Надавайте залишок 11 днів. При чому штрафу за порушення умови про поділ не буде.

Відповідно до ст. 12 Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки) щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше 14 к. дн. За недотримання цієї вимоги загрожує штраф в розмірі 1 МЗП, як за інше порушення трудового законодавства.
Надавши спочатку 10 к. дн. щорічної відпустки, підприємство не порушило вимоги ст. 12 Закону про відпустки щодо неподільної частини відпустки. Адже на той час у працівника залишалось ще 14 к. дн. щорічної відпустки. Але працівнику після цього була надана відпустка без збереження зарплати, яка не зараховується до відпускного стажу. Відповідно тривалість щорічної відпустки за робочий рік склала не 24 дні, а 21. Тобто у працівника залишилась інша частина відпустки тривалістю не 14, а 11 днів. Таким чином, оскільки надати неподільну частину щорічної відпустки тривалістю 14 к. дн. неможливо у зв'язку з перебуванням працівником у відпустці без збереження заробітної плати (а це відповідно зменшило кількість днів щорічної відпустки), слід надати ту кількість днів, на яку працівник має право — 11 к. днів. Вважаємо, що штрафів за недотримання ст. 12 Закону про відпустки не повинно бути, адже такий поділ недотримано через те, що певний період не зараховується до відпускного стажу, тобто з об'єктивних причин. Разом із тим підприємство небюджетної сфери може прописати у своїх локальних документах, що така відпустка буде зараховуватись до відпускного стажу. Тоді тривалість щорічної відпустки не буде зменшуватись

Раді допомогти, звертайтесь ще!