Вибір підстави для відпустки без збереження: нюанси та рекомендації

Працівниця може скористатися правом на відпустку без збереження за такими підставами:

- ч.1 ст. 26 Закону № 504 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80/conv#n298, відповідно до якої за заявами працівників їм у разі необхідності (сімейні обставини та інше) можуть бути надані відпустки без збереження заробітної плати на термін, обумовлений за угодою між працівником та підприємством тривалістю не більше 30 календарних днів на рік;

- ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/conv#n43, відповідно до якої у період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

Тобто відпустка без збереження заробітної плати на підставі ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20/conv#n43 може надаватися частинами, єдине обмеження - не більше 90 календарних днів за весь період дії воєнного стану.

- ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#Text, відповідно до якої протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про відпустки", без зарахування часу перебування у такій відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 9 Закону України "Про відпустки".

За всіма цими підставами відпустка може бути перервана лише за ініціативи працівниці.

Раді допомогти, звертайтесь ще!