Звільнення за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) може бути двох видів: звільнення з поважних причин та звільнення без поважних причин. Відрізняються вони тим, що у першому випадку працівник не зобов'язаний повідомляти роботодавця про звільнення за два тижні. Він має право звільнитися хоча б і в день подання відповідної заяви. Якщо причина неповажна, то слід попередити роботодавця про звільнення за 2 тижні. Двотижневий строк попередження працівником про звільнення за власним бажанням обчислюється з наступного за днем подання заяви дня. Якщо в заяві про звільнення не зазначено день, з якого він просить його звільнити, таким днем вважається той, що настає через два тижні після подання заяви про звільнення (постанова Донецького апеляційного суду від 12.12.2019 р. у справі № 225/2304/19). Але водночас сторони трудового договору мають право домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку, навіть якщо відсутні поважні причини.Поважні причини перелічені в ст. 38 КЗпП: переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин. У період дії воєнного стану є ще одна поважна причина для незастосування двотижневого строку попередження про звільнення за власним бажанням, яка передбачена ч. 1 ст. 4 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136). Так, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа чи організація, та існуванням загрози для життя і здоров’я працівника, він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві. Але, є виняток, коли це правило не працює – у разі примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, а також у разі залучення працівника до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Отже, у вищезазначених випадках, звільнення працівника здійснюється у строк, про який просить працівник. Про наявність поважних причин (або порушень законодавства роботодавцем) працівник повинен повідомити роботодавця, вказавши на них у заяві про звільнення, а також додавши до заяви відповідні документи (за наявності). А роботодавець вказує у наказі про звільнення цю поважну причину для звільнення.
Якщо це звільнення без поважних причин, або підприємство не знахоиться у зоні бойових дій, то працівник має попередити про звільнення за 2 тижні

Раді допомогти, звертайтесь ще!