Чи можна перевести сумісника на основне місце роботи та навпаки

Сумісник стає основним працівником, або навпаки, як ви вирішуєте ці кадрові питання? Напишіть у коментарях.

Питання зміни статусу працівника, основний на сумісник і навпаки, завжди викликало у кадровиків багато запитань і завжди було дискусійним серед консультантів.

На слайді ви бачите витяг з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ, за яким з 10 червня поточного року основне місце роботи визначається як місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне, згідно з поданою заявою до відкликання, та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб на її підставі. І саме через це нове визначення на сьогодні існує думка, що задля того, аби працівник змінив статус з основного на сумісника, то буде достатньо того, що він відкликає попередню заяву, за якою він зазначить що він був основним працівником. Разом із тим, у законодавстві про працю з цього приводу нічого не змінилось. Щодо визначення сумісництва, то воно, як і раніше так і зараз, передбачено пунктом 1 Положення №43. За яким, як ви бачите на слайді, сумісництвом є виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи, на умовах трудового договору, у вільний від основної роботи час, на тому ж, або іншому підприємстві/установі/організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. І на думку Мінсоцполітики, викладеної у листі від 28.09.2011 р. №697/18/155-11, трудові договори за основним місцем роботи та за сумісництвом юридично не пов’язані між собою. Адже укладаючи трудовий договір за сумісництвом, або за основним місцем роботи, ми маємо обрати відповідну категорію. І в повідомленні про прийняття працівника на роботу, основне місце роботи буде зазначено як категорія «1», а сумісництво як категорія «2». Такі самі категорії пройдуть і в додатку 5, об’єднаної звітності з ЄСВ, ПДФО і військового збору.

На наступному слайді наведено витяг з п. 31 Постанови №9, де судова практика доходить висновку, що переведенням на іншу роботу є доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

І питання переведення, їх передбачено у статті 32 КЗпП. При цьому, як зазначає Мінсоцполітики у згаданому вже листі 2017 року, який ви бачите на слайді, у зв’язку з цим, якщо працівник залишиться працювати на тій самій посаді в межах підприємства, переведення у розумінні ст. 32 КЗпП, на нашу думку, не може бути застосовано. Отже переведення з основного місця на сумісництво і навпаки воно дійсно неможливе. І до речі, якщо ви будете відображати переведення в додатку 5 об’єднаної звітності з ЄСВ, ПДФО та військового збору, ви його відобразите саме одним рядочком. І саме по цьому рядочку треба зазначити яка категорія працівника буде переводитись. Це працівник за основним місцем роботи, який буде переведений з посади на посаду. Або це працівник за сумісництвом, який так само буде переведений з посади на посаду.

Далі, як зазначає Мінсоцполітики і ви бачите це на слайді (лист від 18.10.2017 р. №446/0/22-17/134), вважаємо що у такому випадку працівника доцільно звільнити з посади за сумісництвом, а потім прийняти на основне місце роботи за новим трудовим договором, враховуючи вимоги ст. 24 КЗпП. Отже незважаючи на зміни, які з 10 червня запрацювали в Законі про ЄСВ, особисто я продовжую дотримуватися цієї думки, що єдиний вихід зміни статусу з основного на сумісництво і навпаки з сумісництва на основне, це звільнення, повний розрахунок з працівником і прийняття його вже або за сумісництвом, або за основним місцем роботи. І як при цьому зазначає Мінсоцполітики далі, і ви бачите це на слайді, перелік підстав для звільнення працівника зазначено у ст. 36-41 КЗпП. Ну якщо це звільнення за власним бажанням, це буде стаття 38. Якщо це звільнення за угодою сторін, це пункт 1 ст. 36. Адже у нас не передбачено окремої підстави для звільнення, як зміна статусу працівника з основного на сумісництво, чи з сумісництва на основне. Отже треба обирати із загальних підстав. І крім того, ви бачите на слайді, працівник може бути звільнений на підставі п. 8 Положення №43. А це положення, нагадую, стосується лише державних підприємств, і на думку деяких офіційних органів і судової практики, також і комунальних підприємств.