Kadroland | Коротко про головне за тиждень 18-22.12.2023

Президент підписав Закон № 3494 про масштабні зміни у відпустках та компенсаціях!

21 грудня Президент підписав Закон України 22.11.2023 № 3494−IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» (далі – Закон № 3494), яким передбачено масштабні зміни у відпустках, компенсаціях та гарантіях.

По-перше, Закон передбачає виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та соцвідпустки на дітей працівникам, які призиваються на військову службу. Це стосується працівників, які призиваються на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб з-поміж резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом. Така грошова компенсація виплачується виключно за бажанням працівника. Для цього працівник має подати заяву. При цьому установлені обмеження щодо подання такої заяви – не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв’язку з призовом на військову службу (ст. 24 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки», далі – Закон про відпустки). Наприклад, якщо працівника мобілізовано у січні, то заява від нього на виплату грошової компенсації має бути отримана не пізніше 31 січня 2024 року.

По-друге, оновлюється обмеження щодо надання щорічної основної відпустки. Як і раніше, роботодавець має право обмежити тривалість щорічної основної відпустки за поточний робочий рік 24 календарними днями. Невикористана частина щорічної основної відпустки надається після закінчення або припинення воєнного стану. Але додається нова умова, що за рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати (ст. 12 Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», далі – Закон № 2136). Норма не однозначна, уже викликала багато спорів, тому до появи позиції офіційних органів не рекомендуємо її застосовувати.

Аналогічні підходи установлені й стосовно інших оплачуваних відпусток, таких як соцвідпустка на дітей, бойова та чорнобильська відпустки. Про них також вказано, що за рішенням роботодавця може здійснюватися без збереження заробітної плати. Підкреслю, що і в цій нормі йдеться про рішення роботодавця, тобто норма не є обов’язковою для застосування (ст. 12 Закону № 2136). Тож і в цьому випадку варто дочекатися офіційних роз’яснень.

По-третє, збільшується тривалість відпустки без збереження зарплати через сімейні обставини. Тепер її максимальна тривалість за календарний рік становитиме не 15, а 30 календарних днів (ст. 26 Закону про відпустки).

По-четверте, запроваджують нові підстави для відпустки без збереження зарплати, зокрема, поширення епідемії, пандемії, виникнення загрози збройної агресії проти України (ст. 26 Закону про відпустки).

По-п’яте, із набранням чинності Закону № 3494 не зараховується до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку, період відпустки без збереження зарплати через сімейні обставини, воєнний стан (яка надається за ч. 3 ст. 12 Закону № 2136), за новою підставою, зокрема, через загрозу збройної агресії проти України. Отже, якщо тривалість таких неоплачуваних відпусток припадає на робочий рік працівника після набрання чинності Закону № 3494, то тривалість щорічної основної відпустки потрібно визначати розрахунковим шляхом.

Крім того, передбачається, що зміна робочих та вихідних днів відбуватиметься, зокрема, за наказом роботодавця, погодженого з профспілкою. Ця норма вписана у ч. 4 ст. 67 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971, яка не застосовується під час дії воєнного стану на підставі ч. 6 ст. 6 Закону № 2136.

Й це далеко не всі відпускні та компенсаційні зміни, що приніс із собою Закон № 3494. Про ці зміни команда KadroLand уже розповідала на вебінарах, усі записи доступні нашим передплатникам. Зокрема, доступний до перегляду вебінар «ТОП-10 новацій у відпустках та гарантіях: кадрові ризики у 2024 році».

Також увага: до теми новацій у відпустках за Законом № 3494 ми повернемося 25 та 26 грудня, реєструйтеся на безкоштовні вебінари, щоб вчасно дізнатися про реалізацію Закону № 3494 на практиці та не натрапити на штрафи на судові тяжби.

