_________________________________________________________

^{(повне найменування підприємства із зазначенням підпорядкованості)}

 

Інструкція № ___

вступного інструктажу з питань охорони праці

 

План проведення інструктажу

 

1.     Загальна інформація про інструктажі з охорони праці.

2.     Загальні питання законодавчої бази з охорони праці.

3.     Роз'яснення прав і обов'язків працівника в питаннях охорони праці.

4.     Обов'язки і права роботодавця.

5.     Роз'яснення специфіки виробництва і відповідних ризиків, які можуть виникнути при перебуванні службовця на цьому виробництві.

6.     Загальні питання пожежної безпеки та протипожежний режим на виробництві.

7.     Рух транспорту на території підприємства.

8.     Ознайомлення з прийомами надання домедичної допомоги.

9.     Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.

 

1.      Загальна інформація про інструктажі з охорони праці

За характером і часом проведення інструктажі з питань охорони праці підрозділяються на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж

Вступний інструктаж з питань охорони праці проводиться з:

−     усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову) незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади;

−     працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві й беруть безпосередньо участь у виробничому процесі з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства;

−     учнями, вихованцями та студентами, які прибули на підприємство для проходження виробничої практики;

−     учнями, вихованцями та студентами в навчально-виховних закладах перед початком трудового і професійного навчання в лабораторіях, майстернях, на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводиться в кабінеті охорони праці або в приміщенні, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання та наочних посібників (плакатів, натурних експонатів, макетів, моделей, кінофільмів, діафільмів, відеофільмів тощо).

Запис про проведення вступного інструктажу робиться у спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу.

 

Первинний інструктаж

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з:

−     працівником, новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємство;

−     працівником, який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

−     працівником, який буде виконувати нову для нього роботу;

−     відрядженим працівником, який бере безпосередню участь у виробничому процесі на підприємстві;

−     студентом, учнем та вихованцем, який прибув на виробничу практику; перед виконанням ним нових видів робіт; перед вивченням кожної нової теми під час проведення трудового і професійного навчання в учбових лабораторіях, класах, майстернях, на дільницях;

−     під час проведення позашкільного навчання в гуртках та секціях тощо.

Первинний інструктаж проводиться індивідуально або з групою осіб спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці для працівників, інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтовного переліку питань первинного інструктажу.

Усі робітники, у тому числі випускники професійних навчальних закладів, навчально-виробничих (курсових) комбінатів, після первинного інструктажу на робочому місці мають протягом 2–15 змін (залежно від характеру роботи та кваліфікації працівника) пройти стажування під керівництвом досвідчених, кваліфікованих робітників або спеціалістів, які призначаються наказом (розпорядженням) по підприємству (цеху, дільниці, виробництву).

Керівник підприємства (цеху, дільниці, виробництва) має право своїм наказом або розпорядженням звільняти від проходження стажування робітника, який має стаж роботи за своєю професією не менше 3 років, переміщується із одного цеху в інший, де характер його роботи та тип обладнання, на якому він буде працювати, не змінюються.

 

Повторний інструктаж

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах з підвищеною небезпекою - 1 раз у квартал, на інших роботах - 1 раз на півріччя.

Повторний інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників, які виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

 

Позаплановий інструктаж

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці:

−при введенні в дію нових або переглянутих нормативних актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них;

−при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструменту, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;

−при порушенні працівником, студентом, учнем або вихованцем нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травми, аварії чи отруєння;

−на вимогу працівників органу державного нагляду за охороною праці, вищої господарської організації, або державної виконавчої влади у випадку, якщо виявлено незнання працівником, студентом або учнем безпечних методів, прийомів праці чи нормативних актів про охорону праці;

−у разі перерви в роботі виконавця робіт більше ніж на 30 календарних днів – для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт – більше 60 днів.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або з групою працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначаються в кожному окремому випадку залежно від причин і обставин, що спричинили необхідність його проведення.

