Збільшення робочого часу: алгоритм дій та правові нюанси

Попереджати працівників за два місяці не потрібно, для невідпрацювання норми потрібна підстава.

Згідно з ч. 7 ст. 6 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/conv#n20) нормальна тривалість робочого часу у період дії воєнного стану може бути збільшена до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об'єктах критичної інфраструктури, рішення про п'ятиденний або шестиденний робочий тиждень та про час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) приймається роботодавцем. Тож збільшення норми робочого часу до 60 годин та визначення графіка роботи відбувається лише за наказом керівника підприємства – ні вносити зміни до ПВТР, ні погоджувати це питання з профспілкою чи представником трудового колективу не потрібно. Зразок наказу про збільшення тривалості робочого часу є у нашому розділі «Документи» за посиланням: https://api.kadroland.com/documents/download/1192).

Звісно, режим роботи належить до істотних умов праці, проте відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n12) у період дії воєнного стану норми ч. 3 ст. 32 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n188) щодо повідомлення працівників про зміну істотних умов праці за два місяці не застосовуються. Тож зміни можна вводити в дію одразу після видання наказу та ознайомлення з ним працівників – попереджати за два місяці їх не потрібно.

Таким чином, усе, що Вам потрібно зробити, це видати наказ про збільшення тривалості робочого часу та ознайомити з ним усіх працівників підприємства.

При встановленні норми тривалості робочого часу у 60 годин, для того, аби працівник відпрацьовував лише 40 годин, потрібна підстава – адже Ви не повідомляєте працівників про можливість залучення їх до роботи понад 40 годин, а встановлюєте чіткий режим роботи зі збільшеною тривалістю робочого часу. Це рівноцінно тому, якщо на підприємстві зі стандартною нормою робочого часу працівники відпрацьовували б лише, приміром, по 30 годин на тиждень. Тож якщо працівник сам має намір в якійсь із днів не виходити на роботу, то слід оформлювати за його заявою відпустку без збереження зарплати, якщо ж працівник не відпрацьовує норму робочого часу з вини роботодавця, це кваліфікується як простій не з вини працівника, який оплачується у розмірі не нижче від 2/3 тарифної ставки (окладу) відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n680). Оскільки ж ні окремих положень, ні додаткового порядку, ні навіть рекомендацій щодо ситуацій невідпрацювання працівником збільшеної норми тривалості робочого часу немає, то застосовуються загальні норми. Тому, аби уникнути додаткових витрат за простій, одразу встановлюйте саме ту тривалість робочого часу, яка Вам потрібна – це не обов'язково має бути 60 годин на тиждень, можна і 45, і 50 тощо. Також, за потреби, Ви можете змінювати норму тривалості робочого часу – приміром, встановивши на січень норму у 60 годин, на лютий Ви можете її зменшити до 50 годин.

Раді допомогти, звертайтесь ще!