Звільнення працівника під час тимчасової непрацездатності: законність дій

Так, ви маєте право звільнити працівника за ст. 38 КЗпП у дату, зазначену в заяві, навіть якщо на цей день він перебуває на лікарняному, і додаткового «відпрацювання» після закриття листка непрацездатності вимагати не можна.

Обґрунтування

1. Звільнення за ст. 38 КЗпП під час лікарняного не заборонене Звільнення за власним бажанням регулює ст. 38 Кодексу законів про працю України, яка встановлює обов’язок працівника письмово попередити роботодавця за два тижні, але не містить заборони на звільнення в період тимчасової непрацездатності.
Період хвороби входить у двотижневий строк попередження, і вимога «відпрацювати» після лікарняного не передбачена.

2. Заборона з ч. 3 ст. 40 КЗпП стосується лише ініціативи роботодавця Обмеження щодо звільнення під час тимчасової непрацездатності встановлені для випадків звільнення з ініціативи роботодавця за ст. 40, 41 КЗпП, а не для звільнення за власним бажанням працівника.
Тому якщо працівник завчасно подав заяву за ст. 38 КЗпП і не відкликав її, роботодавець зобов’язаний звільнити його у вказану дату, навіть якщо вона припадає на лікарняний.

3. Оплата лікарняного після звільнення гарантується законом Якщо на дату звільнення листок непрацездатності ще не закритий, роботодавець все одно повинен оплатити цей страховий випадок до завершення непрацездатності.
Згідно з Законом № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам за весь період до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, незалежно від факту звільнення.

Ризики та нюанси:
Якщо працівник до настання дати звільнення відкличе свою заяву, звільняти його за ст. 38 КЗпП не можна, крім випадку, коли на його місце вже запрошено іншого працівника, якому за законом не можна відмовити в прийнятті на роботу.

Звільнення за ст. 38 КЗпП у день, що припадає на лікарняний, є правомірним за умови дотримання двотижневого письмового попередження і невідкликання заяви.