 

Цільовий інструктаж

Цільовий інструктаж проводиться з працівниками при:

−     виконанні разових робіт, що не пов'язані з безпосередніми обов'язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства, цеху тощо);

−ліквідації аварії, стихійного лиха;

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий і цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо).

Первинний, повторний, цільовий та позаплановий інструктажі затверджуються перевіркою знань усним опитуванням за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання перевіряє особа, яка проводила інструктаж.

Про проведення первинного, повторного, позапланового інструктажів, стажування та допуск до роботи особа, яка проводила інструктаж, робить запис до журналу.

 

2.      Загальні питання законодавчої бази з охорони праці

Основним законодавчим актом з охорони праці є Закон України «Про охорону праці». Зазначений Закон визначає поняття охорони праці. А саме – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Крім того, законодавство про охорону праці складається також із Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Закон України «Про охорону праці» розповсюджується на всі підрозділи підприємства і передбачає, що при укладанні трудового договору працівник має бути проінформований під підпис про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних та шкідливих виробничих факторів, та можливі наслідки їх впливу на здоров’я працівника та його права на пільги й компенсацію за роботу в цих умовах.

Працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я.

За період простою з цих причин не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про працю. У цьому випадку працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

Всі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків відшкодовує працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, у повному розмірі втрачений заробіток відповідно до законодавства, а також сплачує потерпілому (членам сім’ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. Розмір одноразової допомоги встановлюється Фондом. Якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності, ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожен процент втрати ним професійної працездатності.

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або встановлення їх у встановленому порядку групи з інвалідності.

Час перебування на працівника на інвалідності у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком.

 

3.      Роз’яснення прав і обов'язків працівника в питаннях охорони праці

Працівники під час трудової діяльності зобов’язані:

−       знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

−       дотримуватись зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

−       проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;

−       співпрацювати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров’ю або оточуючих його людей та навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

За порушення правил охорони праці працівник може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної та кримінальної відповідальності.

 

Особливості охорони праці жінок

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей.

Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками

Підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою – 10 кг (до 2 разів на годину).

Підіймання і переміщення вантажів

Постійно протягом робочої зміни – 7 кг.

Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати: з робочої поверхні – 350 кг, з підлоги – 175 кг.

 

Особливості охорони праці неповнолітніх

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

За короткочасної роботи граничні норми маси вантажу для дівчат:

−14 років – 2,5 кг;

−15 років – 6 кг;

−16 років – 7 кг;

−17 років – 8 кг.

До тривалої роботи

−дівчата віком 14 років не допускаються,

−15 років – 4 кг;

−16 років – 5,6 кг;

−17 років – 6,3 кг.

Для юнаків ці норми у два рази вищі.

 

Особливості охорони праці осіб з інвалідністю

Підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій.

Залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.

 

4.                  Обов’язки і права роботодавця

До обов’язків роботодавця належать:

−                      створення відповідних служб і призначення посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затвердження інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених функцій;

−                      розробка за участю профспілок і реалізація комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впровадження прогресивних технологій, досягнення науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці тощо;

−                      забезпечення усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

−                      розробка і затвердження положень, інструкцій, інших нормативних актів про охорону праці, що діють у межах підприємства, та встановлення правил виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, забезпечення безкоштовно працівників нормативними актами про охорону праці;

−                      організація пропаганди безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.

За порушення нормативних актів з охорони праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань охорони праці, на власника накладається штраф.

 

5.                       Роз’яснення специфіки виробництва і відповідних ризиків, які можуть виникнути при перебуванні службовця на цьому виробництві

Основними небезпечними виробничими факторами є:

−       рухомі машини і механізми;

−       рухомі частини обладнання;

−       руйнування конструкцій;

−       підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

−       підвищена температура поверхонь обладнання, матеріалів;

−       підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

−       підвищений рівень шуму на робочому місці;

−       підвищена або знижена вологість повітря;

−       підвищена рухливість повітря;

−       відсутність або нестача природного світла;

−       підвищена яскравість світла;

−       підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

−       гострі кромки, задирки і шорсткість обладнання.

