Слухати чи завантажити аудіозапис
Відпустка без збереження зарплати завжди викликає чимало запитань і у працівників, і у роботодавців. Коли можна взяти таку відпустку, а коли роботодавець має право відмовити? Під час воєнного стану діють особливі правила, що змінили підхід до надання неоплачуваних відпусток. У цьому матеріалі розберемо, у яких випадках роботодавець зобов’язаний надати відпустку за власний рахунок, коли відмова є законною, які документи потрібно оформити та як діяти у нестандартних ситуаціях – щоб не порушити трудові права і не отримати штрафи.
Якими законами регулюється надання відпустки без збереження зарплати
Право працівників на відпочинок, зокрема на відпустку без збереження зарплати, визначене статтями 25 і 26 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки), а у період воєнного стану – ще й статтею 12 Закон України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136). Скористатися такою відпусткою можуть усі працівники – як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Які бувають види неоплачуваних відпусток і чим вони відрізняються
Щоб з’ясувати, чи зобов’язаний роботодавець у кожному випадку надавати відпустку за власний рахунок, варто розібратися у видах таких відпусток, підставах їх надання та правилах оформлення.
Залежно від підстав надання, відпустки без збереження зарплати бувають двох типів:
- обов’язкові, тобто ті, які роботодавець повинен надати;
- за згодою сторін, тобто ті, що надаються коли рішення ухвалюється за домовленістю.
Обидва види застосовуються і в мирний час, і під час воєнного стану. Розберімося, у чому полягає різниця.
У яких випадках роботодавець не має права відмовити у відпустці без збереження зарплати
Почнемо з випадків, коли роботодавець не має права відмовити у наданні відпустки без збереження зарплати. Йдеться про обов’язкові відпустки, передбачені ст. 25 Закону про відпустки. Вони надаються незалежно від рішення роботодавця, якщо працівник має законне право.
Це, наприклад, відпустки без збереження зарплати:
- особам з інвалідністю I або II групи;
- у зв’язку з укладенням шлюбу;
- чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці;
- у разі смерті близького родича тощо.
Кадровик має бути в темі щодня – але як усе встигнути? Підключайтесь до безкоштовних вебінарів від експертів Kadroland. Ми роз’яснюємо актуальні зміни, даємо приклади, відповідаємо на ваші запитання наживо.
Щоб скористатися такою відпусткою, працівник повинен підтвердити підстави документально, наприклад, довідкою, копією свідоцтва або іншим підтвердним документом.
Як надається відпустка без збереження зарплати для ВПО та тих, хто виїхав за кордон
Крім традиційних випадків надання неоплачуваних відпусток, у період дії воєнного стану, продовженого до 03.02.2026 року, діють і додаткові гарантії.
Так, ч. 4 ст. 12 Закону №2136, роботодавець зобов’язаний надати відпустку без збереження зарплати працівнику, який виїхав за кордон або набув статусу внутрішньо переміщеної особи.
Тривалість такої відпустки визначається у заяві працівника, але не може перевищувати 90 календарних днів у межах дії воєнного стану.
Її можна брати одразу на 90 днів або кількома частинами – головне, щоб загальна тривалість сумарно не перевищила 90 днів від дії усього воєнного стану.
При цьому разом із заявою працівник має надати підтвердні документи – довідку ВПО, документ, який би підтверджував виїзд за кордон тощо.
Тож на поточний момент маємо дві ситуації.
Ситуація перша: працівник підтвердив свій статус ВПО або перебування за кордоном і при цьому не використав ліміт у 90 днів. Якщо працівник надає заяву про відпустку за ч. 4 ст. 12 Закону №2136, роботодавець не має права відмовити йому у наданні такої відпустки.
Ситуація друга: у працівника є підтвердні документи, але він вже використав 90 днів відпустки за власний рахунок за ч. 4 ст. 12 Закону №2136. У такому випадку роботодавець має право відмовити працівнику у наданні цієї відпустки.
Чи можна брати кілька обов’язкових відпусток за різними підставами
Важливо, що кожну підставу для надання відпустки без збереження зарплати, яка надається в обов’язковому порядку, зокрема й ті, що визначені ст. 25 Закону про відпустки, слід розглядати окремо. Тобто, якщо працівник уже скористався правом на відпустку за власний рахунок з однієї причини – він не втрачає право на її використання з іншої причини.
