ТОП-20 змін ДСТУ

Сьогодні ми розпочнемо ексклюзивну серію відео "ТОП-20 змін ДСТУ"

З 01.09.2021 р. запрацював новий Національний стандарт щодо оформлення документів, в тому числі й кадрових, затверджений наказом від 01.07.2020 р. № 144. Новий ДСТУ прийнятий на заміну ДСТУ 4163-2003, який відповідно втратив чинність 01.09.2021 р.

Зауважимо, що новий ДСТУ (як і його попередник) поширюється на організаційно-розпорядчі та інформаційно-аналітичні документи створювані в результаті діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, підприємств, організацій та інших юридичних осіб незалежно від форми власності. Отже, усі юридичні особи при створенні у своїй діяльності організаційно-розпорядчих документів мають керуватися новими ДСТУ. 

Які зміни містить новий ДСТУ.

Зміна 1. Новий Стандарт 2020 року  визначає склад і зміст постійної інформації реквізитів для організаційно-розпорядчих документів незалежно від носія інформації. Це передбачено п. 1.4 нових ДСТУ. З цього висновок: новий Стандарт застосовують при створенні організаційно-розпорядчих документів як у паперовій, так і електронній формі.

Нагадаємо, що попередній  ДСТУ 2003 року не поширювався на процеси створювання та обігу електронних організаційно-розпорядчих документів.

Зміна 2. Нагадаю, що кожен документ, що створюється на підприємстві складається з реквізитів (назва документу, дата, реєстраційний номер, текст, підпис тощо). Їх склад, зміст і розташування регламентує Національний стандарт. Якщо порівнювати ДСТУ 2003 та 2020 року, то склад реквізитів документів майже не змінився, але є й відмінності. Вони не значні, однак вплинули на нумерацію реквізитів. Так, наприклад, реквізит «назва документу» раніше мав номер 10, а зараз в ДСТУ 2020 він під номером 09,  реквізит «Код форми документа» тепер має номер «7», а раніше проходив під номером «05», Реквізит «дата документа» змінив номер з 11 на 10, а реєстраційний індекс документу був під номером 12, а став 11.

Також зауважимо, що для окремих реквізитів змінено назву, проте їх суть залишилися такою ж. Зокрема, один з реквізитів за  ДСТУ 2003 року зазначався як «Назва організації», а за ДСТУ 2020 -він вже має назву «Найменування юридичної особи».

У новому Стандарті не знайшов відображення реквізит «Зображення нагород» (код 03 за ДСТУ 2003 року ). Натомість у новому ДСТУ з’явився реквізит  «Відмітка про ознайомлення з документом» за кодом 28. А ось кількість реквізитів не змінилась, їх як і раніше 32.

Підсумуємо. Майже для всіх реквізитів змінилася нумерація, але, як уже зазначалося раніше, сутність реквізитів залишилася тією ж, тому між реквізитами за новим і попереднім Стандартом можна встановити відповідність.  Тож, як бачимо, загалом склад реквізитів не змінився.

Наступна, 3 зміна. Стосується вона нового реквізиту «Відмітка про ознайомлення з документом» за кодом 28. Він був відсутній у попередньому стандарті. В стандарті 2020 року регламентовано напис та розміщення цього реквізиту. Відмітка про ознайомлення з документом свідчить про факт ознайомлення працівника зі змістом управлінської дії стосовно нього та складається з таких елементів: слів «З документом ознайомлений» при чому зазначаємо це словосполучення без лапок, далі йде особистий підпис працівника, його власне ім’я та прізвище. Прізвище зазначаємо великими літерами. А також працівник власноручно проставляє дату під час свого ознайомлення з документом.

У відмітці про ознайомлення з документом замість слова «документ» може бути зазначено його конкретний вид (наказ, розпорядження, акт, посадова інструкція тощо). Приклади відмітки ознайомлення працівника з наказом, посадовою інструкцією ви бачите на слайді.

І щодо розташування. Відмітку про ознайомлення з документом розміщують нижче реквізиту «Підпис» або «Віза документа» (за наявності).