Трудова книжка втрачена: як підтвердити страховий стаж

Паперова трудова книжка втрачена або має не читабельний вигляд, як у такому разі підтвердити страховий стаж для цілей призначення пенсії. З цього приводу роз’яснення надали фахівці Пенсійного фонду, в якому спираються на Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою КМУ від 12.08.1993 № 637, про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Отже, фахівці Пенсійного фонду зазначають: якщо трудової книжки немає або в ній відсутні необхідні записи чи містяться неправильні, неточні дані про періоди роботи, для підтвердження стажу приймаються: дані персоніфікованого обліку; виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій; довідки, виписки з наказів; особові рахунки й відомості на видачу заробітної плати; посвідчення, характеристики; письмові трудові договори та угоди з відмітками про їх виконання; інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

У разі, якщо документи про стаж також не збереглися, стаж роботи встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які знають заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві й мають документи за період сумісної роботи з заявником.

Якщо ви бажаєте дізнатися, які ще документи можуть слугувати підтвердженням пенсійного стажу при відсутності паперової трудової книжки, тоді вам до оновленої Кадрової платформи № 1, де є необхідна інформація в розділі «Новини та статті».

Колір ручки в трудовій книжці пенсії (не)перешкода

Нагадаємо, що записи до трудової книжки виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів. Така вимога визначена у п. 2.4 чинної Інструкції про ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 № 58.

Наче все чітко і зрозуміло. Але! У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт від 12.12.2023 р. № 10331, яким передбачені зміни до ст. 62 Закону України від 05.11.1991 р. № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення». Зауважимо, що стаття присвячена підтвердженню стажу роботи. Так от, передбачається нова норма про те, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання відповідного наказу (розпорядження) та виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою.

І головне, занесення у трудову книжку відомостей про зарахування на роботу та року зарахування або звільнення та року припинення відповідної трудової діяльності чорнилами різного кольору, не може бути підставою для відмови органами Пенсійного фонду України у зарахуванні періоду роботи до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії, та позбавлення особи права на соціальний захист у вигляді пенсійного забезпечення.

Вочевидь, випадки, коли пенсійники відмовлялися зараховувати певний період у пенсійний стаж через те, що записи у трудовій внесені різними кольорами, на практиці зустрічалися не так вже і рідко, якщо про це заговорили навіть у Законі. Ну що ж, зміни, може, і виглядають, трішки смішними, але, коли справа стосується підтвердження пенсійного стажу, то вже не до жартів. І тут законотворці явно на боці працівників. Ну що ж, чекаємо, що буде з цим далі.

До речі, про правила ведення паперових та електронних трудових книжок у 2024 році Яна Ярошенко розповідала на online-конференції «Як правильно закрити 2023 рік & Планування кадрового 2024 року».

Коли неоплачувана відпустка через воєнний стан не більше 90 к. дн.

Дуже уважно слід надавати неоплачувану відпустку працівникам, що виїхали за кордон. Зокрема, необхідно контролювати підставу для надання такої відпустки.

Зауважте, що неоплачувану відпустку максимальною тривалістю 90 к. дн. можна надати особі, яка виїхала за кордон, за підставою, визначеною ч. 4 ст. 12 Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136). Увага! Таку відпустку можна надати за весь період дії воєнного стану. Тривалістю не більше 90 календарних й прив’язки до календарного року вона немає. Саме про цю ситуацію йдеться у роз’ясненні Держпраці: якщо працівниця знаходиться за кордоном і у 2022 році вже використала 90 к. дн. такої неоплачуваної відпустки, то у 2023 році права відпустку за ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 вона не має.

Додамо, що така відпустка не включається до відпускного стажу. А от рік виїзду за кордон значення не має. Навіть якщо працівник чи працівниця виїхали за кордон у 2022 році, але в тому році право на таку відпустку не реалізували, то вони можуть це зробити у 2023 чи навіть у 2024 році.

Водночас пам’ятайте, що працівникам, які виїхали за кордон, доступні й інші види неоплачуваних відпусток, передбачені законодавством. Наприклад, це може бути відпустка без збереження зарплати на період дії воєнного стану. Підстава для надання – ч. 3 ст. 12 Закону № 2136. До речі, таку відпустку можна надавати кожного разу як офіційно продовжено воєнний стан. Її тривалість не обмежена у 90 календарних днів. Тобто працівник може перебувати у цій відпустці сумарно і 100, і 200 й більше календарних днів. Головне, правильно відображати надання такої відпустки у заявах і наказах та дотримуватися правила надання у рамках дії воєнного стану.

