Чинне законодавство України передбачає певні вимоги до процедури звільнення працівника, порушення яких може призвести до значних негативних наслідків для роботодавця. Проте, роботодавець є стороною трудових відносин та має передбачені законом підстави для розірвання трудового договору з працівником з власної ініціативи.

Можете ознайомитися з цього питання з роз'ясненням Східного міжрегіонального управління Держпраці за посиланням https://smu.dsp.gov.ua/news/vazhlyvo-vse-pro-zvilnennia-za-initsiatyvoiu-robotodavtsia-pidstavy-ta-umovy/

До процедури звільнення працівника є певні вимоги, при порушенні яких роботодавець може мати наслідки у вигляді припису, внесеного інспектором праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), а за невиконання - штрафну санкцію та певну адміністративну відповідальність.

Зазначимо, що до війни Кодексом законів про працю України було заборонено звільнення працівника за ініціативи роботодавця в період його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Насьогодні, ст. 5 Закону України «Про організацію трудових відносин у період дії воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2136-IX https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2136-20#n17 допускає можливість роботодавця звільнити працівника у період тимчасової непрацездатності, та у період перебування у відпустці (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку) із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у «лікарняному», або першим днем після відпустки.

Звільнення працівників за ініціативою роботодавця з підстав запровадження воєнного стану не допускається і може кваліфікуватися як грубе порушення законодавства про працю, за що ст. 172 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність.

Раді допомогти, звертайтесь ще!