Відповідь на запитання: рацівник може звільнитись за власним бажанням (стаття 38 КЗпП). Таке звільнення може бути з поважних причин та з неповажних причин.

Стаття 38 КЗпП передбачає, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Зазвичай таке звільнення відбувається без поважних причин, тобто працівник не повинен пояснювати чому він оче звільнитися, і працівник повинен попередити про таке звільнення за 2 тижні. Двотижневий строк попередження працівником про звільнення за власним бажанням обчислюється з наступного за днем подання заяви дня. Якщо в заяві про звільнення не зазначено день, з якого він просить його звільнити, таким днем вважається той, що настає через два тижні після подання заяви про звільнення (постанова Донецького апеляційного суду від 12.12.2019 р. у справі № 225/2304/19). Ст. 241-1 КЗпП зазначено, що строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня. Тож якщо заява була написана та надана роботодавцю 26.12.2022 р. (понеділок), у такому разі двотижневий строк із дня попередження спливає теж у понеділок через 2 тижні — 09.01.2023 р. Ця дата і є датою звільнення працівника (останнім днем його роботи). У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (навіть у день подання заяви про звільнення). Тобто у цьому випадку працівник звільняється від обов’язкового двотижневого попередження.

Крім того, ст. 4 Закону 2136 передбачено, що у зв’язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров’я працівника він може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури). Тобто в цих випадках також довзволено звільнення в строк, про який просить працівник без обовязкового попередження про звільнення за 2 тижні. Раді допомогти, звертайтесь ще!