Інструкція з охорони праці для відрядженого персоналу

_________________________________________________________

 ^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № ___

для відрядженого персоналу

 

1. Загальні положення

1.1. Інструкція з охорони праці для відрядженого персоналу встановлює вимоги безпеки для працівників, які відряджаються за наказом (розпорядженням) керівника підприємства на певний строк до іншого населеного пункту для виконання робіт, службового доручення або проходження навчання, підвищення кваліфікації тощо.

1.2. Інструкція з охорони праці для відрядженого персоналу розроблена на виконання вимог абзацу другого статті 13 Закону України «Про охорону праці», з урахуванням вимог НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 09.03.2022  № 441, Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. До виконання робіт у відрядженні допускаються особи, які:

−   пройшли інструктаж з питань охорони праці, в тому числі за цією Інструкцією;

−   мають посвідчення про відрядження, оформлене відповідно до вимог чинного законодавства, та/або копію наказу (розпорядження) підприємства про направлення працівника у відрядження.

1.4. Особа, відповідальна за направлення працівників у відрядження, в супровідних документах зазначає мету відрядження, маршрут, час перебування працівників у відрядженні і вид транспортного засобу, на якому їм дозволено добиратися до місця відрядження та у зворотному напрямку.

1.5. Особи, які пройшли навчання і перевірку знань нормативних актів з охорони праці та технології робіт і направляються для виконання робіт на іншому підприємстві або на навчання, повинні мати при собі посвідчення з охорони праці встановленого зразка.

1.6. На відрядженого працівника розповсюджується режим робочого часу тієї установи, організації, до якої він відряджений.

1.7. Відряджений персонал повинен:

−   виконувати вимог цієї Інструкції, інструкцій з охорони праці за видами виконуваних робіт, інструкції з пожежної безпеки, санітарних норм і правил особистої гігієни, правила внутрішнього трудового розпорядку;

−   пам’ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці;

−   вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим у разі нещасних випадків;

−   знати і виконувати правила поведінки у громадському транспорті, на  залізничному транспорті, у літаку; загальноприйняті правила поведінки під час негоди;

−   знати адресу та розташування об’єкта, куди його направили;

−   не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці;

−   співпрацювати з роботодавцем у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати можливих заходів щодо усунення будь-якої ситуації, що створює загрозу її життю чи здоров’ю або людям, які її оточують, та навколишньому природному середовищу;

−   піклуватися про особисту безпеку і здоров’я, а також про безпеку і здоров’я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт або під час знаходження на території підприємства;

−   вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння.

У разі прояву ознак респіраторного захворювання, підвищення температури, отруєння тощо працівник має залишитися вдома та звернутися за медичною допомогою, а у випадку перебування на робочому місці – повідомити безпосереднього керівника про прояви ознак захворювання, самоізолюватися викликати спеціальний медичний транспорт.

1.8. Відряджений персонал повинен пам’ятати, що дотримання вимог інструкцій є основною вимогою запобігання нещасним випадкам.

1.9. Підприємство, що відряджає працівника, зобов’язане забезпечити його грошовими коштами (авансом) у розмірах, установлених нормативно – правовими актами про службові відрядження.

1.10. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які впливають на відряджений персонал:

−                      незадовільні погодні умови;

−                      наїзд транспортних засобів;

−                      емоційне напруження;

−                      протиправні дії сторонніх осіб.

1.11. Працівник, якого направляють у відрядження, повинен бути одягненим відповідно до погодних умов (пори року), мати зручне взуття, без високих підборів, на неслизькій підошві.

1.12. Під час прямування до місця призначення працівник має право користуватися громадським транспортом (автобус, тролейбус, трамвай, маршрутне таксі, метро, фунікулер, потяг, літак тощо), таксі або автомобілем підприємства. Керувати автомобілями підприємства допускають лише працівникам, яким надано таке право згідно з наказом керівника підприємства.

