань між зварювальними трансформаторами, які стоять в одній групі, має бути не менше ніж 0,1 м.

2.6. Заборонено встановлювати зварювальний трансформатор над регулятором струму. Регулятор зварювального струму можна розміщувати поряд зі зварювальним трансформатором або над ним.

2.7. У разі робіт зі зварювання металів на висоті понад 1,3 м необхідно встановлювати майданчики та риштування з негорючих матеріалів.

2.8. Електрогазозварники, які працюють на висоті, повинні мати спеціальні сумки для електродів та металеві негорючі ящики для збору недогарків. У постійних та тимчасових місцях проведення електрозварювальних робіт потрібно встановити металеві ящики для збору недогарків. Розкидати недогарки заборонено.

2.9. Одночасна робота на різних висотах за однією вертикаллю дозволяється за наявності захисту працівників, які працюють на нижніх ярусах, від бризок металу, випадкового влучення недогарків та інших предметів.

2.10. Під час електрозварювальних робіт у вогких місцях електрогазозварник має стояти на настилі із сухих дощок або на діелектричному килимку.

2.11. Електро- та газозварювальну апаратуру дозволяється розміщувати на відстані не ближче ніж 50 м від діючих резервуарів.

2.12. Відстань від машин точкового, шовного та рельєфного зварювання, а також від машин для стикового зварювання до місця, де розміщені горючі матеріали, та конструкцій має бути не менше ніж 4 м у разі зварювання деталей перерізом до 50 мм², а від машин для стикового зварювання деталей перерізом понад 50 мм² – не менше ніж 6 м.

2.13. Переносні знижувальні трансформатори, розподільчі трансформатори безпеки та перетворювачі повинні мати з боку вищої напруги кабель із штепсельною вилкою для приєднання до електромережі. Довжина кабелю має бути не більше ніж 2 м. Кінці кабелю мають бути прикріпленими до затискачів трансформатора за допомогою паяння або надійного болтового з’єднання. З боку нижчої напруги трансформатора мають бути гнізда під штепсельну вилку.

2.14. Приєднувати зварювальні установки до електричної мережі можна тільки через комутаційні апарати. Забороняється безпосереднє живлення зварювальної дуги від силової, освітлювальної чи контактної електромереж.

2.15. Одно- та багатопостові зварювальні установки мають бути захищеними запобіжниками чи автоматичними вимикачами з боку мережі живлення. Установки для ручного зварювання необхідно забезпечити покажчиком значення зварювального струму – амперметром або шкалою на регуляторі струму. Багатопостові зварювальні агрегати, крім захисту з боку живильної мережі, повинні також мати й автоматичний вимикач чи контактор у загальному проводі зварювального кола та запобіжника на кожному проводі до зварювального поста.

2.16. Щоб підвести струм від джерела зварювального струму до електродотримача установки ручного дугового зварювання, необхідно застосовувати гнучкий провід із гумовою ізоляцією і в гумовій оболонці. Застосовувати проводи з ізоляцією або в оболонці з полімерних матеріалів, які поширюють горіння, заборонено.

У разі електрозварювальних робіт, пов’язаних із частими переміщеннями зварювальних установок, потрібно застосовувати міцні кабелі.

2.17. Відстань від зварювальних проводів до гарячих трубопроводів та балонів з киснем має бути не менше ніж 0,5 м, балонів і трубопроводів із горючими газами — не менше ніж 1 м.

2.18. Конструкція електродотримача для ручного зварювання має забезпечувати надійне затискання та швидку заміну електродів, а також унеможливлювати коротке замикання його корпусу на зварювальну деталь під час тимчасових перерв у роботі або в разі його випадкового падіння на металеві предмети. Держаки електродотримачів мають бути виготовленими з негорючого діелектричного та теплоізоляційного матеріалу. Заборонено користуватися електродотримачами, у яких порушена ізоляція держаків, а також застосовувати саморобні електродотримачі.