На черзі 4 зміна. З’явились нові підходи у розміщенні емблеми. Як і раніше, зображення емблеми юридичної особи або торговельної марки (знака для товарів і послуг) відповідно до положення (статуту) про юридичну особу розміщують на бланку документа з лівого боку від найменування юридичної особи.  

На бланках документів юридичних осіб, що не мають права розміщувати зображення Державного герба України, на верхньому полі бланка документа дозволено розміщувати зображення емблеми юридичної особи або торговельної марки (знака для товарів і послуг).

Зверніть увагу! Зображення емблеми юридичної особи або торговельної марки (знака для товарів і послуг) на бланку документа не відтворюють, якщо на бланку є зображення гербів. Такий підхід використовувався у ДСТУ 2003 року і присутній в ДСТУ 2020 року. Проте у розміщенні емблеми юридичної особи або торгівельної марки є уточнення, на які варто звернути увагу.

Уточнення 1. Зображення емблеми юридичної особи або торговельної марки (знака для товарів і послуг) розміщують на бланку документа частково чи повністю на площі, що відведена для розміщення реквізитів «Найменування юридичної особи вищого рівня», «Найменування юридичної особи» та «Найменування структурного підрозділу юридичної особи».

Уточнення 2. Не можна замінювати найменування юридичної особи зображенням емблеми або торговельної марки (знака для товарів і послуг), навіть якщо найменування повністю відтворено в зображенні. Цей реквізит використовують лише разом із найменуванням юридичної особи.

Уточнення 3. Розміри зображення емблеми юридичної особи або торговельної марки (знака для товарів і послуг) не обмежуються. Рекомендована висота зображення — не більша ніж 17 мм.

Уточнення 4. Зображення емблеми юридичної особи або торговельної марки (знака для товарів і послуг) реєструють в установленому законодавством порядку.

Зміна 5. У пункті 5.4 нового стандарту наведено підхід до розміщення основних реквізитів документа у разі, якщо такий документ складається кількома юридичними особами. Так, у разі оформлення документів, підготовлених кількома юридичними особами, їхнє найменування розміщують на одному рівні, а назву виду документа — посередині. Ліворуч зазначають дату документа, праворуч — реєстраційний індекс документа. У цьому разі зображення гербів, емблем юридичних осіб або торговельних марок (знаків для товарів і послуг) не відтворюють.

Ще одна зміна – 6. Розширено порядок відображення довідкових даних про підприємство. Пунктом 5.6 ДСТУ 2020 року встановлено, що довідковими даними про юридичну особу вважаються поштова адреса; інші відомості  (номери телефонів, телефаксів, рахунків у банку, адресу електронної пошти, адресу офіційного вебсайту тощо).

З нових елементів – лише адреса офіційного вебсайту.

Розміщення довідкових даних також не змінилося: нижче найменування юридичної особи або структурного підрозділу. Проте без доповнень з приводу розкриття таких довідкових даних не обійшлося.

В стандартах-2020 додали, що реквізити поштової адреси зазначають згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» від 05.03.2009 р. № 270 у такій послідовності: назва вулиці, номер будинку, номер корпусу чи офісу (за потреби), назва населеного пункту, району, області, поштовий індекс.

Якщо місцезнаходження юридичної особи відрізняється від адреси фактичного здійснення діяльності чи розміщення офісу, у довідкових даних допустимо зазначати дві адреси: юридичну (зазначену в ЄДРПОУ) та фактичну (для листування).

Номери телефонів і телефаксів зазначають відповідно до національного формату в такій послідовності: міжміський префікс, код населеного пункту (в дужках), телефонний номер, який відділяють від коду та розділяють пробілами.

Зміна 7. При формуванні підпису ставимо ім’я і прізвище.

З 01.09.2021 р. елементами підпису є: найменування посади особи, яка підписує документ (у повній формі, якщо документ надрукований не на бланку, у скороченій — на документі, надрукованому на бланку), особистий підпис (окрім електронних документів), власне ім’я і прізвище (прізвище – великими літерами). До 01.09.2021 р. замість власного ім’я і прізвища вказували ініціали і прізвище (без вимоги до зазначення прізвища великими літерами). І така тенденція в усіх реквізитах поруч із підписом: при візуванні документів, затвердженні, ознайомлені, засвідчені копій тощо. Це саме стосується і реквізиту адресат. Якщо документ адресують керівнику підприємства (наприклад при написанні заяви), структурного підрозділу тощо, то зазначають не ініціали, а власне ім’я. Приклад підпису відповідно до нових Стандартів ви бачите на слайді.