1.13. Використовувати особистий автомобіль під час прямування у/з відрядження та у відрядженні заборонено. Як виняток, використовувати особистий транспорт в інтересах підприємства у відрядженні мають право лише працівники, яким надано це право згідно з наказом керівника підприємства.

1.14. Якщо працівника допустили до керування автомобілем, він зобов’язаний пройти інструктажі з охорони праці за інструкцією з охорони праці працівників при керуванні автомобілем, пожежної безпеки, а також із безпеки дорожнього руху. Результати інструктажів заносять у відповідні журнали реєстрації інструктажів. Керувати автомобілем без проходження інструктажів заборонено.

1.15. За порушення (невиконання) вимог нормативно-правових актів з охорони праці працівник притягується до дисциплінарної, а у відповідних випадках – матеріальної та кримінальної відповідальності у порядку, встановленому законодавством.

 

2. Вимоги безпеки до початку роботи

2.1. Отримати завдання від керівника.

2.2. Перевірити адресу об’єкта, куди відряджений працівник, та уточнити свій маршрут пересування.

2.3. Перевірити наявність проїзних документів, документів про відрядження, документів, що підтверджують особу, грошових коштів.

2.4. При поселенні у готель, гуртожиток відряджені особи зобов’язані:

−       ознайомитися із чинними Правилами внутрішнього трудового розпорядку та беззастережно їх дотримуватися;

−       перевірити в номері наявність інвентарю, постільної білизни, справність електричних розеток, вимикачів;

−       у разі виявлення несправностей довести до відома чергового готелю, гуртожитку;

−          ознайомитися з евакуаційними шляхами.

2.5. Якщо у готелі (гуртожитку) дозволено користуватися електропобутовими приладами, працівникові необхідно строго дотримуватися правил безпеки при користуванні ними.

3. Заходи безпеки під час роботи

3.1. Пересуваючись до місця відрядження та у зворотному напрямку на своєму транспортному засобі, працівники повинні виконувати вимоги Правил дорожнього руху. При використанні орендованих засобів пересування або громадського транспорту (автомобіль, автобус, потяг тощо) – виконувати вимоги безпеки, які встановлюються обслуговуючим персоналом транспортного засобу.

3.2.Чекати транспортний засіб необхідно на зупинках.

3.3. Заходити в транспортний засіб потрібно не поспішаючи, не штовхаючись у дверях.

3.4. Не засинати під час руху автотранспорту: можна отримати травму під час різкого гальмування або маневру.

3.5. Не притулятися до дверей, намагатися під час руху не стояти в проході або на східцях транспортних засобів.

3.6. Не відвертати увагу водія, не заважати йому під час керування транспортним засобом.

3.7. Під час висадки пасажирів не можна самовільно відчиняти двері.

3.8. При виході із транспортного засобу бути уважним, виходити обережно, тримаючись за поручні, не штовхаючись.

3.9. Рухаючись по території населеного пункту потрібно виконувати такі вимоги:

−   ходити лише по пішохідних доріжках, тротуарах, а за їх відсутності − по узбіччю, обов’язково повернувшись обличчям до автотранспорту, що рухається;

−   переходити вулицю у визначених місцях на зелене світло світлофора та за відсутності транспорту, що наближається;

−   не сідати і не спиратися на випадкові предмети і огородження;

−   в холодну пору року не перебувати в зоні можливого падіння з даху снігу і бурульок;

−   рухаючись сходами – триматися за поручні;

−   не перевищувати вантажопідйомність ліфтів, дотримуватися правил користування ними;

−   не підходити та не чіпати предмети та речовини, які несуть потенційну загрозу (металеві пристрої, закриті ємкості, отрутохімікати);

−   бути уважним, проявляти особисту обережність.

3.10. Палити дозволяється лише в спеціально відведених і обладнаних для цього місцях.

3.11. У неробочий час працівник повинен виконувати правила поведінки в громадських місцях.

