Звільнення за прогул (зокрема і відсутність на роботі більше ніж три години протягом робочого дня) регулюється п. 4 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 – далі КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n141

Звільнення буде законним, лише якщо працівник не мав поважних причин для відсутності. Тому необхіно це з’ясувати. Наприклад, якщо працівник перебував на лікуванні та не міг повідомити роботодавця, його відсутність вважається поважною.

Звільнення за прогул є стягненням за порушення трудової дисципліни (ст. 147 КЗпП). Отже, при звільненні за цією підставою необхідно дотримуватися процедури накладення дисциплінарних стягнень, передбаченої главою Х КЗпП.

Зважаючи на це, процедура звільнення за прогул на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП має бути такою:

1. Фіксація факту прогулу. Трудове законодавство не передбачає, які саме документи у цьому випадку оформлюються, але з огляду на практику, рекомендуємо підготувати такі:

• службову записку від безпосереднього керівника працівника на ім'я керівника підприємства із зазначенням дати/дат здійснення прогулу. Вона складається у довільній формі;


• акт про відсутність працівника на робочому місці. Цей документ також складається в довільній формі, бажано комісією в складі кількох осіб.


• письмову вимогу до порушника дисципліни про необхідність надати письмові пояснення щодо причин відсутності на робочому місці;


• пояснення працівника (пояснювальна записка) про причини відсутності (якщо причини поважні, то працівник має підкріпити свої слова відповідними документами). Якщо працівник відмовляється надати письмові пояснення, то слід скласти відповідний акт про таку відмову.

Крім того, якщо працівника знайти не вдалося, надішліть на його адресу лист з вимогами надати пояснення причин відсутності.

В табелі обліку робочого часу дні неявок слід позначити буквеним кодом «НЗ» (неявки з нез'ясованих причин) або цифровим кодом «28» (поки причини відсутності невідомі). А коли вже буде точно відомо, що працівник вчинив прогул і поважних причин для відсутності у нього не було, то табель коригують, та прогул позначають буквеним кодом «ПР» або цифровим кодом «24».

2. Отримання згоди профспілкової організації на звільнення. Цей етап необхідний у випадках, коли на підприємстві є профспілкова організація. Така згода отримується роботодавцем відповідно до вимог ст. 43 КЗпП.

3. Видання наказу про звільнення. Після оформлення всіх вищезазначених документів керівник підприємства видає наказ про звільнення, з яким має ознайомити працівника під підпис і надати працівнику копію цього наказу (ст. 47 КЗпП).

Днем звільнення за прогул має бути останній день роботи перед днем, коли працівник вчинив прогул (за умови, що після прогулу він більше не виходив на роботу). Водночас наказ про звільнення може бути виданий пізніше (тобто, дата видання наказу про звільнення за прогул і дата звільнення можуть не збігатися). Це питання роз’яснює Мінсоцполітики у своєму листі від 22.04.2019 № 82/0/22-19/133.

4. Здійснення розрахунків із працівником та внесення запису до трудової книжки. Кодекс законів про працю України ( ст. 83) гарантує виплату грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки незалежно від підстави звільнення, включаючи звільнення за порушення трудової дисципліни. Тобто працівнику, звільненому за прогул, буде виплачена компенсація за невикористані дні відпустки.

Раді допомогти, звертайтесь ще!