Зміна 8. І стосується вона ситуації, коли наприклад, відсутній керівник підприємства і є необхідність у підписанні документа замість нього. Так, у разі відсутності посадової особи, найменування посади, власне ім’я і прізвище якої зазначено в документі, його підписує особа, яка виконує її обов’язки, або її заступник. У цьому разі обов’язково зазначають фактичну посаду, власне ім’я, прізвище особи, яка підписала документ (виправлення вносять рукописним або машинописним способом, якщо документ неможливо передрукувати). Також для реквізиту «підпис» в новому стандарті навели наочні приклади підпису документа у разі відсутності керівника. Нагадаю, що не дозволено під час підписання документа ставити прийменник «За» чи правобічну похилу риску перед найменуванням посади.

Потрібно зазначену на документі посаду та прізвище закреслити, а зверху зазначити фактичну посаду, ініціали та прізвище особи, яка підписала документи. Так, як це показано на слайді. При цьому слова «Виконувач обов’язків» або «В. о.» до найменування посади керівника юридичної особи додають лише в разі його заміщення на підставі розпорядчого документа.

Зміна 9. Склад реквізиту «адресат документа» залежить від типу адресата.

Про правила складання адресата документа і конкретні приклади з цього приводу наведено у п. 5.15  ДСТУ 2020. Так, у разі адресування документа юридичній особі або її структурному підрозділу без зазначення посадової особи їхні найменування подають у називному відмінку. Наприклад, «Український центр оцінювання якості освіти». Або другий варіант. «Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства. Відділ документознавства». При цьому у найменуванні адресата допустимо зазначати скорочене найменування юридичної особи, наприклад назву «Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства» можна зазначити так, як зображено на слайді (УНДІАСД).

У разі адресування документа керівнику юридичної особи або його заступнику найменування юридичної особи має бути складовою частиною найменування посади адресата, яке зазначають у давальному відмінку. Наприклад: «Директору УНДІАСД Олексію Павленко».

Якщо документ адресують керівнику структурного підрозділу юридичної особи, то найменування юридичної особи зазначають у називному відмінку, а посаду, власне ім’я та прізвище адресата — у давальному:    «Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства Завідувачу відділу документознавства Наталії Юрченко».

Якщо документ адресують багатьом однорідним юридичним особам або їхнім керівникам, адресата зазначають узагальнено в давальному відмінку. І тут є 2 варіанта. Перший - зазначають, наприклад: «Вищим навчальним закладам та науковим установам, в яких діють спеціалізовані вчені ради». Або другий варіант – «Директорам центральних державних архівів України».

Зверніть увагу! Документ не може мати більше чотирьох адресатів. Слово «копія» перед зазначенням найменувань другого, третього, четвертого адресата не ставлять.

У разі надсилання документа більше ніж чотирьом адресатам складають список розсилання, а на кожному документі зазначають лише одного адресата.

Реквізит «Адресат» може містити поштову адресу. Реквізити поштової адреси зазначають згідно з постановою Кабінету Міністрів України. А про правила наведення поштової адреси ми з вами вже говорили.

Якщо документ адресують фізичній особі, спочатку зазначають власне ім’я та прізвище адресата в давальному відмінку, потім — поштову адресу.

І ще зверніть увагу! Поштову адресу не зазначають на документах, які надсилають органам законодавчої та виконавчої влади, а також постійним кореспондентам.

Зміна 10. З’ясуємо, Як розміщувати реквізит «Назва виду документа» – посередині чи у лівому верхньому куті або обидва варіанти вірні?

Назву виду документа на поздовжніх бланках розміщують посередині, а на кутових — у лівому верхньому куті під реквізитом «Найменування юридичної особи» або «Найменування структурного підрозділу юридичної особи».

