Інструкція з охорони праці для садівника

_________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція з охорони праці № ___

для садівника

 

І. Загальні положення

1.1. Інструкція містить обов’язкові вимоги з охорони праці для садівника під час виконання робіт, визначених його функціональними обов’язками.

1.2. Інструкція розроблена на основі Закону України «Про охорону праці», НПАОП 0.00-6.03-93 «Порядок опрацювання і затвердження роботодавцем нормативних актів з охорони праці, що діють на підприємстві», НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці», наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження порядків надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах» від 09.03.2022  № 441, Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров’я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 № 1804, Правил охорони праці під час проведення робіт з видалення дерев і пеньків у населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 30.11.1995 № 51, з урахуванням вимог Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105, вимог Закону України «Про пестициди і агрохімікати» від 02.03.1995 № 86/95-ВР та інших вимог нормативно-правових актів з охорони праці та галузевих документів.

1.3. Працювати садівником може особа, яка досягла 18-річного віку, має професійно-технічну освіту за відповідним напрямом, пройшла навчання і стажування з безпечних методів і прийомів ведення робіт, вступний інструктаж з питань охорони праці й первинний інструктаж на робочому місці та не має протипоказань до виконання обов’язків за станом здоров’я.  

1.4. На садівника можуть впливати шкідливі виробничі фактори:

−       шкідливі речовини, що входять до засобів для боротьби зі шкідниками (отрутохімікатів, аерозолів) або складу органічних і мінеральних добрив;

−       дія рухомих частин оброблюваного матеріалу або засобів виробництва, наприклад під час обрубування;

−       падіння частин зелених насаджень або інших предметів з висоти;

−       дія фауни — комах, тварин тощо;

−       електричний струм — за наявності у робочій зоні незахищених струмопровідних частин, наприклад лінії електропередачі;

−       наїзд транспортних засобів — у разі використання транспортних засобів або проходу у робочу зону, пов’язаного з перебуванням на проїзній частині;

−       підвищена запиленість повітря робочої зони, недостатня освітленість робочої зони;

−       важкість і напруженість праці, протяги;

−       дія метеорологічних умов: висока температура влітку, низька — взимку;

−       підвищена вологість повітря, наприклад під час поливання зелених насаджень;

−       гострі кромки, задирки й шорсткість на поверхнях посадкових матеріалів, робочого інвентарю та інструменту.

1.5. Обов’язки садівника:

−       готувати насіння і садивний матеріал;

−       влаштовувати клумби, рабатки, партери й бордюри;

−       доглядати за зеленими насадженнями за допомогою простих інструментів і пристроїв;

−       виконувати роботи, пов’язані з прибиранням і очищенням садових доріжок, квітників та інших площ від листя, сучків, сміття і снігу;

−       виконувати механізоване поливання дерев, чагарникових рослин і газонних трав;

−       сіяти газонні трави на горизонтальних поверхнях;

−       забезпечувати робочі місця садивним матеріалом, добривами та інвентарем;

−       сортувати різноманітні вантажі й складати їх у відведених місцях;

−       доглядати за малими архітектурними формами;

−       ущільнювати й розвантажувати сніг;

−       відколювати лід;

−       посипати доріжки піском;

−       дотримувати правил особистої гігієни та санітарних правил;

−       не приступати й не виконувати роботу у стані алкогольного, наркотичного або медикаментозного сп’яніння, у хворобливому або стомленому стані;

−       знати місця розташування аптечки та первинних засобів пожежогасіння і вміти користуватися ними.

1.6. Садівника забезпечують засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) відповідно до вимог законодавства з охорони праці.

 

ІІ. Вимоги безпеки перед початком роботи

2.1. Одягти спецодяг і спецвзуття.

2.2. Оглянути й впорядкувати робоче місце, ознайомитися з умовами праці на робочому місці.

2.3. Робочу зону й проходи очистити від сторонніх предметів.

2.4. Проаналізувати завдання, отримані від керівника, і визначити необхідні заходи.

2.5. Перевірити стан налаштування і справність обладнання до роботи за режимами, що зазначені в технологічній документації.

2.6. Повідомити керівнику робіт про виявлені несправності або дефекти, що перешкоджають безпечній роботі. Не приступати до роботи, доки несправності не будуть усунуті.

 

ІІІ. Вимоги безпеки під час роботи

3.1. Під час транспортування тримати інструменти у чохлі.

