Визначення відпускного стажу для працівників-сумісників на лікарняному

Норма щодо неврахування неоплачуваного лікарняного, була прописана в ст. 9 ЗАкону про відпустки і раніше. Так, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/504/96-%D0%B2%D1%80#Text До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 6 цього Закону), зараховуються:3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно якщо допомога не нараховується, не оплачується, то і період до відпускного стажу не включається.
Проте по лікарняним сумісникам відбулисть зміни з 01.01.2023 р. Статтею 22 Закону 1105 https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1105-14 передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
ПФУ у листі від 12.01.2023 № 2800-030401-8/1720 роз'ясняв, що допомога по тимчасовій непрацездатності та допомога по вагітності та пологах призначається та надається застрахованим особам страхувальниками за основним місцем роботи, і лише у разі не реалізації застрахованою особою права на таку допомогу, вона надається за місцем роботи за сумісництвом. Документальним підтвердженням не реалізації права застрахованої особи на страхову виплату у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності буде вмотивоване рішення страхувальника або уповноважених ним осіб про відмову в призначенні страхової виплати (лист ПФУ від 24.01.2023 № 2371-2159/Я-03/8-2800/23). Тобто, якщо лікарняний оплачений на основному місці роботи, то за сумісництвом (в т.ч. і внутрішнім) його не оплачують.
Але в той же час в Порядку 440 передбачено, що оплату перших 5 днів тимчасової непрацездатності здійснює роботодавць за рахунок власних коштів за основним місцем роботи ТА на роботі за сумісництвом. Тобто з цих норм виходить, що перші 5 днів оплачують за обома місцями роботи, а допомогу за рахунок ПФУ тільки за основним місцем роботи, а у разі нереалізації такого права на основному місці роботи - за сумісництвом. Це фактично підтверджують і Мінсоцполітики у листі від 15.02.2023 р. № 494/0/290-23/54 та Держпраці в листі від 15.03.2023 р. № 951/2/2.6-23а. Тобто за суміснитвом слід оплачувати перші 5 днів, починаючи з 6-го допомогу від ПФУ не призначають. Отже, зараз нормальною є ситуація, коли при загальному захворюванні суміснику опласчують перші 5 днів за рахунок роботодавця, а з 6-го дня хвороби допомогу призначають за основним місцем роботи, а за сумісництвом - ні. Тож такий неопалчуваний період тимчасової непрацезлатності не буде зарахований до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку

Раді допомогти, звертайтесь ще!