Працівники зобов'язані негайно сповіщати свого безпосереднього або вищого  керівника про будь-які ситуації, які загрожують життю і здоров'ю людей, про кожний нещасний випадок, що трапився на виробництві або про погіршення стану свого здоров'я, у тому числі про прояв ознак гострого професійного захворювання (отруєння).

Працівник повинен виконувати роботу, яка доручена адміністрацією, за умови, що безпечні способи її виконання йому відомі, а також дотримуватися правил особистої гігієни:

−       для пиття необхідно використовувати воду тільки зі спеціально призначених для цієї мети пристроїв;

−       вживати їжу необхідно в спеціально відведених приміщеннях і (або) місцях.

Керівник робіт повинен перед початком роботи ознайомити працівників з тими діями, які вони повинні виконувати, особливостями безпечного виконання ними робіт, застосування специфічного обладнання, виконуваної ними роботи та/або завдань.

Працівники повинні дотримуватися основних вимог охорони праці:

−       правил електробезпеки (не торкатися освітлювальних приладів, електрощитів, електропроводів, не наступати на електрокабелі);

−       забороняється перебувати на проїжджих частинах автодоріг, по яких рухається автотранспорт, у місцях його стоянки;

−       забороняється перебувати в небезпечній зоні дії обладнання та механізмів, що становлять небезпеку.

Працівники забезпечуються санітарно-побутовими приміщеннями: гардеробними, приміщеннями для відпочинку, вмивальниками, туалетами та інше.

Працівники повинні додержуватись правил власної гігієни, мити руки щоразу перед їжею та після відвідування туалетної кімнати.

Перед початком роботи всі механізми, установки, обладнання, електропобутові машини, прилади та інше обладнання перевіряються обслуговуючими їх працівниками шляхом зовнішнього огляду.

Несправне обладнання до експлуатації не допускається.

Використання відкритого вогню, куріння на робочому місці забороняється.

 

6.    Загальні питання пожежної безпеки та протипожежний режим на виробництві

Вимоги щодо пожежної безпеки регламентуються Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417.

Відповідальність за пожежну безпеку підприємства, своєчасне виконання протипожежних заходів, організацію пожежної охорони, забезпечення засобами пожежогасіння та роботу пожежно-технічної комісії та добровільних пожежних дружин несе власник підприємства (організації) або особа, яка його заміщає.

Відповідальність за пожежну безпеку окремих приміщень, своєчасне виконання протипожежних заходів, наявність та справність засобів пожежогасіння несе керівник цеху, відділу, дільниці згідно з наказом власника.

Відповідальність за пожежну безпеку побутових та допоміжних підсобних приміщень несуть посадові особи, в розпорядженні яких знаходяться ці приміщення.

На підприємстві (організації) забороняється:

−захаращувати проїзди, проходи та виходи в будівлях;

−       складувати матеріали, декорації, інші речі біля пожежних щитів, та захаращувати підходи до них, палити в місцях зберігання та використовування легкозаймистих, горючих та вогненебезпечних матеріалів та речовин.

В місцях, небезпечних в пожежному відношенні, повинні бути вивішені:

−попереджувальні написи про заборону паління;

−плакати на протипожежні теми;

−інструкції з додержання заходів пожежної безпеки.

Кожен працівник у випадку виникнення пожежі повинен:

−       негайно повідомити про пожежу керівника, який повинен прийняти заходи щодо евакуації людей, спасінню матеріальних цінностей та повідомити пожежну частину;

−приступити до гасіння пожежі наявними засобами пожежогасіння;

−       зустріти прибуваючі пожежні підрозділи, інформувати їх про місце пожежі та наявності там людей.

Технологічне обладнання за нормальних режимів роботи повинно бути пожежобезпечним, а на випадок небезпечних несправностей та аварій необхідно передбачати захисні заходи, що обмежують масштаб та наслідки пожежі.

