Звільнити сумісника за ініціативою роботодавця можна тільки якщо є для цього підстави.

На сьогодні правила розірвання трудового договору для працівників, що працюють за сумісництвом аналогічні як і для працівників, що працюють за основним місцем роботи.

Основні підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника містяться у ст. 40 Кодексу законів про працю України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231З. Відтак, статтею 40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, може бути розірваний з ініціативи власника у таких випадках, як:

1) зміни в організації виробництва і праці. Це, зокрема, — ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання організації, скорочення чисельності або штату працівників

У разі звільнення з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП, необхідно, зокрема, враховувати переважне право на залишення на роботі працівників, дотримати вимог статті 49-2 КЗпП щодо строку попередження про звільнення, а також виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку (ст. 44 КЗпП).

2) невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці.

Для того щоб оцінити професійний рівень працівників на відповідність кваліфікаційним вимогам і посадовим обов’язкам, роботодавці можуть проводити атестацію працівників. Категорії працівників, які підлягають атестації, та періодичність її проведення визначаються колективним договором.

3) систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогул (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (зокрема, дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення.

та інше.

Раді допомогти, звертайтесь ще!