Працівника необхідно звільнити з сумісництва та прийняти за основним місцем роботи поточним періодом. Роботодавець не несе відповідальності, якщо він не знав про відсутність основного місця роботи у працівника.
З одного боку, згідно зі ст. 1021 Кодексу законів про працю України сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.
Висновок 1: сумісництво не може існувати без основного місця роботи.
З іншого боку, згідно з п. 12 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи – місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.
Висновок 2. Визначення основного місця роботи лежить на самому працівнику й не повідомляючи про своє бажання змінити місце роботи за сумісництвом на основне місце, він має самостійно нести за це відповідальність (якої, до слова, не передбачено законодавством).
Чіткого механізму переведення з основного місця роботи на сумісництво і навпаки не існує, тому працівника потрібно звільнити з роботи за сумісництвом та прийняти за основним місцем роботи.

Отже, відповідальність до роботодавця не має застосовуватися, адже працівник сам зазначає у заяві, яке це місце роботи для нього – основне або за сумісництвом.

Раді допомогти, звертайтесь ще!