Характеристики пожежної небезпеки речовин та матеріалів, що застосовуються та виробляються (отримуються), повинні бути вивчені з персоналом, що обслуговує підприємство. Персонал зобов’язаний дотримуватися під час роботи з пожежовибухонебезпечними речовинами та матеріалами вимог маркування і попереджувальних написів, які нанесені на упаковках або наведені у вказівках щодо їх застосування.

Спільне застосування (якщо це не передбачено технологічним процесом), зберігання й транспортування речовин та матеріалів, які в результаті взаємодії один з одним викликають займання, вибух або утворюють горючі і токсичні гази (суміші), забороняються.

У вибухопожежонебезпечних та пожежонебезпечних приміщеннях та на устаткуванні, що становить небезпеку вибуху або займання, мають бути вивішені знаки, які забороняють користування відкритим вогнем, а також знаки, що попереджають про обережність за наявності займистих та вибухових речовин, за ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (ISO 6309:1987, IDT) та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности».

Виробництво, де перебувають в обігу вибухопожежонебезпечні речовини і матеріали, повинно бути оснащене автоматичними засобами контролю параметрів, значення яких визначають вибухопожежонебезпечність процесу, сигналізацією граничних значень і системами блокувань, які перешкоджають виникненню аварійних ситуацій.

Не допускається виконувати виробничі операції на обладнанні, установках, верстатах з несправностями, які можуть спричинити займання та пожежу, а також коли відключені контрольно-вимірювальні прилади, за якими визначаються технологічні параметри.

Профілактичний огляд, планово-попереджувальний та капітальний ремонт технологічного обладнання повинні здійснюватися в терміни, встановлені відповідними графіками, з урахуванням виконання заходів щодо забезпечення вибухопожежобезпеки, передбачених проектом, технологічним регламентом, технічними умовами.

Технологічні лінії, машини та апарати, на яких здійснюється первинна переробка волокнистих матеріалів, твердих горючих речовин у подрібненому вигляді, повинні мати пристосування для вловлювання (відділення) сторонніх предметів.

Конструкції витяжних пристроїв, апаратів, трубопроводів повинні запобігати накопиченню пожежонебезпечних відкладень та забезпечувати можливість їх очищення пожежобезпечними способами. Роботи з очищення мають проводитися систематично згідно з технологічними регламентами та фіксуватися у відповідному журналі.

Технологічне устаткування, апарати і трубопроводи, в яких утворюються речовини, що виділяють вибухопожежонебезпечні пари, гази та пил, повинні бути герметичними.

Двері та люки пилозбиральних камер і циклонів під час їх експлуатації мають бути зачинені, горючі відходи, зібрані в камерах та циклонах, треба своєчасно видаляти.

У вибухопожежонебезпечних приміщеннях слід застосовувати інструмент, виготовлений з безіскрових матеріалів або у відповідному вибухопожежобезпечному виконанні.

Покриття підлог у приміщеннях категорій А, Б мають виконуватися з негорючих матеріалів і таких, що при ударах не дають іскор.

Конструкція вікон, фрамуг, дверей, металевих майданчиків, містків і сходів у таких вибухопожежонебезпечних приміщеннях має унеможливлювати іскроутворення.

У виробничих та складських приміщеннях, у яких застосовуються, виробляються або зберігаються речовини й матеріали, здатні утворювати вибухонебезпечні концентрації газів і парів, повинні встановлюватися автоматичні газоаналізатори для контролю за станом повітряного середовища.

За відсутності газоаналізаторів, які випускаються серійно, необхідно здійснювати періодичний лабораторний аналіз повітряного середовища.

У приміщеннях, де застосовуються легкозаймисті та горючі рідини, горючі гази, має передбачатися централізоване подавання їх до робочих місць. Доставка цих рідин у кількості, передбаченій технологічним процесом, дозволяється в негорючій спеціальній тарі.

Тара повинна бути виготовлена з неіскроутворювальних матеріалів і щільно закриватися.

У разі появи підтікань масла течу слід негайно усунути, а масло прибрати за допомогою тирси або залишків тканини та видалити з приміщення у спеціально відведене місце.

