Вибір посади та оформлення студента у відділі дизайну

Найдоцільніше ввести в штат посаду з базовою назвою «Асистент» (з відповідним кодом у групі технічних фахівців / помічників) та уточненням напряму роботи, наприклад «Асистент дизайнера поліграфічного виробництва» за умови, що обов’язки дійсно мають допоміжний, організаційний, підготовчий характер, а не самостійну творчу роботу на рівні професіонала-дизайнера.

Обґрунтування

1. Формування назви посади за Класифікатором професій.
   Усі назви посад у штатному розписі мають відповідати Національному класифікатору України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» наказ Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327. Базову професійну назву беруть із класифікатора, а далі її можна:

   • розширити похідними словами з додатка В (наприклад, «старший», «молодший»), якщо це дозволено;
   • уточнити словами, які визначають сферу діяльності чи вид робіт, за умови лаконічності та незмінності коду.
     Для помічника дизайнера в поліграфії логічно використовувати базу «Асистент» і додати уточнення «дизайнера поліграфічного виробництва» як опис напряму, а не створювати нову «професію-помічника». Це узгоджується з підходом, коли базова назва – «асистент», а додані слова лише описують сферу діяльності, подібно до «асистент з маркетингу».

2. Умови прийняття студента на роботу (звичайний трудовий договір або студентський трудовий договір).
   Якщо студент просто працевлаштовується (без прив’язки до практики чи дуальної освіти), його приймають на роботу як будь‑якого працівника. Відносини із ЗВО не є трудовими, тому студент може працювати за основним місцем роботи, а не як сумісник, якщо в нього немає іншої основної роботи; це випливає з загального підходу КЗпП і підтверджується судовою та відомчою практикою. Якщо ж ви хочете поєднати роботу з практичною підготовкою за освітньою програмою, можна укласти студентський трудовий договір. Такий договір прямо визначений у ч. 6 ст. 21 Кодексу законів про працю України як різновид трудового договору, що поєднує навчання на робочому місці з виконанням трудових функцій. У цьому випадку:

   • спершу укладається договір про співпрацю між закладом освіти та підприємством;
   • потім – письмовий студентський трудовий договір між студентом і роботодавцем;
   • видається наказ про прийняття, подається повідомлення до ДПС, проводяться інструктажі й ознайомлення з умовами праці відповідно до ст. 29 КЗпП.

3. Строк і режим роботи студента.
   Студентський трудовий договір є строковим, і строк його дії не може перевищувати строк навчання, що прямо випливає з визначення студентського трудового договору у законі про професійну освіту Закон №4574-ІХ. У письмовому договорі обов’язково фіксують:

   • посаду (назву роботи) і перелік обов’язків у межах освітньої програми;
   • режим роботи з урахуванням розкладу занять, щоб робота не перешкоджала навчанню;
   • строк дії договору та підстави припинення;
   • умови оплати праці, не нижчі за мінімальну зарплату.
     Якщо студент неповнолітній, потрібно дотримуватися скороченої тривалості робочого часу і заборон на нічні, надурочні та роботи у шкідливих умовах (гл. XIII КЗпП; наприклад, ст. 190–192 КЗпП, посилання – у матеріалі про студентів).

4. Оплата праці студента та податки.
   Оскільки студентський трудовий договір є різновидом трудового, роботодавець зобов’язаний виплачувати заробітну плату як за звичайним трудовим договором згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП. У договорі визначають розмір зарплати, але він не може бути меншим за мінімальну заробітну плату, зазначену в законі про держбюджет. На винагороду нараховуються та утримуються ЄСВ, ПДФО і військовий збір за загальними правилами, як для будь‑якого працівника, що прямо випливає з того, що робота за студентським трудовим договором = звичайні трудові відносини.

5. Як правильно скласти посадову інструкцію «асистента дизайнера поліграфічного виробництва».
   При складанні посадових інструкцій використовують ДСТУ 4163:2020 та орієнтуються на Класифікатор професій і Довідник кваліфікаційних характеристик (ДКХП) як основу для опису функцій і вимог, що прямо випливає з переліку актів у матеріалі про посадові інструкції. Посадова інструкція має бути прив’язана до посади зі штатного розпису, а не до конкретного працівника, і зазвичай містить такі розділи, сформовані відповідно до п. 6, 7 Загальних положень ДКХП:

   • «Загальні положення» – найменування посади відповідно до ДК 003:2010, підпорядкованість (кому підпорядковується асистент), порядок прийняття/звільнення, заміщення, вимоги до освіти (наприклад, студент профільного ЗВО) тощо.
   • «Завдання та обов’язки» – конкретні допоміжні, підготовчі, організаційні функції: передпідготовка макетів, технічна обробка файлів, підготовка вихідних матеріалів для дизайнера, ведення архіву макетів, узгодження технічних деталей із виробництвом під керівництвом дизайнера тощо. Обов’язки формують, орієнтуючись на опис відповідного дизайнера в ДКХП, але на рівні «допомоги», а не самостійного ведення проектів.
   • «Права» – перелік прав, потрібних для виконання обов’язків (отримувати вихідні матеріали, брати участь у нарадах відділу дизайну, вносити пропозиції щодо покращення макетів тощо).
   • «Відповідальність» – за дотримання технологічних вимог, термінів підготовки матеріалів, збереження службової інформації.
   • «Повинен знати» – перелік необхідних знань: базові вимоги до поліграфічної продукції, основи профільних програм, внутрішні регламенти підприємства, вимоги охорони праці.
     Після розробки проєкт інструкції затверджується керівником організації, а працівник обов’язково ознайомлюється з нею під підпис відповідно до п. 11 гл. 10 розд. ІІ Правил №1000/5.

Чітко обґрунтувавши назву посади, форму трудового договору зі студентом та структуру посадової інструкції, ви мінімізуєте кадрові ризики і забезпечите відповідність вимогам КЗпП та Класифікатора професій.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?