Процедура працевлаштування іноземців: дозволи та винятки в Україні

1. Закон України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» передбачає, що роботодавці можуть працевлаштовувати іноземців на роботу на підставі дозволу на працевлаштування. Робота іноземця без оформлення дозволу буде порушенням закону й спричинить відповідальність.

Але з цього правила є винятки. Так, відповідно п.4 ст. 3 Закону https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17#n36 дозвіл на працевлаштування не потрібен для працевлаштування:

іноземців, які постійно проживають в Україні;
іноземців, які набули статусу біженця, відповідно до законодавства України, або одержали дозвіл на імміграцію в Україну;
іноземців, які визнані особами, що потребують додаткового захисту, або яким надано тимчасовий захист в Україні;
представників іноземного морського (річкового) флоту та авіакомпаній, які обслуговують такі компанії на території України;
працівників закордонних засобів масової інформації, акредитованих для роботи в Україні;
спортсменів, які набули професійного статусу, артистів і працівників мистецтва для роботи в Україні за фахом;
працівників аварійно-рятувальних служб для виконання термінових робіт;
працівників іноземних представництв, які зареєстровані на території України в установленому законодавством порядку;
священнослужителів, які є іноземцями й тимчасово перебувають в Україні на запрошення релігійних організацій для провадження канонічної діяльності лише в таких організаціях із офіційним погодженням з органом, який здійснив реєстрацію статуту (положення) відповідної релігійної організації;
іноземців, які прибули в Україну для участі в реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги;
іноземців, які прибули в Україну для провадження викладацької та / або наукової діяльності в закладах фахової передвищої та вищої освіти на їх запрошення;
інших іноземців у випадках, передбачених законами та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Іноземці, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також мають такі самі обов’язки, як і громадяни України, — за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України (ст. 26 Конституції України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4245).

Процедура працевлаштування іноземців

Іноземці мають право здійснювати на території України трудову діяльність згідно зі статтею 26 Конституції України, статтею 42 Закону України від 5 липня 2012 року № 5067-VI «Про зайнятість населення» та Законом України від 22.09.2011 № 3773 "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3773-17#Text

До трудових відносин з іноземними громадянами, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство) України, застосовують право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України (ст. 8 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), ст. 52 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право»). Отже, працівники-іноземці працюють на підприємствах в Україні за правилами українського трудового законодавства, якщо відповідним міжнародним договором не встановлено інших правил.

Особливості прийняття на роботу іноземців визначено у розділі VII Закону № 5067

Коли отримали дозвіл від служби зайнятості - можна оформляти трудові відносини. Спочатку підпишіть з іноземцем трудовий договір у письмовій формі, відтак видайте наказ про прийняття на роботу та повідомте ДПС про це. Після ознайомлення працівника-іноземця з наказом виконайте інші процедури, що обов’язкові під час прийняття на роботу:

ознайомте з організаційними документами підприємства, як-от правила внутрішнього трудового розпорядку, колективний договір, положення про відрядження, посадова інструкція тощо;
проведіть інструктаж з охорони праці;
оформте особову справу, особову картку;
сформуйте документи з питань захисту персональних даних, зокрема підпишіть зобов’язання про нерозголошення персональних даних інших осіб –– якщо відповідно до посадових обов’язків працівник-іноземець матиме справу з такою інформацією.