У приміщеннях, де є виділення горючого пилу та стружки, підлога, стеля, стіни, конструкції та устаткування повинні систематично прибиратися. Періодичність прибирання встановлюється в об’єктовій інструкції.

Для миття і знежирювання устаткування, виробів, кріпильних та інших деталей повинні застосовуватися негорючі мийні засоби, а також ультразвукові та інші безпечні в пожежному відношенні установки чи способи.

Лакофарбові матеріали повинні подаватися на робочі місця в готовому вигляді централізовано (у тарі, що герметично закривається, або по трубах) і не більше змінної потреби. Складання й розведення всіх видів лаків та фарб слід здійснювати на відкритому майданчику або у спеціально виділеному ізольованому приміщенні, розташованому біля зовнішньої стіни з віконними отворами. Це приміщення повинно мати самостійний евакуаційний вихід.

Замірювання рівня ЛЗР та ГР у резервуарах (посудинах) та відбирання проб слід проводити у світлий час доби. Неприпустимо робити замірювання рівня та відбирання проб ручним способом під час грози, закачування або відкачування зазначених речовин.

Забороняється подавання таких рідин у резервуари та інші посудини падаючим струменем.

Сушильні приміщення (камери, шафи) для сировини, напівфабрикатів і пофарбованих готових виробів мають бути обладнані виробничою автоматикою, яка відключає нагрівні прилади в разі підвищення температури вище допустимої. Дозволяється ручне відключення сушильного обладнання в разі постійного спостереження за ним обслуговуючого персоналу.

Сушильні камери періодичної дії перед кожним завантаженням повинні очищатися від виробничих відходів.

Після закінчення роботи просочувальні ванни, а також ванни з охолоджувальними ГР повинні закриватися кришками.

Просочувальні, загартовувальні та інші ванни з ГР слід обладнувати пристроями аварійного зливання в підземні резервуари, розміщені поза будинком.

Кожна ванна повинна мати місцеве видалення горючих парів.

У приміщеннях, що використовуються для деревообробки, не допускається:

−   зберігати лісоматеріали в кількості, що перевищує змінну потребу;

−   залишати після закінчення роботи неприбраними стружку, тирсу, деревний пил, мастила, оліфу, лаки, клей та інші ГР і матеріали;

−   експлуатувати деревообробні верстати й агрегати за вимкнених систем місцевої вентиляції або у разі їх відсутності, а також коли порушена герметичність повітроводів.

Клеєварки потрібно розміщувати в ізольованому приміщенні або у відведеному для цього безпечному місці. Клей на основі синтетичних смол та легкозаймистих розчинників необхідно зберігати в негорючих ящиках. Розігрівати клей необхідно парою або за допомогою електроприладів з водяними банями.

 

7.                           Пересування працівників по території підприємства та рух до території підприємства

Прямуючи на роботу, працівникові необхідно виконувати правила дорожнього руху для пішоходів. У першу чергу необхідно пам’ятати, що проїзна частина призначена для руху транспорту та що лише у виняткових випадках (відсутні тротуари, обочини, пішохідні доріжки) нею можна користуватися пішоходам.

За необхідності пересікти проїзну частину, найбільш безпечним місцем являються підземні та наземні переходи, пішохідні переходи з розміткою «зебра», або знаком «пішохідний перехід».

За необхідності пересікти проїзну частину в непозначеному для переходу місці, – необхідно потурбуватися про свою безпеку.

В усіх випадках, необхідно зупинитися на краю тротуару або узбіччя, подивитися в обидва боки та переконатись у відсутності транспортних засобів.

У місцях, де рух регулюється, необхідно керуватися сигналами світлофора, або регулювальника. Чекати транспорт дозволяється тільки на спеціальних посадочних майданчиках, а де їх немає – на тротуарах або узбіччях.

Безрейковий транспорт, який стоїть на дорозі, обходити дозволяється тільки ззаду, залізничний тільки спереду.

Забороняється з’являтися раптово перед транспортом.

Необхідно остерігатися наступати на кришки люків і різних перекриттів, ям і каналів, для запобігання попадання в них.