2.19. Електроди, застосовувані під час зварювання, мають бути заводського виготовлення і відповідати номінальній величині зварювального струму.

2.20. Струмопровідні частини електродотримача мають бути ізольованими. Крім того, необхідно забезпечити захист від випадкового дотику до них рук електрогазозварника чи зварювального виробу. Різниця температур зовнішньої поверхні руків’я і навколо нього повітря на ділянці, що охоплюється рукою електрогазозварника за номінального режиму роботи електродотримача, має бути не більше ніж 40 ºC.

2.21. Допускається застосовувати для зварювання постійним струмом електродотримачі з електричною ізоляцією тільки рукоятки. В цьому разі її конструкція має унеможливлювати створення струмопровідних містків між зовнішньою поверхнею рукоятки й деталями електродотримача, що перебувають під напругою, та безпосереднього контакту зі струмопровідними деталями під час охоплення рукоятки. На електродотримачі має бути попереджувальний напис: «ЗАСТОСОВУВАТИ ЛИШЕ ДЛЯ ПОСТІЙНОГО СТРУМУ».

2.22. Закріплення газопідвідних шлангів на приєднувальних ніпелях апаратури, пальників, різаків та редукторів має бути надійним. Для цього потрібно застосовувати спеціальні хомутики. Дозволяється замість хомутиків закріплювати шланги не менше ніж у двох місцях уздовж ніпеля м’яким відпаленим дротом. На ніпелі водяних затворів шланги необхідно надягати щільно, але не закріплювати.

2.23. Відстань від пальників (за горизонталлю) до перепускних рампових (групових) установок має бути не менше ніж 10 м, а до окремих балонів з киснем та горючими газами – не менше ніж 5 м.

2.24. Пересувні або переносні електрозварювальні установки необхідно розміщувати на такій відстані від комутаційного апарата, за якої довжина з’єднувального гнучкого кабелю не перевищуватиме 10 м. Ця вимога не поширюється на живлення установок за тролейною системою та у випадках, де інша довжина передбачена конструкцією відповідно до технічних умов на установку.

2.25. Усі електрозварювальні установки з джерелами змінного та постійного струму, призначені для зварювання в особливо небезпечних умовах або для роботи в приміщеннях із підвищеною небезпекою, потрібно оснастити пристроями автоматичного вимикання напруги неробочого ходу трансформатора в разі розриву зварювального кола чи її обмеження до значення, безпечного в цих умовах. Застосування захисних пристроїв обмеження напруги неробочого ходу трансформатора не звільняє електрогазозварника від безумовного дотримання правил безпеки в зварювальному виробництві, застосування електродотримачів заводського виготовлення, спецодягу, спецвзуття, електрозахисних засобів.

2.26. Під час ручного зварювання всередині ємності та зварювання великогабаритних виробів слід застосовувати переносне портативне місцеве відсмоктувальне устатковання, оснащене пристроями для швидкого й надійного закріплення поблизу зони зварювання.

2.27. На зварювальному посту дозволяється мати не більше одного запасного наповненого балона.

 

3. Вимоги безпеки перед початком роботи

3.1. Проводити вогневі роботи на постійних та тимчасових місцях дозволяється лише після того, як вжили заходів, які унеможливлюють пожежу: очистили робоче місце від горючих матеріалів, забезпечили захист горючих конструкцій, підготували до застосування первинні засоби пожежогасіння – вогнегасник, ящик з піском та лопатою.

3.2. Технологічне обладнання, на якому виконуватимуть вогневі роботи, необхідно привести у вибухо-пожежобезпечний стан до початку цих робіт.

3.3. Місце проведення вогневих робіт потрібно очистити від горючих речовин та матеріалів у радіусі, вказаному в таблиці:

 

Розміщені в межах вказаних радіусів будівельні конструкції, настили підлог, а також горючі частини обладнання та ізоляцію необхідно захистити від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу чи іншими способами й за необхідності полити водою.

