Працівника необхідно звільнити з сумісництва та прийняти за основним місцем роботи поточним періодом. Роботодавець не несе відповідальності, якщо він не знав про відсутність основного місця роботи у працівника.
З одного боку, згідно зі ст. 1021 Кодексу законів про працю України сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця – фізичної особи.
Висновок 1: сумісництво не може існувати без основного місця роботи.
З іншого боку, згідно з п. 12 ст. 1 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» основне місце роботи – місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі.
Висновок 2. Визначення основного місця роботи лежить на самому працівнику й не повідомляючи про своє бажання змінити місце роботи за сумісництвом на основне місце, він має самостійно нести за це відповідальність (якої, до слова, не передбачено законодавством).
Чіткого механізму переведення з основного місця роботи на сумісництво і навпаки не існує, тому працівника потрібно звільнити з роботи за сумісництвом та прийняти за основним місцем роботи.
Зробити це необхідно одразу після того, як працівник сповістив роботодавця за сумісництвом, що він втратив основне місце роботи. За минулі періоди нічого виправляти не потрібно.

Раді допомогти, звертайтесь ще!