Під назвою виду документу слід розуміти: наказ, рішення, протокол, акт, довідка, доповідна записка тощо. Вона має відповідати назві, зафіксованій у переліку уніфікованих форм документів, запроваджених в юридичній особі. Такий перелік має містити назви уніфікованих форм документів згідно з ДКУД та назви інших документів, що відповідають організаційно-правовому статусу юридичної особи, закріпленому в положенні (статуті).

Назву виду документа зазначають на бланку конкретного виду документа і загальному бланку під час оформлення різних видів документів, окрім листів. Про це нам говорить п. 5.9 ДСТУ 2020 року.

Зміна 11. Дата документа: які є варіанти оформлення встановлює новий стандарт.

ДСТУ 2020 року має містить більш розширений перелік обставин, за яких проставляється дата.

Нагадаю, що дата документа — це, відповідно, дата його підписання, затвердження, прийняття, реєстрації або складення. В ДСТУ2020 уточнили, що дату також проставляють у разі візування, резолюції, ознайомленні, при засвідчені копій документа, при надходженні документа до юрособи, при виконанні документа

Які ж способи оформлення дати документа передбачено у стандарті 2020 року та що в ньому нового.

Дату оформлюють 2 способами: цифровим або словесно-цифровим.

У разі оформлення дати цифровим способом її елементи зазначають арабськими цифрами в один рядок у такій послідовності: день місяця, місяць, рік. У цьому разі день місяця і місяць проставляють двома парами цифр, розділеними крапкою; рік — чотирма цифрами, крапку наприкінці не ставлять. Допустимо оформлювати дату у зворотній послідовності: рік, місяць, день місяця. Такий спосіб найчастіше використовують під час службового листування з іноземними партнерами, оскільки він відповідає міжнародній системі датування документів. Такі правила оформлення дати цифровим  способом були і раніше.

У текстах нормативно-правових актів та посиланнях на них і в документах, що містять відомості фінансового характеру, застосовують словесно-цифровий спосіб зазначення дат із проставлянням нуля в позначенні дня місяця, якщо він містить одну цифру. Тобто в ДСТУ 2020 уточнили, що у разі оформлення дати словесно-цифровим способом дні місяця з першого по дев’яте число проставляють з нулями, так як це зображено на слайді. А слово рік можна вживати також у скороченому варіанті з крапкою.

У різних реквізитах одного документа дата може бути оформлена як словесно-цифровим способом, так і цифровим.

Якщо це спільні документи, тобто підготовлені від імені двох і більше юридичних осіб, то зазначають одну дату, що відповідає даті проставлення останнього підпису.

Зміна 12. Дату документа на бланку проставляють у спеціально відведеному місці.

У внутрішніх службових документах (заявах, доповідних і пояснювальних записках тощо), оформлених не на бланку, дату проставляють ліворуч від особистого підпису автора документа.

У разі застосування інформаційних (автоматизованих) систем організації діловодства допустимо проставляти дату реєстрації документа у складі штрих-коду або (QR -коду, що створюється засобами цієї системи, згідно з постановою Кабінету Міністрів України.

Штрих-код проставляють у центрі нижнього поля першої сторінки документа, QR -код (розміром 21 мм х 21 мм) — у нижньому лівому куті першої сторінки документа.

Зміна 13. Стосується вона нумерації документа, а саме реєстраційного індексу.

У п. 5.11 ДСТУ 2020 наведено механізм формування реєстраційного індексу документа. Порівняно із ДСТУ -2003 у новому Стандарті прописано більш детально правила його формування і наведені конкретні приклади. Однак назвати це новим підходом неможна. Справа у тому, що фактично п. 5.11 нового стандарту повторює правила формування реєстраційного індексу, які вже містить п. 5 гл. 3 розд. ІІІ Порядку організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого наказом Мін’юсту від 18.06.2015 р. № 1000/5.

Отже, реєстраційний індекс документа складається з порядкового номера цього документа в межах групи документів, що реєструють, який доповнюється індексами, що застосовують в юридичній особі, зокрема індексом за номенклатурою справ, структурного підрозділу, кореспондентів, посадових осіб, які розглядають або підписують документ, виконавців, питань діяльності яких стосується документ.

