Переведення з сумісництва на основне місце роботи + визначення основного місця роботи

Останнім часом на підприємствах, які бронюють працівників, сумісники потрапили в немилість. І хоча прямої заборони звільняти сумісників немає, проте за можливості роботодавці, що мають статус критично-важливих, намагаються перевести працівників з сумісників на основне місце роботи. Сьогодні на мінікурсі про таке переведення поговоримо детально.

 

Зміна статусу з сумісника на основного працівника

Ситуація може бути банальною: залишаються без змін назва посади, умови праці, зарплата. Єдина зміна полягає в тому, що працівник зараз працює як сумісник, а треба, щоб він працював на основному місці роботи.

Здавалося, б все просто: треба взяти й перевести працівника. Але нюанс в тому, що чинне законодавство не передбачає механізму такого переведення.

Стаття 32 Кодексу законів про працю України передбачає переведення на інше місце роботи або іншу посаду, але не з сумісництва на основне чи навпаки.

Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, <…>.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або обладнанні у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. <…>

 

Перехід на основне місце роботи через звільнення і прийняття

Вже кілька років поспіль органи контролю роз’яснюють так: змінити сумісництво на основне місце роботи можна тільки через звільнення і прийняття. Саме цей варіант є найбільш унормованим на законодавчому рівні.

Наприклад, Мінекономіки підтримало використання зазначеного вище порядку, виклавши свою позицію з цього приводу у листі від 24.06.2024 №4701-05/45070-09:

Якщо працівник, який працює у роботодавця за сумісництвом, бажає працювати у цього роботодавця за основним місцем роботи, то таку процедуру, на нашу думку, слід реалізувати через механізм звільнення працівника з місця роботи за сумісництвом та прийняття його на основне місце роботи. Це пов’язано з тим, що законодавство про працю не містить механізмів переведення працівників з основного місця роботи на роботу за сумісництвом та навпаки. Разом з тим, вважаємо, що працівник не може працювати за сумісництвом не маючи при цьому основного місця роботи. Водночас законодавством не передбачено відповідальності роботодавця та працівника у випадку роботи працівника за сумісництвом без основного місця роботи.

Водночас це, мабуть, його єдиний плюс. Адже звільнення і прийняття потребують чималих зусиль в плані оформлення.

 

 

Оформлюємо звільнення сумісника

Нагадуємо, що основне місце роботи може бути одним, а сумісництво без основного місця роботи неможливе.

Отже, щоб ми могли свого сумісника зробити основним працівником, він спочатку має звільнитися в іншого роботодавця, де він зараз працює за основним місцем роботи. Деталі оформлення розглядали тут.

Якщо цей момент владнали, то далі працівника треба звільнити як сумісника на нашому підприємстві. Для цього він подає заяву, а керівник видає наказ. З працівником необхідно провести остаточний розрахунок: виплатити компенсацію за невикористані відпустки та зарплату по день звільнення. Зауважте, що запис про період роботи за сумісництвом вноситься до трудової книжки чинним роботодавцем за основним місцем роботи (деталі – тут).

Про звільнення за сумісництвом слід подати оперативні відомості до ПФУ не пізніше наступного дня після звільнення. Крім того, протягом 7 днів з дня видання наказу про звільнення слід подати додаток 4 до ТЦК.

На нашу думку, звільнення військовозобов’язаного працівника слід належним чином відобразити в Списку військового обліку та Відомості оперативного обліку. Зокрема, проставити позначку «Звільнено», в графі 17 зазначити реквізити наказу про звільнення, а в графі 18 – реквізити додатка 4. Детально про заповнення говорили тут.

 

Оформлюємо прийняття за основним місцем роботи

З дня, наступного за звільненням, працівника можна прийняти на роботу на основне місце роботи.

Для цього працівник подає заяву, а роботодавець видає наказ. Подати заяву можна в день звільнення, але першим днем роботи вказати наступний день. День звільнення і день прийняття не можуть збігатися.

Доведеться заново подати повідомлення до податкової. Не забудьте в графі 5 проставити категорію особи «1» – наймані працівники за основним місцем роботи. Формально його також можна подати в день звільнення після видання наказу про прийняття.

Також про прийняття військовозобов’язаного працівника на роботу треба заново подати оперативні відомості до ПФУ та додаток 4 до ТЦК.

Зауважте, що у працівника почнеться відлік нового робочого року. Щоб мати право на відпустку повної тривалості доведеться знову відпрацювати не менше 6 місяців. На працівника заводимо нову Особову картку П-2, йому присвоюємо новий табельний номер.

До речі, Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, не дає інструкцій, як в цьому випадку заповнювати Списки військового обліку. На нашу думку, логічно завести новий рядок на такого працівника, адже в попередньому має бути позначка про звільнення. Водночас різні ТЦК по-своєму трактують цю ситуацію. Тому краще уточніть цей момент у своєму ТЦК.

 

Заява про визначення місця роботи основним

Як ми вже зазначили, при працевлаштуванні працівник подає заяву, а керівник видає відповідний наказ.

Зверніть увагу: в такій заяві обов’язково має бути зазначено про вибір цього місця роботи як основного.

Нагадаємо, що основне місце роботи – це місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, та визначене ним як основне згідно з поданою заявою (до відкликання) та відомостями, що обліковуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру на її підставі (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України від 07.08.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, далі – Закон №2464).

Тобто буквально має прозвучати фраза «прошу прийняти мене на посаду таку-то за основним місцем роботи». До речі, зразок заяви ви можете завантажити тут.

 

Переведення на основне місце роботи з 17.07.2026

17.07.2026 набирає чинності наказ Мінфіну України від 07.05.2026 №243, яким затверджено форму Об’єднаного зарплатного звіту та Порядок його подання. Серед новацій передбачено легальну можливість відображення у звітності, а отже й в електронній трудовій книжці переведення з основного місця роботи на сумісництво або навпаки в додатку Д5. Деталі – тут. Ми ще обов'язково повернемося до цього питання найближчим часом.

Зараз же лише наголосимо, що говорити саме про «переведення» в цій ситуації не коректно. Логічніше говорити про переоформлення трудових відносин із виконання роботи за сумісництвом на виконання роботи за основним місцем роботи.

 

Висновки

1. Чинне законодавство не зобов’язує критично-важливі підприємства звільняти сумісників.
2. В разі необхідність переходу з сумісництва на основне місце роботи безпечно це зробити через звільнення та прийняття.
3. При звільненні сумісника слід провести остаточний розрахунок і подати повідомлення до ПФУ та ТЦК.
4. При прийнятті працівника за основним місцем роботи треба заново подати повідомлення до податкової, а також ПФУ та ТЦК.
5. Ключовим елементом є подання заяви про визнання місця роботи основним.
6. Вже з липня з'являються додаткові аргументи на користь переоформлення працівника з сумісника на основне місце роботи через додаток Д5 до Об'єднаного податкового розрахунку з ЄСВ, податку на доходи та військового збору.