3.12. Забороняється вступати в конфліктні ситуації з особами, які їх провокують. При виникненні загрози нападу зловмисників необхідно привернути до себе увагу колег, перехожих, співробітників поліції.

3.13. Працівник зобов’язаний:

3.13.1. При прибутті до місця відрядження доповісти про своє прибуття керівнику установи, організації.

3.13.2. Дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку тієї установи, організації, куди працівник був відряджений.

3.13.3. Перед початком роботи перевірити своє робоче місце: наявність, комплектність і справність необхідних засобів, пристроїв, приладів, інструменту, приладів контролю і безпеки; повідомити керівника робіт про існуючі недоліки з охорони праці.

3.13.4. Виконувати тільки ті завдання і тільки в такому обсязі, які визначені завданням на відрядження.

3.13.5. Дбайливо ставитися до виданих інструментів, пристроїв, приладів, повідомляти про їх несправність керівника робіт.

3.13.6. Дотримуватися вимог інструкцій та нормативних актів з охорони праці.

3.13.7. Повідомляти керівника робіт про аварійні ситуації, займання і пожежі, нещасні випадки і захворювання в процесі виконання робіт.

3.14. Щоб уникнути екстремальних ситуацій у місті потрібно дотримуватися наступних правил:

−       уникати погано освітлених малолюдних місць;

−       за необхідності нічних пересувань користуватися загальним транспортом, не погоджуватися на те, щоб підвозили незнайомі люди;

−       уникати місць великого скупчення людей, юрби, черги та інше, не наближатися із цікавості до місць, де щось трапилося, де відбуваються протести або будь-які інші збори;

−       не наступати на кришки люків та водостоків;

−       не наближатися до відірваного (висячого або лежачого на землі) електричного дроту. Не торкатися його;

−       не підходити та не чіпати предмети й речовини, які можуть становити потенційну загрозу (металеві пристрої, закриті ємкості, отрутохімікати тощо);

3.15. У разі виявлення вибухонебезпечного або підозрілого предмета:

−          не підходити;

−          не торкатися руками;

−          не пересувати;

−          негайно повідомити в поліцію, адміністрацію установи.

3.16. Під час прямування (угору/вниз) сходовими маршами (сходами) бути уважним, не бігти та не стрибати, дивитися під ноги, триматися за поручень.

3.17. Працівнику заборонено відхилятися від визначеного маршруту, виконувати будь-які доручення, не пов’язані з його основними обов’язками, передоручати роботу іншим особам.

4. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Після виконання завдання повідомити про це керівнику та уточнити свої подальші дії.

4.2. Про всі проблеми під час відрядження повідомити керівнику.

4.3. Оформити посвідчення про відрядження (за необхідності), отримати первинні бухгалтерські документи, що підтверджують факт проживання у готелі, проїзду тощо.

 

5. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. За можливості не створювати паніки, приступити до ліквідації аварійної ситуації.

5.2. Не допускати в небезпечну зону сторонніх осіб. Попередити про те, що сталося, безпосереднього керівника. Якщо є потерпілі, надати їм першу медичну допомогу; за необхідності викликати «швидку медичну допомогу».

5.3. У разі виникнення аварійної ситуації необхідно:

−    негайно припинити роботу;

−    вжити заходів щодо евакуації людей та рятування матеріальних цінностей;

−    за необхідності відключити від електромережі технологічне обладнання та електроінструменти.

5.4. Надання першої медичної допомоги.

5.4.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: при потраплянні на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим у разі підозри на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500−700 мл (2−3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунка дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим − 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) у разі потрапляння отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електронепровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.3. Перша допомога при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) - почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) − сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь: некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення): виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків − ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь − шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь − у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь − омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації − охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь − поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не пошкодити уражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід надати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.5. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати пожежну частину.

5.6. Виконувати всі вказівки керівника по усуненню аварійної ситуації.