3.2. Під час перенесення ручного інструменту для обробітку ґрунту дотримувати безпечної дистанції між працівниками. 

3.3. При роботі з пестицидами слід дотримуватись вимог безпеки.

3.4. Не починати роботи з догляду за рослинами на ділянках, де застосовувались агрохімікати, з порушенням встановлених гранично допустимих строків виходу людей на оброблені препаратами площі.

3.5. Не використовувати тару від мінеральних добрив для зберігання продуктів, фуражу, води тощо.

3.6. Під час сіяння та садіння перевірити наявність і справність пристосувань для очищення робочих органів агрегату, надійність кріплення захисних кожухів та огороджень механічних приводів робочих органів агрегату.

3.7. Під час висаджування саджанців за допомогою саджального агрегату заборонено:

−        замінювати порожній ящик з-під розсади повним ящиком на ходу агрегату;

−        відволікатись від роботи й відволікати інших працівників;

−        сходити з агрегату й вискакувати на нього на ходу;

−        підводити руку ближче ніж на 3 см до тримачів саджанців та інших небезпечних зон агрегатів.

3.8. Під час ручного проріджування рослин сапами працівники мають розміщуватися на ділянці уступами. 

3.9. Не проводити ручні роботи на ділянках, де одночасно проходять механізовані роботи.

3.10. Під час завантажувальних робіт:

−       переносити (завантажувати) вантажі на транспортні засоби в рукавицях;

−       складати ящики на майданчику за затвердженою схемою;

−       не захаращувати робочі місця відходами.

3.11. Під час обрізування дерев і кущів механізованим способом дотримувати таких вимог:

−        під час підйому та опускання платформи перебувати на своїх робочих місцях, міцно тримаючись за поручні;

−        не дозволяти перебувати на платформі стороннім особам;

−        під час переїзду агрегату зійти з платформи;

−        не перебувати під піднятою платформою.

3.12. Механізований інструмент включати тільки після того, як його різальна частина повністю охопить гілку.

3.13. Заточувати й ремонтувати механізований інструмент після того, як відключили його від джерела живлення.

3.14. Не натягувати, не перекручувати та не перегинати кабелі й не ставити на них вантажі.

3.15. Під час використання драбини-стрем’янки дотримувати таких вимог:

−             не працювати вдвох на одній драбині;

−             не переходити з драбини на дерево;

−             не стояти однією ногою на драбині, а іншою на дереві;

−             не працювати механізованим інструментом на драбині з неогородженою робочою площадкою.

3.16. Під час робіт на розсувній драбині-стрем’янці розміщуватись на робочому майданчику таким чином, щоб завжди було три точки опори: дві ноги – рука, дві ноги – корпус.

3.17. Обрізати гілки в денний час.

3.18. Припинити роботи при силі вітру понад 5 м/с, під час туману, грози, дощу й після дощу до підсихання стовбура та основних скелетних гілок.

 

IV. Вимоги безпеки після закінчення роботи

4.1. Упорядкувати робоче місце й скласти інструмент, пристосування і матеріали у відведені для зберігання місця.

4.2. Повідомити безпосереднього керівника про закінчення роботи та нештатні ситуації, які сталися під час роботи.

4.3. Зняти і привести у порядок спецодяг та інші засоби індивідуального захисту і повісити в гардеробну.

4.4. Помити руки й обличчя теплою водою з милом. За можливості прийняти душ.

 

V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях

5.1. У разі порушення цілісності обладнання, появи на агрегатах диму, полум’я, виявлення незвичного шуму або вібрації, загоряння приміщення, вибуху ємностей і в інших аварійних ситуаціях:

−                       припинити роботу;

−                       негайно сповістити про аварію інших працівників, вивести їх із небезпечної зони;

−                       доповісти про ситуацію керівництву;

−                       викликати за необхідності аварійний підрозділ.

5.2. Якщо виявлені вибухонебезпечні предмети, зупинити роботу, вивести людей на безпечну відстань. Повідомити черговим службам МВС, ДСНС і місцевому підрозділу з питань цивільного захисту.

5.3. Надання першої домедичної допомоги.

5.3.1. Перша допомога у разі отруєння.

