Дистанційну форму роботи ввели ще до воєнного стану в 2021 році.

Дистанційна робота можлива не лише у зв’язку з воєнним станом.

Її можуть встановлювати:

- за угодою між працівником і роботодавцем

- наказом роботодавця, якщо обставини не дають змоги працювати на місці (в т.ч. воєнний стан, епідемія тощо); - за заявою працівника з погодженням роботодавця.

Дистанційна робота — форма організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та використовує інформаційно-комунікаційні технології згідно ч. 1 ст. 60-2 КЗпП https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/322-08#n1571.
З дистанційними працівниками укладають письмові трудові договори (п. 6-1 ст. 24 КЗпП). На виконання вимог частини 2 статті 60-2 КЗпП Мінекономіки наказом № 913-21 від 05.05.2021 затвердило типову форму трудового договору про дистанційну роботу. На час воєнного стану дозволено наказом запроваджувати дистанційну роботу. У пункті 6 розділу ІІ Типової форми трудового договору про дистанційну роботу, затвердженого наказом Мінекономіки від 05.05.2021 № 913-21, зазначають безпосередні трудові функції працівника залежно від виду роботи, професії або посади: характеристика або опис роботи, вимоги до її виконання, набір трудових функцій, що визначає технологічний процес та передбачає наявність компетентностей, необхідних для їх виконання, з урахуванням, зокрема, професійних стандартів та кваліфікаційних характеристик.
Законодавство не встановлює чіткого переліку посад, за якими можна оформляти дистанційну роботу. Якщо робота не потребує постійної присутності на підприємстві, то можна оформити з усіма наведеними працівниками дистанційну роботу. За потреби можна поєднувати дистанційний формат роботи з роботою в офісі, але про це має бути домовленість і зазанчено в наказі або письмовому трудовому договорі.
Докладніше зі зразками документів у статті - https://kadroland.com/news/1418-distanciina-robota-yak-zaprovaditi-i-pripiniti