Забороняється стояти і проходити під настилами риштування або місцями, звідки можливе падіння предметів.

Не дозволяється проходити і стояти поблизу працюючого обладнання. Необхідно користуватися тільки передбаченими проходами.

Не дозволяється працювати на несправному обладнанні або несправним інструментом. Виконувати необхідно тільки доручену роботу.

Під час роботи поблизу місць з агресивними речовинами (кислотами, хімікатами, розчинниками і інше) необхідно остерігатися попадання бризок на одяг, в очі й відкриті частини тіла.

Забороняється торкатися до оголеного дроту (у разі його виявлення необхідно доповісти керівникові), відкривати електрощити, включати та виключати самовільно рубильники та інші пускові пристрої, торкатися арматури загального освітлення, самому проводити заміну лампочок та інших приладів освітлення.

Не дозволяється користуватися несправними електронагріваючими пристроями, користуватися відкритим вогнем.

Під час пересування по території  підприємства потрібно бути обережним і уважним.

 

8.                           Ознайомлення з прийомами надання домедичної допомоги

Перша допомога у разі нещасних випадків.

Перша допомога у разі ураження електричним струмом

У разі ураження електричним струмом необхідно негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму, відключивши електроустановку від джерела живлення, а за неможливості відключення – відтягнути його від струмоведучих частин за одяг або застосувавши підручний ізоляційний матеріал.

За відсутності у потерпілого дихання і пульсу необхідно робити йому штучне дихання і непрямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені зіниці свідчать про різке погіршення кровообігу мозку. При такому стані оживлення починати необхідно негайно, після чого викликати швидку медичну допомогу.

Перша допомога у разі поранення

Для надання першої допомоги у разі поранення необхідно розкрити індивідуальний пакет, накласти стерильний перев'язочний матеріал, що міститься у ньому, на рану і зав'язати її бинтом.

Якщо індивідуального пакету якимсь чином не буде, то для перев'язки необхідно використати чисту носову хустинку, чисту полотняну ганчірку і т. ін. На те місце ганчірки, що приходиться безпосередньо на рану, бажано накапати декілька крапель розчину йоду, щоб одержати пляму розміром більше рани, а після цього накласти ганчірку на рану. Особливо важливо застосовувати розчин йоду зазначеним чином для забруднених ран.

Перша допомога у разі переломів, вивихів, ударів

У разі переломів і вивихів кінцівок необхідно пошкоджену кінцівку закріпити шиною, фанерною пластинкою, палицею, картоном або іншим подібним предметом. Пошкоджену руку можна також підвісити за допомогою перев'язки або хустки до шиї і прибинтувати до тулуба.

У разі перелому черепа (несвідомий стан після удару голови, кровотеча з вух або рота) необхідно прикласти до голови холодний предмет (грілку з льодом або снігом, чи холодною водою) або зробити холодну примочку.

У разі підозри перелому хребта необхідно потерпілого покласти на дошку, не підіймаючи його, чи повернути потерпілого на живіт обличчям униз, наглядаючи при цьому, щоб тулуб не перегинався з метою уникнення ушкодження спинного мозку.

У разі перелому ребер, ознакою якого є біль під час дихання, кашлю, чхання, рухів, необхідно туго забинтувати груди чи стягнути їх рушником під час видиху.

Перша допомога у разі кровотечі

Для того, щоб зупинити кровотечу, необхідно зробити наступне.

Підняти поранену кінцівку вверх.

Рану закрити перев'язочним матеріалом (із пакета), складеним у клубочок, придавити її зверху, не торкаючись самої рани, потримати протягом 4–5 хвилин. Якщо кровотеча зупинилася, не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього покласти ще одну подушечку з іншого пакета чи шматок вати і забинтувати поранене місце (з деяким натиском).

У разі сильної кровотечі, яку не можна зупинити пов'язкою, застосовується здавлювання кровоносних судин, які живлять поранену область, за допомогою згинання кінцівок у суглобах, а також пальцями, джгутом або закруткою. У разі сильної кровотечі необхідно терміново викликати лікаря.