Зауважимо, що наразі тривалість відпустки без збереження зарплати за ч. 3 ст. 12 Закону № 2136 включається у відпускний стаж. Однак після набрання чинності Закону України 22.11.2023 № 3494−IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань» (далі – Закон № 3494) період такої відпустки не включається до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку.

Більше про Закон № 3494 я, Людмила Смердова, та моя колега, Яна Ярошенко розглядали на майстер-класі «Закон прийнято! Нові правила надання неоплачуваних та щорічних відпусток, компенсації мобілізованим: коли та як застосовувати».

Право на соцвідпустку розлучених батьків

Держпраці нещодавно розібрало кейс у ситуації: «Розлучена жінка виховує дитину з інвалідністю. Чи має право батько дитини на додаткову відпустку?». Відповідь Держпраці: «Так, має».

З'ясуймо, що до чого.

Так, у ст. 19 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» вказано: «Одному з батьків, які мають <…> дитину з інвалідністю, <…> надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів. За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів».

З норми статті випливає, що право на соцвідпустку на дітей має як батько, так і мати дітей. Однак, скористатися таким правом може один з батьків. І ситуація, коли батьки розлучені не впливає на наявність права на соцвідпустку на дітей.

З цим погоджується і Держпраці, яка роз’яснює, що: «Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, надається одному з батьків (матері або батькові). Батько на рівні з матір’ю має право на додаткову відпустку як працівник, що має дитину з інвалідністю, але за умови, що мати не скористалася такою відпусткою у відповідному році. Проте, у разі якщо батько позбавлений батьківських прав, він не має права на таку відпустку».

Отже, з’ясували, що «розлучений» батько має право скористатися додатковою соцвідпусткою на дітей. Тепер з’ясуємо, як документально підтвердити таке право.

Чинне законодавство не містить вимог або конкретного переліку документів, які слід подати роботодавцю одному із батьків для цілей реалізації права на соцвідпустку на дітей.

Однак, експерти Мінекономіки зазначають про можливість подавати працівником роботодавцю довідок на підтвердження того, що іншому з батьків дітей така соцвідпустка не була надана, і компенсація за неї не виплачувалася. Проте на практиці наявність такої довідки не може дати 100-відсоткову гарантію, що батько або мати не скористалися правом на соцвідпустку на дітей за своїм місцем роботи. Прикладів маса, тому редакція KadroLand дотримується думки, що соцвідпустка на дітей має надаватися і без наявності такої довідки.

Отже, мати або батько, у яких є дитина з інвалідністю для цілей реалізації права на соцвідпустку на дітей мають надати:

заяву;
копію свідоцтва про народження дитини;
документи, які підтверджують наявність інвалідності в дитини.

Якщо у вас залишилися питання щодо порядку надання соцвідпустки на дітей одному з батьків, рекомендую до перегляду курс «Аудит щорічних відпусток та соцвідпусток на дітей & Складання графіку відпусток-2024».

Виплата зарплати під час воєнного стану: своєчасно та не менше 2 разів

Держпраці нагадало роботодавцям про те, що навіть в умовах воєнного стану вони зобов’язані дотримуватися строків виплати зарплати працівникам.

Зауважу, що у ст. 115 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 (далі – КЗпП) вказано: «Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця <…>, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата».

Отже, навіть під час дії воєнного стану роботодавець має забезпечити виплату зарплати у строки, зафіксовані у колективному договорі або Положенні про оплату праці.

Однак, трапляються випадки, коли роботодавці, «прикриваючись» воєнним станом, несвоєчасно або із затримкою виплачують зарплату працівникам. Насправді під час воєнного стану зарплата може бути виплачена не своєчасно у виключних випадках.

Держпраці наголошує на ст. 10 Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-IX України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136), у якій вказано: «Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили». Тобто допускається несвоєчасна виплата зарплати під час воєнного стану у випадках, що пов’язані із веденням бойових дій.

Проте звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов’язку виплати заробітної плати. Це підтверджує ч. 3 ст. 10 Закону № 2136.

Нагадаю, що відповідно до ст. 265 KЗпП юридичні та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу за порушення встановлених строків виплати зарплати. Крім того, за такі порушення передбачена адміністративна відповідальність.

До речі, розміри штрафів за порушення трудового законодавства у 2024 році наведені у розділі «Довідники».