Процедура звільнення працівника, який відсутній понад чотири місяці

Якщо працівник понад 4 місяці не з’являється на роботі й немає жодного зв’язку та відомостей про причини відсутності, його звільняють за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП як такого, що відсутній на роботі та не надав інформації про причини відсутності понад 4 місяці поспіль, з дотриманням процедури фіксації відсутності, видання наказу та проведення розрахунку.

Обґрунтування

1. Підстава звільнення – п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. Звільнення за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП застосовують, коли одночасно виконані дві умови: фактична відсутність працівника на роботі понад 4 місяці поспіль та відсутність у роботодавця будь-якої інформації про причини цієї відсутності протягом усього цього строку, причому поважність чи неповажність причин значення не має, якщо про них узагалі не повідомлено (п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП).

2. Крок 1 – фіксація відсутності та відсутності інформації. З першого дня неявки з невідомих причин у табелі обліку робочого часу ставлять позначку «НЗ» – неявка з нез’ясованих причин. Паралельно роботодавець має вжити всіх можливих заходів для встановлення контакту: телефонні дзвінки, листи з повідомленням про вручення на адресу реєстрації/проживання, повідомлення у месенджерах, електронною поштою. Кожну спробу потрібно документально оформлювати: акт(и) про відсутність працівника на роботі та неможливість встановити зв’язок, із зазначенням дати, змісту спроб зв’язку та підписами кількох працівників. Саме з дати першого дня «НЗ» без будь-яких відповідей працівника відлічують суцільні 4 місяці.

3. Крок 2 – перевірка 4-місячного строку та безперервності. Відлік чотирьох місяців іде безперервно від першого дня, коли працівник не вийшов на роботу і причин не повідомив. Цей строк не можна набирати з окремих періодів відсутності, що в сумі дорівнюють 4 місяцям. Так само, якщо працівник хоч один раз вийшов на зв’язок і повідомив причину відсутності, умова «відсутності інформації» уже не виконується, і звільнення за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП буде незаконним (п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП).

4. Крок 3 – видання наказу про припинення трудового договору. Після спливу 4 місяців безперервної відсутності та відсутності будь-яких відомостей про причини роботодавець видає наказ про припинення трудового договору у зв’язку з відсутністю працівника на роботі та інформації про причини такої відсутності понад 4 місяці поспіль, із посиланням на п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП. У розділі «Підстава» наказу перелічують складені акти, табелі з позначками «НЗ», копії поштових відправлень, скріншоти спроб зв’язку тощо. Датою звільнення є дата видання наказу, а не останній день фактичної роботи.

5. Крок 4 – розрахунки та повідомлення працівника. У день звільнення роботодавець нараховує та проводить остаточний розрахунок: зарплата за фактично відпрацьований час до першого дня відсутності, компенсація за всі невикористані відпустки, інші належні виплати, як це передбачено ст. 47 і 116 КЗпП (ці норми прямо згадуються при описі порядку розрахунків при звільненні за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП у профільних роз’ясненнях). Якщо працівник не з’являється, суми депонують і надсилають йому лист із повідомленням про звільнення, можливість отримати належні суми і, за потреби, – про отримання трудової книжки. Лист направляють на відому адресу рекомендованим відправленням із описом вкладення та повідомленням про вручення, а всі поштові документи зберігають як підтвердження виконання обов’язків роботодавця.

Процедура буде законною лише за умови безперервної 4-місячної відсутності працівника і будь-яких відомостей про причини, належної фіксації спроб зв’язку та правильного оформлення наказу і розрахунків.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?