Так, відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про відпустки», час перебування у відпустках, зазначених у частинах першій і третій цієї статті, не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#n298).

Оскільки працівниці у серпні 2025 року була надана щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарні дні за робочий рік з 27.12.2024 по 26.12.2025, а у вересні 2025 року вона використала 30 календарних днів відпустки без збереження заробітної плати, тривалість щорічної відпустки за цей робочий рік підлягає зменшенню на 2 календарні дні.

Таким чином, працівниці було надано «зайвих» 2 календарні дні щорічної відпустки.

У подальшому ці дні необхідно:

або зарахувати до щорічної відпустки за наступний робочий рік;

або утримати при остаточному розрахунку у разі звільнення (за наявності переплати).

Раді допомогти, звертайтесь ще!