Токсичні речовини можуть потрапити в організм постраждалих такими шляхами:

1) шлунково-кишковий тракт: при вживанні їжі або при контакті отруйних речовин зі слизовою оболонкою ротової порожнини (ліки, припікаючі речовини, мийні засоби, пестициди, гриби, рослини та інші різноманітні хімічні речовини);

2) дихальні шляхи: вдихання отруйних газів, парів та аерозолів (чадний газ; окис азоту; пари хлору, аміаку, клею, барвників, органічних розчинників тощо);

3) шкіра та слизові оболонки: у разі потрапляння на шкіру та в очі отруйних речовин у вигляді рідини, аерозолю (розчинники, пестициди тощо);

4) ін’єкції: укуси комах, тварин або змій. Під час ін’єкційного введення ліків або наркотичних речовин.

Ознаки, які вказують на гостре отруєння: відчуття «піску» або різь в очах, світлобоязнь; опіки на губах, на язиці або шкірі; біль у роті, горлі, грудях або животі, яка посилюється при ковтанні та диханні; підвищене слиновиділення, нудота, блювота (зі специфічним запахом, залишками отруйних речовин, кров’ю); порушення дихання (задуха, гучне дихання, зміна тембру голосу, кашель); пітливість, діарея, незвичайна поведінка постраждалого (збудження, марення); м’язові посмикування, судоми, втрата свідомості; незвичайний колір шкіри (бліда, малинова, синюшна).

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на гостре отруєння невідомою речовиною:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) при огляді місця події звернути увагу на ознаки, які можуть свідчити про гостре отруєння: неприємний різкий запах, полум’я, дим, відкриті чи перекинуті ємності, ємності з-під ліків та алкогольних напоїв, відкрита аптечка, використані шприци тощо;

3) уточнити, що саме та в якій кількості приймав постраждалий;

4) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

5) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

7) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести постраждалого в стабільне положення. Забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) якщо постраждалий перебуває в свідомості та відомо, що отрута була прийнята перорально (через рот), промити шлунок «ресторанним» або блювотним методом до отримання чистих промивних вод: дорослому необхідно випити 500−700 мл (2−3 склянки) чистої, холодної (18°С) води, потім необхідно викликати блювоту; повторювати промивання до отримання чистих промивних вод;

9) після промивання шлунку дати постраждалому ентеросорбент (наприклад, до 50 грам активованого вугілля) та проносне (дорослим − 50 мл вазелінового масла). Однак, при отруєнні припікаючими речовинами (наприклад, бензином) та порушенні/відсутності свідомості забороняється викликати блювоту у постраждалого;

10) при потраплянні отруйної речовини в очі та/або на шкіру промити уражену ділянку великою кількістю чистої, холодної (18°С) води. За наявності хімічних опіків (після промивання водою) накласти стерильну пов’язку на місце опіку;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.2. Надання першої допомоги у разі ураження електричним струмом.

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) якщо постраждалий перебуває під дією електричного струму, за можливості припинити його дію: вимкнути джерело струму, відкинути електричний провід за допомогою сухої дерев’яної палиці чи іншого електропровідного засобу;

3) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

4) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

5) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

6) якщо постраждалий без свідомості, але дихання збережене, надати постраждалому стабільного положення;

7) накласти на місця опіку чисті, стерильні пов’язки;

8) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.3. Перша допомога у разі рани кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею.

Ознаки артеріальної кровотечі: швидка та значна кровотеча (кров «б’є фонтаном», пульсує, яскраво-червоного кольору) призводить до значної крововтрати протягом короткого часу.

Ознаки венозної кровотечі з рани: кров безперервно витікає з рани, темно-червоного кольору; залежно від діаметру пошкодженої вени кровотеча може бути від незначної до інтенсивної.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при рані кінцівки, в тому числі ускладненій кровотечею, не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого наявна рана без кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) надати кінцівці підвищеного положення;

в) накласти на рану чисту, стерильну серветку;

г) накласти на рану бинтову пов’язку;

ґ) за необхідності надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого наявна рана з ознаками артеріальної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно здійснити притиснення артерії на відстані;

ґ) якщо кровотеча не зупинена, накласти джгут;

д) надати постраждалому протишокове положення;

е) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

є) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) якщо у постраждалого рана з ознаками венозної кровотечі:

а) одягнути рукавички;

б) накласти на рану чисту, стерильну серветку та здійснити тиск безпосередньо на рану;

в) надати кінцівці підвищеного положення;

г) якщо кровотеча не зупинена, накласти на рану пов’язку;

