Вирішення ситуації з працівником під час військової служби

У вашій ситуації можна обійтися без звільнення тимчасового працівника і повторного прийняття, але потрібно чітко змінити підставу й строковий характер його роботи окремим документом. Головне — щоб з нового документа прямо випливало, що працівник працює на період увільнення основного у зв’язку з військовою службою.

Обґрунтування

Строковий трудовий договір укладають, коли працівник приймається для заміщення тимчасово відсутнього працівника. Для цього в наказі про прийняття і заяві обов’язково зазначають строковий характер договору і строк його дії, зокрема «на час відсутності основного працівника». Це відповідає вимогам про строковий договір у ст. 23 Кодексу законів про працю України.

Коли змінюються обставини відсутності основного працівника (з нез’ясованих причин на підтверджену військову службу), це не обов’язково вимагає розривати чинний строковий договір із замінником. Суть лишається тією самою: він і далі працює «на час відсутності основного», тільки правова підстава відсутності основного — увільнення від роботи у зв’язку з військовою службою за контрактом чи мобілізацією, з гарантіями за ст. 119 КЗпП. Формально достатньо належно зафіксувати, що саме такою є відсутність основного.

Оптимальний підхід — не заднім числом «міняти» старий наказ, а оформити новий розпорядчий документ, що уточнює строковий характер роботи замінника. Як варіант: наказ про внесення змін / доповнення до попереднього наказу, де прямо прописати, що замінник працює на період увільнення основного працівника від роботи у зв’язку з проходженням військової служби, до дня фактичного виходу основного на роботу або його звільнення. Такий підхід узгоджується із загальною логікою оформлення заміщення тимчасово відсутнього працівника строковим договором за ст. 23 Кодексу законів про працю України.

Якщо ж ви вже в наказі про прийняття замінника прямо зазначили, що строк договору — «на час відсутності основного працівника», то формально змінювати наказ не обов’язково. У такому разі достатньо оформити наказ про увільнення основного працівника від роботи у зв’язку з військовою службою (зі збереженням місця роботи і посади), як це робиться при отриманні документів про контракт чи мобілізацію, і продовжувати роботу замінника до повернення чи звільнення основного. Такий порядок увільнення з оформленням наказу застосовується, зокрема, для контрактників, коли зберігається місце роботи та посада основного працівника, а оплата праці за час служби роботодавцем не здійснюється, якщо інше не встановлено локальними актами (частина 3 ст. 119 Кодексу законів про працю).

Отже, звільняти і знову приймати замінника немає правової необхідності, якщо ви документально підкоригуєте або чітко зафіксуєте строковий характер його роботи саме як заміну увільненого на військову службу основного працівника. Це дозволяє зберегти безперервність трудових відносин із замінником і уникнути зайвих кадрових процедур.