У законодавстві робота за сумісництвом визначається як виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця - фізичної особи (ч. 1 ст. 102-1 Кодексу законів про працю України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08/conv#n633 ). Робота за сумісництвом може здійснюватися:

на різних підприємствах (у такому випадку трудова книжка працівника зберігається за основним місцем роботи). Це так зване "зовнішнє сумісництво";
або на умовах "внутрішнього сумісництва", коли особа працює як основний працівник та як сумісник на одному й тому ж підприємстві, але роботу за сумісництвом здійснює у вільний від основної роботи час.
У другому випадку основною вважається посада з найбільшим обсягом виконуваних робіт порівняно з іншими.

Працівник може працювати за сумісництвом на декількох роботах, однак роботодавець має враховувати його фізичну можливість виконувати таку роботу, графіки роботи не повинні перетинатися на різних місцях.

Крім того, слід врахувати, обмеження, передбачені Законом від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18#n359 . Тому підпорядкування працівника-сумісника безпосередньо начальнику структурного підрозділу в розумінні Закону № 1700 є реальним конфліктом інтересів – має місце суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями. Проте у даній ситуації ці посади у різних структурних підрозділах тому керівник цієї установи здійснює зовнішній контроль, що запобігає конфлікту інтересів.

Раді допомогти, звертайтесь ще!