Так, можливо.

У ч. 3 ст. 40 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n231) міститься заборона на звільнення під час тимчасової непрацездатності лише з ініціативи роботодавця (тобто за підставами, наведеними у ст. 40 та ст. 41 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#Text) – наприклад, за скороченням чисельності чи штату працівників), а звільнення за будь-якими іншими підставами, приміром, за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n204) чи за власним бажанням працівника за ст. 38 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n218), під час лікарняного є цілком припустимим – заборони щодо цього чинне законодавство не містить.

Щодо огляду судової практики, то у ньому самому вказано, що: «Припинення трудового договору за угодою сторін є самостійною підставою звільнення, яка відрізняється від звільнення з ініціативи працівника або роботодавця. Звільнення під час тимчасової непрацездатності є незаконним, якщо воно здійснене з ініціативи роботодавця. Однак ця заборона не поширюється на випадки припинення трудового договору за угодою сторін» (https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/Oglad%20KCS_01_25.pdf). Щодо вислову в анонсі огляду практики «звільнення за угодою сторін підпадає під дію ч. 3 ст. 40 КЗпП України, яка забороняє звільнення під час тимчасової непрацездатності, тому датою припинення трудових відносин є перший робочий день після одужання», то це неправильне трактування рішення Верховного Суду пресцентром – заборонити звільнення за угодою сторін під час лікарняного не можна, проте лікарняний слід оплатити повністю (оскільки страховий випадок настав ще під час трудових відносин) і за проханням працівника можна вказати днем звільнення перший робочий день після лікарняного, хоча саме звільнення та остаточний розрахунок провести раніше.

Раді допомогти, звертайтесь ще!