Як скласти графік роботи для працівника з нерегулярним завданням

Для такого працівника доцільно встановити неповний робочий час з індивідуальним змінним графіком, оплату проводити пропорційно фактично відпрацьованим годинам за погодинною ставкою, а в табелі відображати лише реально відпрацьовані години.

Обґрунтування

1. Режим роботи — неповний робочий час. Якщо працівник працює не щодня і обсяг роботи наперед точно не визначений, його доцільно оформити на неповний робочий час за угодою сторін, із фіксацією у заяві й наказі, що оплата здійснюється пропорційно відпрацьованому часу відповідно до ст. 56 КЗпП. У наказі можна загально зазначити, що робота здійснюється за індивідуальним графіком виходів на роботу, який затверджує роботодавець.

2. Індивідуальний графік замість фіксованого розпорядку. Конкретні дні та години роботи можна оформлювати як індивідуальний графік роботи (на тиждень або місяць), де визначаються дні й години, коли працівник виходить на роботу, а змінюваність кількості днів/годин обумовлюється наперед і погоджується з працівником. Такий підхід відповідає моделі, коли працівник працює «за потреби», але в межах неповного робочого часу і з прозорим режимом.

3. Оплата праці — за фактично відпрацьовані години. При погодинній оплаті праці основну зарплату за місяць розраховують як добуток годинної тарифної ставки на кількість фактично відпрацьованих годин у місяці, тобто Зарплата = годинна ставка × фактичні години, що відповідає погодинній формі оплати праці, описаній у ст. 97 КЗпП і деталізованій для погодинної системи в профільних роз’ясненнях.

4. Відображення в табелі обліку робочого часу. У табелі фіксують фактично відпрацьовані години за відповідними днями, а дні без роботи не табелюють як явку. Якщо це неповний робочий час, доцільно застосовувати код «РС» (або «02») для позначення неповної зайнятості з внесенням кількості фактично відпрацьованих годин за день, що узгоджується з підходом до табелювання неповного робочого часу за ст. 56 КЗпП та типовою формою П-5.

5. Альтернатива — договір з нефіксованим робочим часом. Якщо обсяг і час роботи зовсім непередбачувані, а підприємство не хоче встановлювати працівникові звичайний неповний робочий час, можна розглянути трудовий договір з нефіксованим робочим часом, коли обов’язок працювати виникає лише при наданні роботи і оплата здійснюється за фактично відпрацьований час, але за умови дотримання мінімальної гарантії годин, як це передбачено нормами про такий вид договору в КЗпП.

У вашій ситуації ключове — формалізувати змінний (індивідуальний) графік як неповний робочий час і жорстко орієнтувати оплату та табелювання тільки на фактично відпрацьовані години.