3.4. Щоб унеможливити потрапляння розпечених часток металу до суміжних приміщень, на сусідні поверхи, близько розташоване устатковання, всі оглядові, технологічні та вентиляційні люки, монтажні й інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках приміщень, де виконують вогневі роботи, необхідно закривати негорючими матеріалами.

3.5. Приміщення, в яких можливе скупчення парів легкозаймистих, горючих рідин та горючих газів, перед вогневими роботами необхідно провентилювати. Двері, що з’єднують приміщення, де виконують вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, мають бути зачиненими.

3.6. Місце для зварювальних та різальних робіт у будинках і приміщеннях, у конструкціях яких використані горючі матеріали, потрібно обгородити суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. Висота перегородки має бути не менше ніж 1,8 м, а відстань між перегородкою та підлогою – не більше ніж 50 мм. Щоб запобігти розлітанню розпечених часток, цей зазор слід обгородити сіткою з негорючого матеріалу з розміром чарунок не більше ніж 1,0 × 1,0 мм.

3.7. У разі живлення зварювальних постів киснем від балонів останні необхідно встановлювати вертикально у спеціальних стійках та міцно прикріплювати до них хомутами або ланцюгами. На стійках мають бути навіси, що оберігають балони від потрапляння на них сонячних променів. Балони мають бути захищеними від потрапляння на них мастила. Встановлювати стійки з балонами в межах проходів та проїздів заборонено.

3.8. Запасні балони з киснем та горючим газом потрібно обгороджувати щитами з негорючих матеріалів або зберігати у спеціальних прибудовах до майстерні.

3.9. Поверхні заготівок та зварювальних деталей мають бути сухими, очищеними від окалини, мастила й інших забруднень. Краї заготівок і деталей не повинні мати задирок.

3.10. Перед початком електрозварювальних робіт необхідно зовнішнім оглядом перевірити справність ізоляції зварювальних проводів та електродотримачів, а також надійність з’єднання всіх контактів.

3.11. Якщо виявили будь-які несправності та недоліки, роботу не розпочинати. Повідомити про це керівнику. Розпочати роботу можна лише після того, як усунуть усі недоліки.

 

4. Вимоги безпеки під час роботи

4.1. До місця зварювальних робіт балони з газами доставляють на спеціальних візках, ношах.

4.2. Під час газозварювальних та газорізальних робіт заборонено:

−       відігрівати замерзлі трубопроводи, вентилі, редуктори й інші деталі зварювальних установок відкритим вогнем або розпеченими предметами;

−       допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого зварювального обладнання з різними мастилами, а також промасленим одягом і шматтям;

−       працювати від одного водяного затвору двом і більше електрогазозварникам;

−       продувати шланг для горючих газів киснем та кисневий шланг – горючими газами, а також робити взаємну заміну шлангів під час роботи;

−       користуватися шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а під час монтажних робіт – 40 м. Застосовувати шланги довжиною понад 40 м дозволяється у виняткових випадках з письмового дозволу посадової особи, яка видала наряд-допуск на виконання тимчасових вогневих робіт;

перекручувати, заломлювати чи затискати газопідвідні шланги.

4.3. Вимоги безпеки під час електрозварювальних робіт

4.3.1. З’єднувати зварювальні проводи слід за допомогою обтискання, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Підключати електропроводи до електродотримача, зварювального виробу та зварювального апарата потрібно за допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтами з шайбами. Заборонено використовувати голі або з пошкодженою ізоляцією проводи, а також застосовувати нестандартні електрозапобіжники.

4.3.2. Проводи, підключені до зварювальних апаратів, розподільних щитів й іншого обладнання, а також до місць зварювальних робіт, потрібно надійно ізолювати та в необхідних місцях захистити від дії високої температури, механічних пошкоджень і хімічних впливів.

