Статтею 38 КЗпП ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n218 ) передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Ч. 1 ст. 4 Закону Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n15 ) передбачено що, у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури).

Якщо у працівника немає поважних причин для розірвання трудового договору за власним бажанням по ст. 38 КЗпП, а роботодавець не проти розірвати такий трудовий договір можна запропонувати працівнику написати заяву про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП ( https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204 ).

Раді допомогти, звертайтесь ще!