Перша допомога у разі отруєння

У разі отруєння газами з'являються головний біль, «стукіт у скронях», «дзвін у вухах», загальна слабкість, запаморочення, посилене серцебиття, нудота, блювання. У разі дуже важкого отруєння з'являється сонливість, апатія, байдужість, а у разі  важкого отруєння – збудження дихання, розширення зіниць.

За всіх отруєнь необхідно негайно вивести чи винести потерпілого з загазованої зони, розстібнути одяг, який заважає диханню, забезпечити приплив свіжого повітря, покласти потерпілого, піднявши ноги, розтерти тіло, вкрити тепліше, давати нюхати нашатирний спирт.

У разі зупинки дихання необхідно приступити до штучного дихання. В усіх випадках за отруєння газами необхідно давати потерпілому випити якнайбільше молока.

 

9.      Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві

Розслідування нещасних випадку на виробництві здійснюється відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. № 337.

Потерпілий або працівник, який виявив нещасний випадок, гостре професійне захворювання (отруєння), чи інша особа – свідок нещасного випадку повинні вжити всіх можливих заходів, необхідних для надання допомоги потерпілому та негайно повідомити про нещасний випадок безпосередньому керівникові робіт, службі охорони праці підприємства (установи, організації) або іншій уповноваженій особі підприємства (установи, організації).

Безпосередній керівник робіт чи інша уповноважена особа підприємства (установи, організації) зобов’язані:

−   терміново організувати надання першої домедичної допомоги потерпілому та забезпечити у разі потреби його направлення до закладу охорони здоров’я;

−     негайно повідомити роботодавцеві про те, що сталося;

−   зберегти до прибуття комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння) обстановку на робочому місці, машини, механізми, обладнання, устатковання у такому стані, в якому вони були на момент нещасного випадку, якщо це не загрожує життю та здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків або порушення виробничих процесів.

Розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу.

Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання.

У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.

Спеціальному розслідуванню підлягають:

−нещасні випадки із смертельними наслідками;

−групові нещасні випадки;

−                      випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов’язків;

−                      гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків;

−                      нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника;

−                      нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого;

−                      випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов’язків;

−                      нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами-підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства;

−                      нещасні випадки, що сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодавцем, якщо працівник фактично допущений до роботи без оформлення трудового договору (контракту), встановлюється посадовими особами Держпраці або її територіального органу чи в судовому порядку.

Розслідування нещасних випадків, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого, може проводитися комісією підприємства (установи, організації) у разі надання територіальним органом Держпраці письмового доручення роботодавцю протягом наступного робочого дня після отримання повідомлення про нещасний випадок.

На підприємстві (в установі, організації) утворюється комісія з розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь), що не підлягають спеціальному розслідуванню.

Комісія утворюється наказом роботодавця не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров’я, заяви потерпілого, членів його сім’ї чи уповноваженої ним особи.

До складу комісії входять:

−                      керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії);

−представник робочого органу Фонду соцстрахування;

−                      представник первинної організації профспілки (у разі її відсутності –уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці);

−                      лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння);

−                      інші представники підприємства (установи, організації), посадові особи органів Держпродспоживслужби, ДСНС (у разі потреби та за відповідним погодженням).

До складу комісії не може входити безпосередній керівник потерпілого.

Рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов’язаними чи не пов’язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови комісії (спеціальної комісії) є вирішальним.

Голова комісії (спеціальної комісії) зобов’язаний листом до першого засідання комісії поінформувати потерпілого (членів його сім’ї чи уповноважену ними особу) про призначення розслідування, їх права, запросити до співпраці та на засідання комісії (спеціальної комісії), у подальшому надавати інформацію про хід проведення розслідування, ознайомити з матеріалами розслідування на заключному засіданні комісії (спеціальної комісії).

Потерпілому, членам його сім’ї чи уповноваженій ними особі надається акт за формою Н-1 разом з документами.