Прийняття працівника на сумісництво: можливості та обмеження законодавства

Ні, не можете – лише за основним місцем роботи.

Відповідно до ст. 102-1 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n633) сумісництвом вважається виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час. Тобто вимогою для прийняття на роботу за сумісництвом є наявність у працівника основного місця роботи та забезпечення того, аби години роботи за основним місцем та за сумісництвом не збігалися. Оскільки ж цивільно-правові договори не є трудовими, то робота за ними не вважається трудовими відносинами і не може розцінюватися як основне місце роботи працівника.

Згідно ж з ч. 2 ст. 24 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n204) при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати, зокрема, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з Держреєстру застрахованих осіб. Саме з цих документів і вбачатиметься, є чи немає у працівника основного місця роботи.

Тож якщо Ви приймете на роботу працівницю без трудової книжки чи витягу з Держреєстру, то це вважатиметься порушенням трудового законодавства, за яке передбачено фінансову відповідальність у вигляді штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати (наразі це 8 647 грн) відповідно до абз. 10 ч. 2 ст. 265 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n1422). Тобто штраф буде накладено саме за прийняття на роботу працівника без цих документів – адже якби вони були, Ви б знали про наявність чи відсутність у працівниці основного місця роботи і за його відсутності не мали б права приймати працівницю на роботу за сумісництвом.

За Ваших обставин варто запропонувати жінці прийняття все ж таки за основним місцем роботи, але, як вона і хоче, на умовах неповного робочого дня – адже його можна встановити не лише за сумісництвом, а й за основним місцем роботи.

Раді допомогти, звертайтесь ще!