ґ) надати постраждалому протишокове положення;

д) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

е) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.4. Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим при підозрі на перелом кісток кінцівок не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати серцево-легеневу реанімацію;

5) якщо у постраждалого ознаки відкритого перелому:

а) розрізати одяг над раною;

б) накласти стерильну, чисту пов’язку на рану;

в) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

г) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

ґ) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

д) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

6) якщо у постраждалого ознаки закритого перелому:

а) допомогти постраждалому прийняти зручне положення (таке, яке завдає найменше болю);

б) іммобілізувати (знерухомити) пошкоджену кінцівку за допомогою стандартного обладнання (шин) чи підручних засобів;

в) вкрити постраждалого термопокривалом/покривалом;

г) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

7) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.5. Надання першої допомоги у разі теплових опіків.

При наданні домедичної допомоги розрізняють опіки чотирьох ступенів:

1) I ступінь (еритема) − почервоніння шкіри, набряклість і біль;

2) II ступінь (утворення пухирів) − сильний біль із інтенсивним почервонінням, відшаруванням епідермісу з утворенням міхурів, наповнених прозорою або каламутною рідиною;

3) III ступінь − некроз всієї товщі шкіри з утворенням щільного струпу, під яким перебувають ушкоджені тканини;

4) IV ступінь (обвуглення) − виникає при впливі на тканини дуже високих температур (полум’я, розплавлений метал тощо); частіше при пожежах та аваріях на автотранспорті (ДТП), в літаках, нещасні випадки на шахтах; результат таких опіків − ушкодження м’язів, сухожиль, кісток.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з опіками не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) якщо у постраждалого опіки першого і/або другого ступеня:

а) охолодити місце опіку прохолодною водою;

б) після охолодження накрити пошкоджену ділянку чистою вологою серветкою;

в) не слід спеціально проколювати пухирі; якщо пухирі розірвались, накласти чисту, стерильну пов’язку;

6) якщо у постраждалого опіки третього і/або четвертого ступеня:

а) накрити місце опіку чистою, стерильною серветкою;

б) за наявності ознак шоку надати постраждалому протишокове положення;

7) не використовувати при опіках мазі, гелі та інші засоби до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

8) при опіках, викликаних хімічними речовинами, місце враження постійно промивати чистою водою кімнатної температури до прибуття бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

9) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

10) при погіршенні стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.3.6. Перша допомога у разі переохолодження.

При наданні домедичної допомоги розрізняють чотири ступені відмороження:

1) I ступінь − шкіра постраждалого блідого кольору, незначно набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня;

2) II ступінь − у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерні підвищення температури тіла, охолодження;

3) III ступінь − омертвіння шкіри: з’являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації − охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія;

4) IV ступінь − поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого присутні ознаки шоку.

Послідовність дій при наданні домедичної допомоги постраждалим з переохолодженням/відмороженням не медичними працівниками:

1) переконатися у відсутності небезпеки;

2) провести огляд постраждалого, визначити наявність свідомості, дихання;

3) викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;

4) якщо у постраждалого відсутнє дихання, розпочати проведення серцево-легеневої реанімації;

5) за можливості усунути дію холоду: перемістити постраждалого в тепле приміщення, зняти мокрий одяг. Взуття та одяг знімати обережно, без зусиль, щоб не пошкодити уражені ділянки тіла (краще розрізати взуття та одяг);

6) якщо постраждалий у свідомості, зігріти його: проводити загальне зігрівання постраждалого, з цією метою слід давати постраждалому безалкогольні гарячі напої. Не рекомендується інтенсивне розтирання і масаж відмороженої частини тіла;

7) накласти на ушкоджену ділянку чисту пов’язку;

8) забезпечити нерухомість переохолоджених пальців, кистей і стоп. При необхідності виконати іммобілізацію за допомогою імпровізованих або стандартних шин;

9) якщо постраждалий без свідомості, але у нього збережене нормальне дихання, перевести у стабільне положення;

10) накрити постраждалого термопокривалом/ковдрою;

11) забезпечити постійний нагляд за постраждалим до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги;

12) у разі погіршення стану постраждалого до приїзду бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги повторно зателефонувати диспетчеру екстреної медичної допомоги.

5.4. У разі виникненні пожежі приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння; за необхідності викликати пожежну частину.

5.5. Виконувати всі вказівки керівника з усунення аварійної ситуації.