Правомірність звільнення працівника, що перебуває на окупованій території

Звільнити такого працівника за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП можна, якщо реально виконані обидві умови цієї норми (понад 4 місяці відсутності й повна відсутність інформації про причини), і той факт, що він перебуває на окупованій території, сам по собі не робить таке звільнення незаконним, хоча судовий спір і ризик поновлення теоретично можливі за будь‑якого звільнення.

Обґрунтування

1. Підстава звільнення за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП не залежить від поважності причин. Для звільнення за п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП потрібні дві умови: працівник понад 4 місяці поспіль відсутній на роботі і протягом цього строку роботодавець не має інформації про причини відсутності, при цьому поважність чи неповажність причин значення не має, навіть якщо причина об’єктивно поважна, але роботодавця про неї не поінформовано (п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП).

2. Перебування на окупованій/у зоні бойових дій є поважною причиною для прогулу, але не блокує застосування п. 8-3 ч. 1 ст. 36. Роз’яснення контролюючих органів про те, що відсутність через бойові дії є поважною причиною і не допускається звільнення за прогул, стосуються заборони звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП (прогул), а не спеціальної підстави припинення трудового договору через відсутність понад 4 місяці та відсутність інформації про причини.

3. Ключове – довести саме відсутність будь‑яких відомостей та належну фіксацію спроб зв’язку. Для мінімізації ризику оскарження потрібно: фіксувати акти відсутності і неможливості зв’язатися, відмічати в табелі «НЗ», зберігати докази спроб зв’язку (листи, електронні повідомлення, дзвінки), і видати наказ про припинення трудового договору після спливу 4 місяців безперервної відсутності на роботі та інформації про причини, посилаючись у ньому на п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

4. Ризик судового спору існує, але він пов’язаний не з окупованою територією, а з доказами виконання умов норми. Якщо працівник згодом доведе, що впродовж цього періоду інформував роботодавця про причини відсутності, або суд визнає, що роботодавець формально не забезпечив дотримання процедури (відлік строку, фіксація відсутності, спроби зв’язку), звільнення можуть визнати незаконним, однак сама по собі його локація на окупованій території не забороняє застосовувати п. 8-3 ч. 1 ст. 36 КЗпП.

У вашій ситуації звільнення можливе, якщо реально були чотири місяці повної відсутності відомостей і це належно задокументовано.

Можу пошукати матеріали на цю тему — цікаво?