Наприклад: працівник може взяти 60 днів відпустки як особа з інвалідністю I групи, а потім – ще 90 днів як внутрішньо переміщена особа.
Коли роботодавець може відмовити у відпустці за власний рахунок за згодою сторін
Як ми зазначали вище, є випадки, коли відпустку без збереження зарплати надають не обов’язково, а за взаємною згодою працівника й роботодавця.
Такі відпустки надаються, зокрема, за ст. 26 Закону про відпустки через сімейні обставини або з інших причин до 30 к. дн. на рік.
Надання неоплачуваної відпустки за згодою сторін здійснюється на підставі домовленостей. При цьому роботодавець самостійно визначає поважна чи ні причина для надання неоплачуваної відпустки за сімейними обставинами.
Тож роботодавець має право відмовити працівнику в її наданні, і його відмова буде правомірною. Водночас ініціатива оформлення відпустки завжди належить працівнику – змушувати його йти у відпустку за власний рахунок неприпустимо, навіть під час воєнного стану.
Чи можна отримати відпустку без збереження зарплати без обмеження строку під час воєнного стану
Якщо працівник не виїхав за кордон і не має статусу ВПО, але просить відпустку без збереження зарплати на час воєнного стану за ч. 2 ст. 26 Закону про відпустки, слід враховувати кілька нюансів.
У період епідемії, пандемії, самоізоляції чи збройної агресії така відпустка може надаватися без обмеження строку – за умови згоди між працівником і роботодавцем. Однак під час воєнного стану доцільніше посилатися на ч. 3 ст. 12 Закону №2136, яка дозволяє надати відпустку будь-якому працівнику без обмеження строку – у межах кожного продовження воєнного стану.
Але й у цьому випадку – це відпустка за згодою сторін, тож відмова роботодавця буде правомірною.
Коли під час воєнного стану роботодавець може відмовити у відпустці без збереження зарплати
Під час воєнного стану діють спеціальні норми, які дозволяють роботодавцю відмовити у наданні відпустки без збереження заробітної плати – навіть якщо вона належить до обов’язкових і передбачена ст. 25 Закону про відпустки або ст. 12 Закону № 2136. Але така відмова можлива лише у виняткових випадках, чітко визначених законодавством.
За ч. 2 ст. 12 Закону №2136, у період воєнного стану роботодавець може відмовити у наданні будь-яких видів відпусток, крім відпустки у зв’язку з вагітністю, пологами або доглядом за дитиною до трьох років, якщо працівник залучений до робіт на об’єктах критичної інфраструктури, виробництва товарів оборонного призначення, виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Як оформити відпустку за власний рахунок: заява, наказ і документообіг
Для оформлення відпустки без збереження зарплати працівник подає заяву, а роботодавець видає наказ. У заяві обов’язково слід зазначити вид відпустки, підставу її надання, тривалість і дату початку.
Якщо працівник працює дистанційно — заяву можна подати електронною поштою або через інші погоджені засоби зв’язку. У такий самий спосіб працівника можна ознайомити й з наказом про відпустку, за умови, що сторони заздалегідь унормували альтернативний порядок обміну документами.
У наказі про відпустку за ст. 26 Закону про відпустку або ч. 3 ст. 12 Закону №2136 варто зазначати, що час перебування у відпустці без збереження зарплати не зараховується до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку.
Висновки
- Відпустка без збереження зарплати – це право працівника, але не завжди обов’язок роботодавця.
- Якщо відпустка обов’язкова, роботодавець не може відмовити у її наданні, за умови документального підтвердження. Щоправда, під час воєнного стану роботодавець може відмовити навіть у обов’язковій відпустці, якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, виробництва товарів оборонного призначення, чи до мобілізаційних завдань.
- У наданні відпустки без збереження зарплати за згодою сторін – відмова роботодавця є законною.
Шаблони та зразки документів:
Наказ про надання відпустки без збереження заробітної плати суміснику
Заява про надання відпустки без збереження заробітної плати суміснику
Наказ про надання відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами
Заява про надання відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами
Більше заяв та наказів щодо відпусток без збереження зарплати тут
Статті на тему:
Неоплачувані відпустки під час воєнного стану: практика надання
Відпустки без збереження зарплати: табелюємо правильно
4.7(4)
Відпустка без збереження зарплати: чи може роботодавець відмовити
Тетяна Шолкова
4.7(4)
48
