Для того, щоб звільнити працівника за прогул, роботодавець повинен переконатися, що у працівника немає поважних причин для відсутності на роботі.

Підстава для звільнення працівника за прогул передбачена п. 4 ст. 40 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n231). Відповідно до цієї норми прогулом вважається відсутність працівника на роботі без поважних причин (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня).

Отже, роботодавцю необхідно перевірити, чи є (або ні) поважні причини у працівника на відсутність. Тому, сам по собі факт відсутності працівника не дає права на звільнення за прогул.

Як пояснює Держпраці, звільнення за прогул є одним із видів дисциплінарного стягнення, а отже, перед тим як накладати таке стягнення, роботодавець повинен отримати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (ч. 1 ст. 149 КЗпП).

Одразу після появи працівника на роботі, роботодавець має запропонувати працівникові надати письмові пояснення щодо відсутності на робочому місці. У разі відмови працівника від надання письмових пояснень щодо причин прогулу, необхідно скласти відповідний акт.

Якщо з працівником, який не виходить на роботу, немає зв’язку, то роботодавець має право звільнити його на підставі п. 8-3 ст. 36 КЗпП (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n204) внаслідок його відсутності на роботі понад 4 місяці поспіль, та від нього немає інформації про причини такої відсутності протягом цього періоду.

Раді допомогти, звертайтесь ще!