Складові частини реєстраційного індексу відокремлюють одна від одної правобічною похилою рискою. Приклади ви бачите на слайді.

Послідовність написання складових частин реєстраційного індексу може змінюватися залежно від того, який документ реєструють, — вхідний чи створений юридичною особою.

У спільному документі, підготовленому від імені двох і більше юридичних осіб, реєстраційний індекс має містити індекси, присвоєні документу кожною з цих юридичних осіб, які проставляють через правобічну похилу риску в тій послідовності, у якій документ підписано його авторами.

Місце розташування реєстраційного індексу на документі залежить від виду бланка та виду документа.

Справжня новація пов’язана із застосуванням реєстраційного індексу у складі штрих-коду або QR-коду. У разі застосування інформаційних (автоматизованих) систем організації діловодства дозволено проставляти реєстраційний індекс документа у складі штрих-коду або QR -коду, що створюється засобами цієї системи згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання документування управлінської діяльності» від 17.01.2018 р. № 55.

Зміна 14. Як змінився реквізит «місце складання документа»?

Самі підходи до розташування місяця складання документів не змінилося. Як і раніше, місце складення документа розміщують на рівні або нижче реквізитів «Дата документа» чи «Реєстраційний індекс документа». Однак тепер наведені і приклади, як саме зазначати місце складання документів. Зауважимо, що у разі зазначення в місці складання документів столиці «Київ» скорочення «м.» не застосовують. Про це прямо прописано у п. 5.13 новому ДСТУ. Проте при наведенні прикладів місто Київ у варіанті для реквізиту «Місце складення документа» вказано саме «м. Київ», тобто із крапочкою і скороченням «м». Скоріше за все це неуважність укладачів Стандартів, тому вважаємо за потрібне при визначенні столиці України керуватися тестовою частиною ДСТУ 2020. Ну а самі приклади зазначення реквізиту «Місце складення документа» зображено на слайді.

Зміна 15. Гриф затвердження документа – вказуємо ім’я і прізвище

У цілому формування грифу затвердження документа не змінилося. Але є істотна відмінність. З 01.09.2021 р. у складі такого реквізиту вказуємо власне ім’я (повністю) і прізвище великими літерами. До останніх змін у грифі затвердження документу прописували ініціал або ініціали і прізвище (без вимоги про зазначення прізвище великими літерами).

Нагадаємо, що Гриф затвердження документа складається зі слова ЗАТВЕРДЖУЮ, найменування посади, особистого підпису, власного імені, прізвища особи і дати затвердження, якщо документ затверджує посадова особа, до повноважень якої належить вирішення питань, наведених у цьому документі.

У разі затвердження документа кількома посадовими особами або колегіальними органами юридичної особи оформлюють відповідну кількість грифів затвердження. Якщо документ затверджують дві посадові особи або два колегіальні органи юридичної особи (юридичних осіб), грифи затвердження розміщують на одному рівні горизонтально, а якщо більше двох — на одному рівні горизонтально вертикальними рядками в довільному порядку.

Якщо створений документ затверджено розпорядчим документом юридичної особи, то гриф затвердження складається зі слова ЗАТВЕРДЖЕНО, назви виду розпорядчого документа в називному відмінку, його дати і номера.

Ну а сам перелік видів документів, що мають бути затверджені з проставлянням грифа затвердження, визначає юридична особа на підставі законодавства та з унесенням в інструкцію з діловодства.

Гриф затвердження розміщують у правому верхньому куті першого аркуша документа.

Чергова 16 зміна стосується тексту документа. А саме, новий стандарт уточнив, що документи повинні складатися українською мовою, крім випадків, передбачених законодавством про мови в Україні. При цьому документи, що направляються до державних органів потрібно складати виключно українською мовою.

Тексти документів, які надсилають зарубіжним адресатам, за попередньою домовленістю, можна складати українською мовою, мовою країни-адресата чи однією з мов міжнародного спілкування. Документи, адресовані державним органам, складають лише українською мовою.

У новому стандарті наведено умови про використання інших мов на бланках.