4.3.3. Зворотним провідником, який з’єднує зварювальний виріб із джерелом зварювального струму, можуть слугувати сталеві або алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі й сама зварювальна конструкція за умови, якщо їхній переріз забезпечує безпечне за умовами нагрівання протікання струму. З’єднувати між собою окремі елементи, використовувані як зворотний провідник, слід за допомогою болтів, струбцин та затискачів. Використовувати як зворотний провідник мережі заземлення чи занулення, а також металеві конструкції будівель, комунікацій та технологічного устатковання заборонено.

4.3.4. У разі електрозварювальних робіт у пожежонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях зворотним проводом від зварювального виробу до джерела струму може бути лише ізольований провід. При цьому за якістю ізоляції він не має поступатися прямому провідникові, приєднуваному до електродотримача.

4.3.5. У разі заміни електродів їхні залишки (недогарки) слід класти у спеціальний металевий ящик, встановлений біля місця зварювальних робіт.

4.3.6. Електрозварювальна установка на весь час роботи має бути заземленою. Крім заземлення основного електрозварювального обладнання, у зварювальних установках слід безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що йде до виробу (зворотний провідник).

4.3.7. Пересувні електрозварювальні установки, джерела зварювального струму на час їх переміщення необхідно від’єднати від мережі.

4.3.8. Температура нагрівання окремих частин зварювального агрегата не має перевищувати 75 °С.

4.3.9. Заборонено виконувати газополум’яні роботи в зоні застосування нітрофарб та інших сумішей, які утворюють небезпечні леткі пари, й у приміщеннях, які щойно пофарбували такими сумішами.

4.4. Вимоги безпеки під час робіт з підручним або у складі бригади, у замкнених і важкодоступних просторах

4.4.1. Замкненими просторами (приміщеннями) вважають простори, обмежені поверхнями, що мають люки з розмірами, які перешкоджають вільному та швидкому руху через них працівника й обмежують вільний повітрообіг.

4.4.2. Важко-доступними просторами (приміщеннями) слід вважати такі, в яких через малі розміри ускладнюється виконання робіт, а природний повітрообмін недостатній.

4.4.3. Під час роботи з підручним або у складі бригади електрогазозварник перед запалюванням дуги зобов’язаний попередити про це навколишніх.

4.4.4. Для зварювальних робіт усередині барабанів, котлів та інших резервуарів і підземних споруд потрібно призначити не менше трьох працівників, двоє з яких є наглядачами. Один із наглядачів повинен мати II групу з електробезпеки. Наглядачі повинні перебувати поза резервуаром, біля люка та страхувати електрогазозварника за допомогою рятувальної мотузки, закріпленої за його запобіжний пояс. Другий кінець рятувальної мотузки має бути протягом усього часу виконання робіт у руках наглядача назовні.

4.4.5. Наглядачі не мають права відходити від люка резервуара чи підземної споруди доти, доки в резервуарі перебуває електрогазозварник.

4.4.6. За необхідності спуститися до потерпілого один із наглядачів повинен надягти шланговий протигаз та рятувальний пояс і передати кінець від рятувального каната наглядачу, який залишився зовні.

4.4.7. Зварювання в замкнених та важкодоступних просторах можна виконувати лише за таких умов:

−       дотримання пунктів 4.4.3–4.4.6 цієї інструкції;

−       наявність люків для прокладання комунікацій та евакуації працівників;

−       безперервна робота системи місцевої витяжної вентиляції й устатковання, яке знижує вміст шкідливих речовин у повітрі до гранично допустимих концентрацій та підтримує вміст кисню в замкнених і важкодоступних просторах не менше ніж 20% за об’ємом;

−       наявність у зварювальному обладнанні пристроїв припинення подачі захисного газу у разі відключення чи зникнення напруги у зварювальному колі;

−       наявність обмежувача напруги холостого ходу під час ручного дугового зварювання змінним струмом. Обмежувач, виконаний як приставка, має бути заземленим окремим проводом.

 

5. Вимоги безпеки після закінчення роботи

5.1. Відключити зварювальну апаратуру від електромережі.

