Випадки та умови для виплати компенсації за невикористані відпустки

У разі звільнення при проведенні остаточного розрахунку роботодавець має виплатити працівнику грошову компенсацію за невикористані дні:

• щорічної основної відпустки;

• щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці;

• щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (у тому числі за ненормований робочий день, за роботу з комп’ютером);

• інших щорічних додаткових відпусток, передбачених законодавством (зокрема, щорічної додаткової відпустки за стаж держслужби, щорічної додаткової відпустки за стаж служби в органах місцевого самоврядування);

• соціальної додаткової відпустки на дітей (ст. 19 Закону про відпустки).

У роботодавця є безумовний обов’язок навіть під час воєнного стану при звільненні працівника виплатити йому грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки і соцвідпустки на дітей. Для цього не потрібна заява або інше погодження з працівником.

Більш того, скрутне фінансове становище підприємства також не може бути підставою для відмови працівнику у виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки і соцвідпустки на дітей.

Грошовій компенсації без звільнення підлягає виключно щорічна відпустка, а саме:

• щорічна основна відпустка;

• щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці;

• щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці (у тому числі за ненормований робочий день, за роботу з комп’ютером);

• інші щорічні додаткові відпустки, передбачені законодавством (зокрема, щорічна додаткова відпустка за стаж держслужби, щорічна додаткова відпустка за стаж служби в органах місцевого самоврядування).

• За кожен робочий рік працівнику має бути надано 24 календарні дні щорічної відпустки, тоді за решту календарних днів щорічної відпустки, належних за той самий робочий рік, що й надані 24 календарні дні, працівник може отримати грошову компенсацію без звільнення. Поєднувати щорічні відпустки за різні робочі роки не допустимо.

• Спочатку працівнику має бути надана щорічна відпустка тривалістю не менше ніж 24 календарні дні, а потім уже решта днів щорічної відпустки за відповідний робочий рік, якщо вони є, підлягає компенсації.

• Грошова компенсація щорічної відпустки без звільнення відбувається за бажанням працівника, яку він має виразити у заяві. Роботодавець на підставі такої заяви видає наказ про виплату компенсації за частину невикористаної щорічної відпустки (без звільнення).

• Роботодавець не має права ініціювати чи наполягати на заміні частини щорічної відпустки грошовою компенсацією.

Призваним працівникам може бути виплачена грошова компенсація за невикористані дні:

• щорічної основної відпустки;

• щорічної додаткової відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці;

• щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (у тому числі, за ненормований робочий день, за роботу з комп’ютером);

• інших щорічних додаткових відпусток, передбачених законодавством (зокрема, щорічної додаткової відпустки за стаж держслужби, щорічної додаткової відпустки за стаж служби в органах місцевого самоврядування);

• соціальної додаткової відпустки на дітей (ст. 19 Закону про відпустки).

• Компенсація може бути виплачена працівникам,
  призваним:

  • на строкову військову службу,

  • військову службу за призовом осіб офіцерського складу,

  • військову службу за призовом під час мобілізації,

  • військову службу за призовом на особливий період,

  • військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

  прийнятим на військову службу за контрактом.

• Компенсація виплачується за заявою працівника. Якщо немає заяви, тобто бажання працівника, роботодавець не зобов’язаний і не має права виплачувати цю компенсацію.

• Є часові межі щодо виплати грошової компенсації: заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу.

• Для виплати має бути заява від працівника, на підставі якої видається наказ.

• Норма застосовується з дня набрання чинності Закону № 3494 (з 24.12.2023).