На бланках юридичних осіб — суб’єктів України, що мають право відповідно до законодавства використовувати мови національних меншин поряд з українською мовою, реквізити «Найменування юридичної особи вищого рівня», «Найменування юридичної особи», «Найменування структурного підрозділу юридичної особи», «Довідкові дані про юридичну особу» друкують українською мовою та мовою національної меншини на одному рівні поздовжнього бланка.

Юридичні особи, що ведуть листування з постійними іноземними кореспондентами, можуть виготовляти бланки, реквізити яких зазначають двома мовами: ліворуч — українською, праворуч — іноземною. Герби на таких бланках проставляють у центрі верхнього поля.

Бланки, що містять реквізити, наведені іноземною мовою, застосовувати в межах України не рекомендовано.

Зміна 17. Є певні уточнення щодо використання печатки на документі.

 У п. 5.23 ДСТУ 2020 розширено інформацію про проставлення печатки на документах. По суті нові положення вказаного пункту аналогічні нормам, що містяться у гл. 3 розд. II правил 1000/5.

Юридичні особи, що відповідно до положення (статуту) мають гербову печатку або основну круглу печатку юридичної особи із зазначенням найменування та ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ, можуть засвідчувати на документі підпис посадової (відповідальної) особи.

Новим ДСТУ уточнено, що перелік документів, на яких юридична особа може проставляти гербову або основну круглу печатку, визначає юридична особа на підставі законодавства та з унесенням в інструкцію з діловодства. По-друге,  використання інших видів печаток (структурних підрозділів, для копій тощо) також потрібно визначити в інструкції з діловодства. І по-третє, проставляють печатку таким чином, щоб вона охоплювала лише останні кілька літер посади особи, що підписує документа. Проставляти печатку на підпис не можна. Крім того, якщо на документі є спеціально відведене місце, то печатку проставляють саме там.

Крім того у новому стандарті зазначено, як проставляти печатку в електронному документі. В цьому випадку відбиток печатки в усіх реквізитах електронного документа, до складу яких він входить, замінюють електронною печаткою, що створюється відповідно до вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги

Зміна 18. Засвідчення копії. У засвідченні копії документів особливих змін не відбулося. Але зараз оформлення цього реквізиту на піку популярності. А все через вимогу ст. 47 Кодексу законів про працю України, згідно з якою роботодавець зобов’язаний надати працівнику копію наказу (розпорядження) про звільнення у день його звільнення.

Нагадаємо правила засвідчення копії.

Перше, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Друге. Випадки використання печатки при засвідченні копії.     У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій

Третє. Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа

Зміна 19. Документ на папері і одночасно в електронному вигляді: відзначаємо на документі. У разі створення примірника електронного документа з паперовим носієм інформації на ньому проставляють штрих-код або QR-код, що містить: скорочене найменування юридичної особи, дату реєстрації, реєстраційний індекс.

QR-код також має містити відомості про підписання електронного документа або накладання електронної печатки, а саме: прізвище, ім’я, по батькові підписувача або найменування юридичної особи (для електронної печатки), номер сертифіката і строк його дії. Окрім того, QR-код додатково мас містити дати накладання кваліфікованих електронних підписів і печаток на електронний документ, що беруть із кваліфікованих електронних позначок часу. Для актів додатково зазначають дані про погодження.

Відмітку про наявність примірника електронного документа з паперовим носієм інформації проставляють у центрі нижнього поля першого аркуша електронного документа. Якщо примірник електронного документа з паперовим носієм інформації створюють одночасно з електронним документом, відмітку про наявність цього примірника проставляють у тому самому місці.

Приклад: Примірників електронного документа з паперовим носієм інформації 2.

Зміна 20. Крім змін щодо реквізитів документу, є деякі уточнення щодо оформлення документів. Так, ДСТУ 4163:2020 уточнено яким шрифтом оформлюють текст документів, його розмір, коли дозволяється застосовувати напівжирний шрифт, розміри міжрядкових інтервалів. Крім того новим стандартом дозволено тексти документів тимчасового строку зберігання (а це до 10 років), друкувати як на лицьовому так і на зворотному боці аркуша. Це була 20 зміна.

***