5.2. Міцно закрити вентиль балона, випустити газ з редуктора та шлангів, зняти редуктор, надягти заглушку на штуцер і навернути ковпак на вентиль балона.

5.3. Від’єднати шланги, вивільнити їх від горючих рідин і газів та віднести разом із ручними пальниками й редукторами до спеціально відведеного для їх зберігання місця.

5.4. Прибрати балони з газом до спеціально відведеного для їх зберігання місця.

5.5. Привести до ладу інструмент та прибрати його до призначеного для його зберігання місця.

5.6. Ретельно прибрати робоче місце та усунути причини, які можуть призвести до пожежі, – нагріті предмети, шлак, матеріали, що тліють, сміття. За наявності горючих конструкцій полити їх водою. Заборонено зберігати балони на робочих місцях після закінчення роботи.

5.7. Доповісти керівнику про всі несправності та недоліки, які виявили під час роботи.

5.8. Старанно помити руки та обличчя з милом, за можливості, прийняти душ.

 

6. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

6.1. У разі аварійної або надзвичайної ситуації працівник зобов’язаний вжити заходів, щоб усунути джерело аварійності, та негайно повідомити про те, що сталося, своєму безпосередньому керівнику, а за його відсутності – керівнику, вищому за посадою. Також повідомити своєму керівнику про всі зауваження або порушення вимог охорони праці, які можуть становити небезпеку для працівників.

6.2. Аварійна ситуація може виникнути у разі:

−       знімання ковпака з балона ударами молотка, зубила тощо;

−       використання редуктора з несправним манометром або взагалі без нього;

−       експлуатації пальника із забрудненими вихідними каналами мундштука;

−       протирання деталей бензином або гасом безпосередньо перед початком зварювання;

−       потрапляння бризок від газового пальника на газоприлади, кисневі балони, рукави;

−       зберігання вогненебезпечних матеріалів у місцях виконання електро- і газозварювальних робіт;

−       зварювання трубопроводів, посудин, ємностей та резервуарів, що перебувають під тиском;

−       падіння працівників з висоти;

−       падіння працівників у відкриті люки;

−       враження електричним струмом;

−       пожежі.

6.3. Якщо виявили несправності в балонах або апаратурі, необхідно негайно припинити роботу та доповісти про це керівнику робіт.

6.4. Якщо виявили пропускання горючих газів з балонів або трубопроводів у приміщенні, роботи з відкритим полум’ям необхідно припинити. Роботи можна поновити лише після усунення нещільностей у газовому трубопроводі та балонах, після ретельної перевірки місць пропускання на газонепроникність і провітрювання приміщень.

6.5. Надання першої домедичної допомоги.

6.5.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: у разі потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500−700 мл (2−3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунку дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим − 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

6.5.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

6.5.3. Перша допомога у разі рани кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

6.5.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

6.5.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) − почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) − сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь − некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення) − виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків − ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

6.5.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь − шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь − у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь − омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації − охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь − поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не пошкодити уражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

6.6. У разі пожежі необхідно:

−       викликати пожежно-рятувальні підрозділи за телефоном «101»; при виклику вказати адресу об’єкта, кількість поверхів будівлі, де виникла пожежа, місце пожежі, наявність людей в осередку пожежі та своє прізвище;

−       повідомити про пожежу своєму безпосередньому керівнику;

−       вимкнути електроенергію та вентиляцію;

−       розпочати гасити пожежу наявними засобами пожежогасіння; електромережу, електроприлади слід гасити тільки вуглекислотними, порошковими вогнегасниками; заборонено гасити їх водою або пінними вогнегасниками;

−       організувати евакуацію людей та матеріальних цінностей;

−       організувати зустріч пожежно-рятувальних підрозділів, що прибули за викликом; надати їм організаційну допомогу під час гасіння пожежі..

6.7. Виконувати всі вказівки керівника з усунення аварійної ситуації.