Звільнення за власним бажанням або угодою сторін: плюси та мінуси

Після запровадження воєнного стану трудове законодавство зазнало чимало змін, попри це порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника особливо не змінився. Якщо працівник має намір звільнитись, то він це може зробити за власним бажанням або за угодою сторін. Саме у цих видах припинення трудового договору ініціатива має та може йти від працівника. Далі ми детально розберемо у чому ж різниця між даними підставами звільнення, звільнення за власним бажанням та звільнення за угодою сторін.

Звільнення за власним бажанням

Отже, якщо працівник хоче звільнитися, то він може скористатися своїм правом звільнитися за власним бажанням. Такий варіант звільнення можливий як для працівника, з яким укладений безстроковий трудовий договір, так і працевлаштованому за строковим договором, але вже з певними нюансами. Це стосується працівників на основному місці роботи й за сумісництвом так само, процедури незмінні. Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Попередити про звільнення, це означає письмово подати заяву на звільнення, яка повинна містити підставу для розірвання трудового договору і підпис працівника, за два тижні. Попередити не означає відпрацьовувати, як досить часто це називають, адже працівник може попередити про своє наступне звільнення навіть під час відпустки або хвороби подавши відповідну заяву. Окрім того, протягом цього строку роботодавець має час знайти заміну працівнику, а працівник має впевнитись у своєму бажанні звільнитися. Саме тому йдеться про необхідність попередити за два тижні.

Якщо ми говоримо про строковий трудовий договір, то він підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення роботодавцем законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених ч. 1 ст. 38 КЗпП. Йдеться про наявність поважних причин для звільнення, які ми зараз розглянемо детальніше.

Звільнення без попередження за 14 днів

А чи можливо звільнитись раніше як за 14 днів? Законодавство передбачає, що це можливо, якщо є конкретна поважна причина на це. Перелік поважних причин зазначений в ч. 1 ст. 38 КЗпП. Наприклад, переїзд нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, вагітність, догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю тощо. Також це правило, тобто звільнення за власним бажанням у день, визначений працівником, діє щодо ситуацій, коли підприємство розташоване в районах ведення бойових дій та існує загроза для життя та здоров'я. Ці ж поважні причини стосуються і розірвання строкового трудового договору. Проте перелік поважних причин для звільнення може бути ширшим. Наприклад, верховний суд у справі №569/9738/20 від 21.04.2021 вказав: «неможливість продовжувати роботу через погіршення стану здоров'я, наявність транспортних обмежень на період карантину, відсутність реального забезпечення дистанційною роботою є поважними причинами для звільнення за власним бажанням…». Отже, перелік поважних причин є вичерпним, на це зокрема і вказує КЗпП. Тому у кожному конкретному випадку працівник має вказати таку поважну причину. Законодавство не конкретизує які саме документи на підтвердження тієї чи іншої причини має подати працівник. Наприклад, у випадку звільнення у зв'язку із переїздом працівник може подати копію квитка на потяг або ж у разі догляду за дитиною відповідні документи на дитину. Все залежить від ситуації та поважної причини, яка зумовлює необхідність звільнитися.

Звільнення внаслідок порушення трудового законодавства

Інший варіант для звільнення раніше також можливий, якщо існують порушення трудового законодавства, а саме: якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Кодекс законів про працю не конкретизує чи необхідні докази щодо наявності порушень законодавства про працю. Проте з аналізу судової практики випливає, що такий спосіб звільнитись таки потребує обґрунтування, тому звільнення день у день або у дату обрану працівником не завжди можливе. Приміром доказом може слугувати наявний висновок Державної служби з питань праці про наявність порушення законодавства або ж рішення суду. При звільненні за цією підставою передбачена обов'язкова виплата вихідної допомоги – у розмірі не меншому тримісячного середнього заробітку працівника. Про це вказано у ст. 44 КЗпП. Також потрібно знати, що роботодавець може і відмовити у звільненні за власним бажанням працівнику, якого примусово залучили до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, або ж якщо йдеться про роботу на об'єкті критичної інфраструктури. Проте це лише право роботодавця відмовити, а не його обов'язок.

Звільнення за угодою сторін

Іншою підставою для звільнення може бути угода сторін, яка визначена у п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Угода сторін передбачає домовленість між працівником та роботодавцем про час та умови звільнення. Ініціатором звільнення може бути як працівник, так і роботодавець. Зауважу, що якщо роботодавець не надає свою згоду на звільнення працівника за угодою сторін, то тоді працівник має писати заяву на звільнення за власним бажанням, адже сенс цієї підстави полягає в тому, що обидві сторони мають бути згодні з такою підставою на звільнення.

А що ж робити, якщо працівник передумав звільнятись? Тут теж є вирішення такої ситуації. Якщо йдеться про звільнення за власним бажанням, то працівник може відкликати свою заяву на звільнення. Підкреслю, що відкликання заяви, це одноособове рішення працівника, його волевиявлення, тому воно може відбуватися лише у разі його звільнення за власним бажанням. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи й не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не має право місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Також зауважу, що законодавство не передбачає ні форму, ні зміст заяви про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням. Проте з юридичної точки зору і щоб уникнути непорозумінь потім краще вражати свою волю у письмовій формі. Тому якщо передумали звільнятись, то потрібно написати заяву про відкликання заяви про звільнення та подати її роботодавцю. Єдиний нюанс, таку заяву можна подати лише в межах двотижневого строку, а не після його спливу. Якщо ми говоримо про звільнення за угодою сторін, то взагалі відкликання працівником заяви про звільнення не передбачено.

Підсумки

Якщо працівник прийняв рішення звільнитися, можна подати заяву на звільнення за власним бажанням або угодою сторін. Основна відмінність в ініціативі та необхідності погодження. Звільнення за власним бажанням – ініціатива виходить від працівника. Угода сторін – ініціатива може виходити від будь-якої зі сторін, тобто або від працівника або від роботодавця. Заяву на звільнення за власним бажанням має бути подано за два тижні до запланованого звільнення. Крім випадків, коли зазначена і документально підтверджена поважна причина, передбачена ч. 1 ст. 38 КЗпП. Заява про звільнення за угодою сторін може бути подана в будь-який момент, в тому числі й у день звільнення. Сторони не зобов'язані попереджати один одного за два тижні й для цього не потрібна поважна причина. Проте тут дуже важливо, щоб таке звільнення було погоджено обома сторонами. Якщо роботодавець не наддасть свою згоду на звільнення за угодою сторін, тоді звільнення не відбудеться. При звільненні за власним бажанням працівник може відкликати свою заяву на звільнення. Звільнення за угодою сторін – відкликання не передбачено.

Маєте професійні питання за темами відео?

Отримайте вичерпні відповіді та роз’яснення експертів Кадрової Платформи №1 у сервісі «Консультації».