Затвердження Правил внутрішнього трудового розпорядку для малих колективів

Для ПВТР потрібно саме затвердження загальними зборами трудового колективу з оформленням протоколу, наказ директора не замінює цю процедуру; директор подає проєкт правил на затвердження зборам, але сам окремо їх не «затверджує» як роботодавець.

Обґрунтування

1. ПВТР затверджуються трудовим колективом, а не наказом. Відповідно до ст. 142 КЗпП трудовий розпорядок визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборного органу профспілки на основі типових правил. Тобто основний акт затвердження — рішення загальних зборів трудового колективу, оформлене протоколом.

2. Роль директора — подання проєкту, а не окреме «подвійне» затвердження. Та ж норма передбачає, що ПВТР затверджуються за поданням роботодавця, тобто директор організовує розроблення проєкту, вносить його на збори та, за потреби, погоджує з профспілкою чи іншим представницьким органом. Додаткове «затвердження» наказом директора закон не вимагає, і протокол зборів є достатньою підставою для чинності ПВТР.

3. Коли можливий наказ директора. Накази керівника про затвердження ПВТР застосовують переважно у специфічних випадках, наприклад коли за нормами спеціального законодавства трудовий колектив у класичному розумінні не формується або коли кількість працівників менша за двох. Однак у загальному випадку, при наявності трудового колективу (у вас 25 осіб), слід дотримуватися процедури саме статті 142 КЗпП.

4. Ознайомлення працівників з ПВТР. Окремо роботодавець зобов’язаний до початку роботи за трудовим договором ознайомити працівника з ПВТР, що прямо випливає зі ст. 29 КЗпП. Це не затвердження, а фіксація ознайомлення (зазвичай під підпис), щоб надалі можна було довести, що працівник знав вимоги трудового розпорядку.

У вашій ситуації правильний шлях — затвердити ПВТР загальними зборами трудового колективу з оформленням протоколу та організувати ознайомлення всіх працівників під підпис.